13.4. Розрахунок точності контрольно-вимірювальних пристроїв

Порядок розрахунку точності контрольно-вимірювальних пристроїв аналогічний методиці розрахунку точності пристроїв для оброблення різанням, розглянутих вище. Різниця полягає у тому, що для контрольно-вимірювальних пристроїв замість допустимої похибки оброблення чи технологічного допуску приймають допустиму похибку контролювання чи вимірювання параметрів виробів, а такі складові похибки оброблення, як похибки від коливання деформування технологічної системи, розмірного спрацювання різального інструмента, оброблювального верстата, деформування технологічної системи від її нагрівання, практично відсутні.

Допустиму сумарну похибку контролювання чи вимірювання визначають за формулою з тією різницею, що коефіцієнт запасу точності цього разу приймають у межах від 0,7 до 0,92. Основними складовими сумарної похибки контрольно-вимірювальних пристроїв є похибка встановлення виробу на робочому місці Е_у , похибка налагодження пристрою на контрольований чи вимірюваний розмір Е_н і похибка розмірного спрацювання робочих щупів пристроїв Е_рс, тому формула для визначення сумарної похибки контрольно-вимірювального пристрою має вигляд:

(13.1)

де Е, E_y, Е_H і Е _пс — сумарна похибка вимірювання та її складові, зумовлені відповідно неточністю встановлення, налагодження та розмірного спрацювання робочих поверхонь щупів; К, К_у, К_н і К_рс — коефіцієнти відносного розсіяння відповідно для сумарної похибки та її складових.

Похибку розмірного налагодження як детерміновану (систематичну) величину можна винести з-під кореня та вилучити зі сумарної похибки за допомогою внесення відповідної корекції у вимірювальну систему. Похибка розмірного спрацювання, зумовлена спрацюванням робочих поверхонь контрольно-вимірювальних щупів, с здебільшого дуже малою, оскільки зусилля притискання щупів до контрольованих поверхонь незначні, а самі робочі поверхні щупів достатньо стійкі проти спрацювання. Тому сумарну похибку контрольно-вимірювальних пристроїв здебільшого зумовлюють похибки встановлення виробів у пристроях. Беручи до уваги викладене та склад похибки встановлення, маємо

(13.2)

де Е₆, Е_з і Е_пр — похибки відповідно базування, закріплення виробів у пристроях та виготовлення самих пристроїв; К_б, К_з і К_пр — коефіцієнти розсіяння перелічених похибок.

У формулі (14.2) дві останні складові похибки також можна вилучити з розрахунків, оскільки Е_пр є величиною систематичною та може бути компенсована за допомогою еталонних мір чи спеціальних виробів під час налагодження пристрою, а похибка закріплення є дуже малою, бо закріплення виробів у таких пристроях здебільшого зовсім відсутнє або виконується за допомогою механізмів, що мають незначні зусилля затискання. Тому похибку контрольно-вимірювальних пристроїв переважно визначають як похибку базування виробів у пристроях, тобто

Е = Е₆<μТ. (13.3)

Контрольні питання

1. Призначення контрольно-вимірювальних пристроїв.

2. З яких частин складаються контрольно-вимірювальні пристрої?

3. Як добирають схеми контрольно-вимірювальних пристроїв?

4. Класифікація контрольних і вимірювальних пристроїв..

5. Чим відрізняються контрольні пристрої від вимірювальних?

6. Застосування стаціонарних і переносних пристроїв.

7. Чим відрізняються контрольно-вимірювальні пристрої та пристрої для оброблення різанням?

8. Які установні елементи використовують у контрольно-вимірювальних пристроях?

8. Способи центрування виробів на контрольних і вимірювальних пристроях.

10. Особливості конструкцій затискачів у контрольно-вимірювальних пристроях.

11. Які первинні перетворювачі використовують для котрольно-вимірювальних пристроїв?

12. Перелічіть додаткові механізми, які використовують для контрольновимірю-вальних пристроїв?

13. Охарактеризуйте пристрої з пневматичними перетворювачами.

14. Де застосовують пристрої з годинниковими індикаторами?

15. Порядок розрахунку точності контрольно-вимірювальних пристроїв.

Список літератури

1. Боженко Л.І. Технологія машинобудування . Проектування технологічного спорядження. Львів. Світ, 2001

2. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М. Высш. Школа, 1980

3. Корсаков В.С. «Основи конструювання пристроїв» М:, Машинобудування, 1983

4. Кузнєцов Ю.І., Маслов Л.Р., Байков А.М. «Оснастка для верстатів з ЧПУ», Довідник. М.: Машинобудування , 1990 р.