6. Бойові дії у 1916 р»

1916 р. німецьке командування знову активізу­вало воєнні дії. Об'єктом наступу став так званий Верденський виступ, що прикрив шлях до Парижа і слугував опорою для Західного фронту. 21 лютого після 9-годинної артилерійської підготовки, коли, здавалося, на лінії оборони загинуло все живе, кайзерівські війська пішли в атаку. Однак францу­зи зустріли їх інтенсивним вогнем. За 70 днів (лютий-квітень) кровопролитних боїв німці просу­нулися лише на 7 км. Верденська "м'ясорубка" перемолола майже 120 дивізій, з них 69 французь­ких і 50 німецьких. Але ані тим, ані іншим не вдалося домогтися переваги. Операція тривала до кінця 1916 р. Втрати з обох боків становили 1 млн. чоловік.

24 червня англо-французькі з'єднання розпочали наступ на р. Соммі. Вони мали чисельну перевагу й краще були озброєні — у вересні вперше вико­ристали танки. Бої точилися до кінця листопада, поглинувши величезну кількість людей. Німці втра­тили до 538 тис, французи й англійці — 794 тис. чоловік. Битва на Соммі вперше з початку війни засвідчила перевагу англо-французької техніки над німецькою, що було ознакою виснаження Німеччини.

Відповідно до вимог союзників, які прагнули послабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшла у наступ. Прорив австро-ні-мецької оборони 8 червня 1916 р. здійснювався на фронті завдовжки 480 км у кількох місцях. Було звільнено майже всю Галичину й Буковину з м. Чернівці. Вичерпавши всі резерви, російська армія перейшла до оборони.

27 серпня 1916 р. у війну на боці Антанти вступила Румунія. Однак невдовзі її армію було розгромлено, а більшу частину території зі столи­цею Бухарестом і нафтовими родовищами окупува­ли австро-німецькі війська.

7. Вступ у війну сша.

6 квітня 1917 р. Сполучені Штати оголосили війну Німеччині, і таким чином остання велика держава, що не брала участі у війні, відмовилася від політики нейтралітету. Приводом до цього стала необмежена підводна війна, яку вела Німеччина проти нейтраль­них, у тому числі й американських, цивільних суден. Проте причини вступу США у війну саме в цей час були набагато глибшими. По-перше, "американські правлячі кола подавали велику матеріальну допомогу країнам Антанти, що приносило їм величезні при­бутки. Поразка Великої Британії та Франції у війні завдала б американським корпораціям величезних збитків.

Другою причиною було те, що у разі поразки Антанти Німеччина перетворювалася на найбільш небезпечного й могутнього конкурента. Крім того, до планів США входило послаблення Японії — суперниці на Далекому Сході.

Третя причина вступу Сполучених Штатів у війну саме 1917 р. полягала у тому, що громадсь­кість цієї країни була налаштована пацифістськи, тобто проти війни. Президент змушений був дуже обережно вести підготовку до війни, і тільки варварські дії німецького підводного флоту щодо цивільних суден схилили громадськість США до думки про необхідність покарати Німеччину за ці дії.

Американська армія чисельно була невеликою, але добре озброєною й навченою. Військово-морсь­кий флот на момент початку війни налічував 197 кораблів. Американський уряд вирішив направити свої війська до Європи лише влітку 1917 р. Проте воювали американці хоробро, треба віддати їм належне.