Перша світова війна

План

1.Причини, привід та початок Першої світової війни.

2.Стратегічні плани противників.

3.План Шліффена та його крах.

4.Бойові дії на Балканах та на Кавказі.

5.Бойові дії 1915 року.

6.Бойові дії у 1916 року.

7.Вступ у війну США.

8.Вплив революції в Росії на хід війни.

9.Закінчення війни.

10.Поразка Німеччини та її союзників.

11.Масштаби втрат і руйнувань.

3. План Шліффена та його крах.

Розробляючи план війни, німецький генеральний штаб насамперед дбав про те, щоб уникнути одно­часного ведення її на двох фронтах — проти Росії й проти Франції.

У серпні 1892 р. начальник німецького генераль­ного штабу генерал фон Шліффен, призначений на цю посаду 1891 р., дійшов висновку, що у війні на два фронти спершу варто домогтися швидкої пере­моги над Францією. Це стратегічне рішення було покладено в основу нового плану, згідно з яким Німеччина 1914 р. розгорнула свої сили. В мемо­рандумі Шліффена відбилася доктрина "бліцкригу".

У Берліні планували, зосередивши велику части­ну військ, в одній генеральній битві розгромити французьку армію і ще до "осіннього листопаду" завершити кампанію на Заході, після чого нанести удар по Росії.

Таким чином, основними фронтами війни були Західний і Східний.

Відповідно до плану німецькі війська вдерлися до Бельгії, захопили Брюссель, увійшли в Північну Францію, що дало їм можливість наступати на Париж. Французька армія й англійський армійсь­кий корпус не змогли зупинити німців у боях в Лотарингії і в "прикордонній битві" поблизу Мобежа в Північній Бельгії. Становище Франції стало загрозливим.

У розпал німецького наступу на заході 17 серпня російські війська силами двох армій (під команду­ванням генералів П. Ренненкампфа і А.Самсонова) перейшли в наступ у Східній Пруссії, завдали поразки німецькій армії в районі Гумбінена і почали тіснити її до Кенігсберга. Німецьке коман­дування змушене було зняти два корпуси із Захід­ного фронту. Скориставшись з неузгодженості дій російських командуючих, німецькі війська під ко­мандуванням Гіденбурга і Людендорфа оточили й знищили два корпуси армії Самсонова, а у вересні повністю витіснили росіян зі Східної Пруссії.

Невдачі на півночі були компенсовані успішним наступом на півдні російського фронту, де, як і

передбачалося, російські війська захопили 3 верес­ня Львів, відкинули австрійські війська за ріку Сан, оволоділи фортецею Перемишль. Втрати авст­рійців становили близько 400 тисяч чоловік, що впритул наблизило Австро-Угорщину до катастро­фи.

На Західному фронті німецькі війська відмовилися від просування на Париж, що дало змогу французьким військам розпочати контрнаступ. 5 вересня розпоча­лася битва на Марні, внаслідок якої німці відступили від Парижа, зазнавши значних втрат. Восени 1914 р. тривали локальні бої на півночі Франції і зрештою фронт стабілізувався по лінії Ньюпорт—Ельзас. Роз­почалася позиційна окопна війна.

На Східному фронті восени австро-німецькі вій­ська, побоюючись втратити промислову Сілезію, розпочали наступ на Варшаву. Однак у ході боїв під Варшавою й Івангородом російські війська зупинили 9-ту німецьку армію і розбили 1-шу австрійську. Невдачею завершився також наступ німецької армії в листопаді в районі Лодзі (Поль­ща). Російські війська оточили і розгромили велику німецьку армійську групу генерала Шеффера.

Поразки німецької та австрійської армій на Західному і Східному фронтах означали крах ні­мецького "бліцкригу".