2. Методика вхідного, поточного та підсумкового діагностування навчальних досягнень учнів на уроках української мови та читання.

3 метою визначення рівня готовності слід проводити діагностування навчальних досягнень учнів.

Важливим завданням психолого-педагогічної діагностики є визначення й обгрунтування тих якостей i властивостей, які необхідно i доцільно вивчати, та розробка діагностичного інструментарію й технології проведення даної процедури.

На основі діагностування робляться попередні прогнози, планується система навчально-виховної роботи щодо переведення учнів з одного рівня розвитку на інший, більш високий або навпаки.

Аналіз рівня розвитку дитини дає можливість конкретизувати план навчальної діяльності i здійснювати індивідуальний пошук, тобто добирати такі види діяльності, які б сприяли прояву й роз­витку ще недостатньо розвинених якостей.

1. Вивчення особистості учня завжди має бути спрямоване на розв'язання певних педагогічних задач. У зв'язку з цим кожна ме­тодика добирається відповідно з навчальним завданням.

2. Діагностичні завдання пропонуються в доступній формі для учнів різної категорії.

3. Дослідження рівня розвитку навчальних досягнень учнів, як правило, проводиться в звичайних умовах Bxiднa діагностика проводиться на початку вивчення теми i допомагає вчителю вибудувати план стратегії дидактико-методичної взаємодії з учнями. Результати вхідної діагностики є важливим інформаційним матеріалом для вчителя при моделюванні та проведенні уроку. Інформацію про стан готовності учнів до засвоєння нового матеріалу вчитель отримує шляхом проведения діагностичних самостійних або контрольних робіт.

Поточне проведения діагностики здійснюється через певний проміжок часу i дає змогу уважно стежити за рівнем засвоєння теми, мати нову, актуальну в певних умовах інформацію. Зауважимо, що одержана діагностична інформація є оперативного на конкретному зразку навчального процесу. Надходження нової інформації буде, з одного боку, результатом уже виконаної роботи, з іншого — наданим інструментом nepeвipки правильності обраних заходів до здійснення навчально-виховного процесу на ypoцi. Одержання інформації на етапі поточного дігностування здійснюється також завдяки про­веденню діагностичних самостійних або контрольних po6iт

У xoді підсумкової діагностики за допомогою діагностичних робіт виявляється рівень навчальних досягнень учнів на початку i в кінці вивчення теми.

Результати діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу, які виявляються шляхом виконання учня­ми письмових (самостійних, контрольних) робіт дають можливість учителю отримати інформацію для поділу школярів на типолопчні групи. При формуванні доцільно враховувати усі висновки учнів i наслідки письмових робіт.

3. Особливості диференційованого навчання на уроках з шестирічними учнями

Диференціація передбачає врахування індивідуальних особливостей кожного учня в умовах групування дітей в межах одного класу. Кожен учень прагне досягти мети своїми зусиллями. Клас працює як одне ціле, і в той самий час кожен іде своєю стежиною. За такої форми є можливість підійти до найслабкіших, спокійно працювати з ними безпосередньо на уроці і, водночас, розвивати здібності сильних учнів. Адже ефективність уроку – це не кращі відповіді окремих учнів. А хороші знання всіх.

С.П. Логачевська надає величезної уваги вивченню навчальних можливостей школярів. Учитель повинен добре знати соціальний стан сім’ї, пізнавальні здібності, риси характеру кожної дитини, щоб визначити, хто сам зможе працювати, а кому треба допомагати і якою мірою.

Враховуючи те, що рівень готовності учнів до навчальної діяльності різний, необхідно конструювати диференційовані завдання для школярів з різними навчальними можливостями. Такі завдання мають поєднувати навчальний процес усього класу з допомогою учням, які повільніше сприймають матеріал, і постійним удосконаленням сильніших учнів. Отже, основне призначення диференційованих завдань – забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи. Потрібна неоднакова кількість вправ і різнобічна допомога, щоб підвищити рівень засвоєння програми кожним учнем, бо темпи просування є дуже важливою характеристикою індивідуальних особливостей.

Ось чому дуже важливо дати дитині не тільки знання, а й способи їх здобуття. Взявши за основу своєї діяльності систему диференційованого підходу до учнів у процесі навчання, я впроваджую елементи цього методу через систему уроків, пристосовуючи до умов певного класу. Звичайно, починати працювати за цією темою було важко, дещо не вдавалось ( врахувати складність, кількість завдань, посильність для учнів певного класу, правильно розподілити час на уроці, забезпечити інтенсивну роботу, але не ставити собі за мету виконання всіх запланованих завдань перед усе, а добиватись, насамперед, результативності уроку). Суттєво змінилась підготовка до уроків і моя, і учнів. Мені треба детально продумати кожний етап уроку, визначити, які диференційовані завдання для кожної групи учнів можна використати з певної теми, щоб учні краще засвоїли навчальний матеріал, які методи і прийоми, форми роботи допоможуть в цьому. Підготовка учнів до уроку змінилася в тому, що вона стала більш різноманітною, посильною, цікавою, з елементами пошукової діяльності.

