МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Еколого-меліоратівний факультет

Кафедра: ЕГМС і ТБ

РЕФЕРАТ

на тему « Характеристика водного господарства

Вінницької області.»

З дисципліни «Вступ до фаху»

Виконав:

Кавнечук О.С

Група: ГМС-1-13

Перевірив:

Онопрієнко Д.М.

Дніпропетровськ - 2013 р.

1. ПРИРОДНІ УМОВИ

1.1 Місце знаходження

Вінницька область — область у Центральній Україні. Утворена 27 лютого 1932 року. Обласний центр — місто Вінниця. Розташована на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин. Має найбільше сусідніх областей серед всіх областей країни. На заході межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Кіровоградською та Черкаською, на півдні з Одеською областями України та з Республікою Молдова, в тому числі частина кордону приходиться на невизнане Придністров'я.

1.2. Характеристика клімату

Вінниччина, як і вся Україна, знаходиться в помірному поясі. Клімат області помірно континентальний, для нього характерні тривале, нежарке літо з достатньою кількістю вологи та порівняно коротка м'яка зима. За своїм географічним розташуванням територія області знаходиться у сфері впливу насичених вологою атлантичних повітряних мас, та периферійної частини сибірського (азійського) антициклону, для якого характерні сухі холодні континентальні повітряні маси. На клімат впливають також повітряні маси з Арктики та Середземномор'я.

В літню пору переважають вологі вітри західного та північно-західного румбів, найбільший їх вплив спостерігається на північний захід від лінії Моглів-Подільський – Гайсин. В холодну пору (жовтень – квітень) відчутний вплив (особливо на південний схід від цієї лінії) сибірського антициклону з вітрами південних та південно-східних румбів. Найхолодніший місяць по всій області – січень, найтепліший – липень. Середні амплітуди коливань температури протягом року не перевищують 250С. Під впливом континентальних повітряних мас іноді спостерігається зниження температури в окремі дні до -32…-380С, влітку – підвищення до +370С, найвищі температури спостерігається у липні-серпні.

Середньорічні суми осадів на території області складають 440-590 мм. Найбільша кількість опадів буває на північному заході території Вінниччини. Максимум опадів припадає на травень – липень (130-170 мм). Найменш вологими є зимові місяці, на холодну пору року припадає 25% опадів: в грудні-лютому випадає 65-80 мм опадів

1.3 Геоморфологічна характеристика

За характером рельєфу Вінницька область – хвиляста рівнина, що поступово знижується з Північного-Заходу на Південний-Схід. На

Південному-Заході області – Подільська височина (висотою до 362 м), на

Північному-Сході – Придніпровська височина (висота до 322 м). Поверхня

розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками.

Корисні копалини: граніти, гнейси, мігматити, пісковики, вапняки, глини,

каолін, кварцові піски, фосфорити, торф. Є мінеральні джерела.

1.4 Характеристика грунтів

Найбільш поширеними ґрунтами в області є опідзолені ґрунти (приблизно 1318,6 тис. га), з яких 351,2 тис. га чорноземи опідзолені. Орні землі становлять 82%. Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85%, темно - сірих опідзолених – 2,77% і чорноземах опідзолених – 3,39%. Чорноземи типові займають площу приблизно 494 тис. га, з яких 91% розорані. Середній вміст гумусу - 4,01%. 36,3 тис. га припадає на інші типи чорноземних ґрунтів. На площі 14,8 тис. га поширені дерново - слабопідзолисті ґрунти , середній вміст гумусу яких становить 0,90%. 9,1 тис. га цих земель зайняті малопродуктивними сільськогосподарськими вгіддями, з них 59% розорюється. Решта типів ґрунтів поширені переважно на незначних площах і становлять 115,3 тис. га. Середній вміст гумусу в ґрунтах області – 2,94%. Найвищий вміст його мають ґрунти Липовецького (3,99%), Хмільницького (3,87%), Калиновського (3,65%), Козятинського (3,87%) районів, найнижчий – у Барському (1,86%), Жмеринському (1,94%), Тиврівському (1,92%) і Муровано-Куриловецькому (1,97%) районах. У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га, (80,4% від обслідуваних с. - г. угідь). Найбільший відсоток еродованих земель в Барському, Крижопільському, Томашпільському, Муровано-Куриловецькому, Чечельницькому і Шаргородському районах (60 – 67%), найменший - у Липовецькому, Калиновському і Вінницькому районах (9 – 14%).

