Нормування і стандартизація
Відповідно до ст. 28 ЗУ « Про охорону земель», стандартизація і користування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігіенічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель ,родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель [2].
У галузі охорони земель відтворення родючості ґрунтів встановлюються нормативи:
а) оптимального співвідношення земельних угідь;
б) якісного стану ґрунтів;
в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;
г) показники деградації земель та ґрунтів [1].
Відповідно до ст.29 ЗУ « Про охорону земель» до нормативних документів із стандартизації в галузі охорони земель належать: терміни, поняття класифікації, методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель; вимого до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів; вимоги щодо раціонального використання та охорони земель; технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель; метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативні документи із стандартизації у галузі охорони земель [2]. Варто зазначити,що нормативні документи розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому ЗУ « Про стандартизацію».
Законодавчо виділяються наступні види нормативів:
У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів:
- гранично допустимого забруднення ґрунтів;
- якісного стану ґрунтів;
- оптимального співвідношення земельних угідь;
- оптимального співвідношення культур у різних природно-сільськогосподарських регіонах;
- показників деградації земель та ґрунтів [2].
Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються з метою запобігання їх виношенню і використовуються для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів. Нормативи якісного стану ґрунтів визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин фізико-хімічні властивості полів.
Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів визначаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для використання їх за цільовим призначенням. До них належать:гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей агрохімікатів, тощо; максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До них належать :оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.
Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення виконаних і стабільних урожаїв та запобігання неродючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Дані нормативи визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур для вирощування у цих регіонах.
Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель. До них належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення. Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин та ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється [2].
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель. При встановленні таких показників визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування. Вони використовуються в процесі складання проектно–технологічної документації на використовування сільськогосподарських культур.
Варто зазначити,що вперше підготовлено Концепцію системи стандартизації та нормування у сфері охорони земель. У її розробці взяли участь спеціалісти Державного комітету України із земельних ресурсів, Державних підприємств «Науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», Національний аграрний університет. Концепція складається із 11 розділів :
1. мета розроблення
2. терміни та визначення
3. загальні положення
4. правові основи
5. принципи системи стандартизації
6. мета і основні завдання стандартизації і користування
Та інші.
У Концепції міститься також Додаток А, що закріплює Галузеву Програму стандартизації та нормування охорони земель для Державного комітету України із земельних ресурсів.
Головна мета стандартизації та нормування у сфері охорони земель – створення комплексу документів для системного нормативного забезпечення діючого землекористування і охорони земель та досягнення гармонійного або екологічного безпечного використання земельних ресурсів. Стандартизація та нормування повинні бути зорієнтовані на вирішення завдань збереження якості ґрунтів, ґрунтованого покриву та земельних ресурсів за сільськими та якісними показниками мінімізації негативного впливу на ґрунти [10].