Ефективно здійснювати диференційований підхід до навчальної діяльності школярів мені допомагають структурно – логічні схеми, розроблені С.П. Логачевською. Такі схеми пристосовані до різних етапів уроку. Ось основні з них:

Багаторазове пояснення на уроках мови

	1етап	2етап	3етап	4етап
1в.	Працюють з учителем. Виконай за зразком.	Виконай самостійно	Творча робота	Спільне завдання виконай самостійно
2в.	Працюють з учителем	Виконай за зразком	Виконай самостійно	Виконай самостійно
3в.	Працюють з учителем	Працюють з учителем	Виконай за зразком	При потребі – допомога вчителя

Закріплення на уроках мови

	1етап	2етап	3етап	4етап
1в.	Основне завдання	Творче завдання	Цікаве завдання	Спільне завдання
3в.	Міра допомоги	Основне завдання	Творче завдання
3в.	З учителем	Міра допомоги	Основне завдання

Така організація роботи на уроці дає можливість учителю одночасно працювати з усіма учнями. Сильніші учні поглиблюють свої знання, допомагають слабшим, а слабші міцно засвоюють програмний матеріал. Завдання добираються такі, щоб і слабші відчували, що вони можуть самостійно добувати знання. Вихід на спільне завдання застерігає учнів від поспішного вибору варіантів, оскільки знання оцінюються в кінці даного виду роботи .

Диференціація навчальної роботи передбачає добре знання вчителем своїх учнів: рівня підготовки та розвитку кожного учня, його індивідуальних особливостей. На основі спостережень, результатів психологічних обстежень дітей об’єднують в умовні групи. Причому, один і той же учень може бути в різних групах з різних навчальних предметів. Спочатку всі учні хочуть працювати в 1 варіанті, підсвідомо розуміючи, що той, хто виконає ці завдання, буде вважатися „сильнішим”. Але згодом діти вчаться правильно оцінювати свої можливості і працюють з тими завданнями, які їм під силу. Це допомагає виявити тих дітей, які невпевнені в своїх силах, бояться осоромитись, не впоравшись зі складним завданням. З цими дітьми працюю окремо, підтримуючи, допомагаю повірити у власні сили.

В інших випадках учні можуть об’єднуватись в групи за вмінням здійснювати навчальні дії .

Але найкраще проводити самоподіл дітей на групи. Нумерацію варіантів писати на дошці різними кольорами, а діти виставляють кольорову фішку на парту, що полегшує взаємозворотній зв’язок і контроль.

При перевірці досягнень учнів слід звертати увагу на рівень засвоєння обов’язкового матеріалу. Але включаю завдання підвищеної складності. Кожен учень, опрацювавши обов’язковий матеріал, має можливість проявити себе на підвищеному рівні.

Рівні засвоєння знань у різних учнів неоднакові, тому це треба враховувати при складання і доборі диференційованих завдань:

1. Репродуктивний рівень: уміння відтворювати ознаки понять, законів, репродукція відомих способів дій дозволяє вирішувати поставлені задачі за зразком, що не сприяє формуванню достатньо узагальнених і міцних зв’язків. Для цих учнів включаю значний масив тренувальних вправ. Розвиток дітей, які досягли цього рівня, відбувається завдяки використанню завдань, що потребують посильної продуктивної роботи. До цієї групи входять завдання, що пропонувались на попередніх уроках учням, які досягли основного рівня.

2. Конструктивний рівень: міцно засвоєні алгоритми виконання завдань дозволяють використовувати одержані раніше знання в змінених ситуаціях, що сприяє встановленню одиничних зв’язків між глибокі узагальнення, застосовувати знання в нових ситуаціях.

3. Творчий рівень: міцно засвоєні основні положення дозволяють забезпечити високий рівень узагальнення знань. Встановити міжпредметні зв’язки, що, у свою чергу, сприяє творчому використанню одержаних знань в нових ситуаціях. Це дозволяє виявити нові причинно-наслідкові зв’язки, робити узагальнення і висновки. Від завдань попереднього рівня вони відрізняються збільшенням кількості логічних операцій у стандартних завданнях, а також виведенням нестандартних за формою подачі, способом рішення вправ.

Диференціація навчання здійснюється за допомогою чітко продуманої системи фронтальної, групової (парної) та індивідуальної форм роботи.