1.5 Гідрологічні умови

На території області – 204 річки завдовжки понад 10км кожна. Вони належать до басейнів Пд.Бугу, Дністра та Дніпра. Пересічна густота річкової мережі становить 0,38км/км. Для річок характерний значний похил русла, деякі з них порожнисті. Живляться дощовими(48%), сніговими(25%) і підземними( 27%) водами. В басейні Дністра підземне живлення становить до 40%. Мінералізація води гідрокарбонатно-кальцієва. В межах області – 2600 ставків і 63 водосховища (загальна площа 370км), найбільше – Ладиженське водосховище ( 2,2 тис.га ). Для водопостачання споруджено понад 2 тисячі артезіанських свердловин. Річки і водойми використовують для рибальства, судноплавства, зрошування земель, річки є постійним джерелом гідроенергії.

1.6 Характеристика народного господарства області

Виробничо-територіальний комплекс області складається з головних функціональних ланок – промислового і агропромислового комплексів, транспортної системи. В сукупній валовій продукції промисловості і с/г частка промисловості становить 62%. Головними галузями спеціалізації виступають машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, ряд галузей легкої промисловості та потужний агропромисловий комплекс з розвинутими харчовою промисловістю, бурякоцукровим виробництвом, зерновим господарством, та м’ясо-молочним тваринництвом, які визначають місце області в загальнодержавному поділі праці.

2. ВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО

2.1 Водоспоживання галузями економіки

  У І півріччі 2013 року в басейні річки Південний Буг та Бузькому лимані для потреб водопостачання населення і галузей економіки забрано 189,5 млн. м³ води (160,2 млн. м³ – з поверхневих джерел, 29,3 млн. м³ – з підземних джерел). Використано всього по басейну річки Південний Буг та Бузькому лимані 155,5 млн. м³, в т.ч. на комунальне господарство – 27,0 млн. м³   (17 %); промисловість – 51,5 млн. м³   (33 %); сільське господарство – 76 млн. м³   (49 %); інші галузі -  1,0 млн. м³   (≈1 %). Найбільшими водоспоживачами у басейні річки Південний Буг та Бузькому лимані в розрізі регіонів є Миколаївська та Вінницька  області, які використовують відповідно 42 %  та 31 % від загального використання, Черкаська область – 21%, Кіровоградська – 4 %, Хмельницька, Одеська та Київська області ≈ 2 %. Найбільшими водоспоживачами у басейні річки Південний Буг та Бузькому лимані в розрізі підприємств є ДП «Вінницяоблводоканал» м. Вінниця, яке використовує 7 % від загального використання води, ПАТ «Західенерго» Ладижинська ТЕС м. Ладижин – 5 %, ВП «Південно-Українська АЕС» - 17 %,  рибгосп «Гірський Тікіч» - 6 %. Порівняно з відповідним періодом минулого року забір та використання  води в І півріччі 2013 року зменшилися на 4 %  та  8 %.

За І півріччя 2013 року при загальному водозаборі  189,5 млн. м³ втрати води при транспортуванні становили 11,2 млн. м³ (5,9 %) . За аналогічний період минулого року  втрати води при транспортуванні складали 12,1 млн. м³. Водоресурсний потенціал Вінницької області дозволив у І півріччі 2013 року забезпечити водою потреби населення і галузей економіки. З водних об`єктів області забрано 62,7 млн.м3 води ( 52,6 млн.м3 – з поверхневих джерел; 10,1 млн.м3 – з підземних джерел), в т.ч. 55,6 млн.м3 у басейні Південного Бугу; 5,3 млн.м3 – у басейні Дністра; 1,8 млн.м3 – у басейні Дніпра. Всього використано по області 55,0 млн.м3 в т. ч.: на комунальне господарство - 17,3 млн.м3 (31 %);  промисловість - 11,8 млн.м3 (21 %); сільське господарство -  25,0 млн.м3 (46 %); інші галузі - 0,9 млн.м3 (2 %). Найбільшими водоспоживачами в розрізі підприємств є КП «Вінницяоблводо-канал», яке використовує 22 % від загального обсягу використання води та Ладижинська ТЕС – 15 %. Порівняно з відповідним періодом 2012 року забір та використання води в І півріччі 2013 року зменшилися на 4%, це зумовлено зменшенням водоспоживання у  сільському господарстві  на 11%. За І півріччя 2013 року при загальному водозаборі  62,7 млн. м³ втрати води при транспортуванні становили 6,40 млн. м³ (10,2 %) . За аналогічний період минулого року  втрати води при транспортуванні складали 6,35 млн. м³.