Резистори
,
де
– реальна потужність,
що розсіюється резистором,
–
допустима розсіювана резистором
потужність по довіднику.
Конденсатори
,
де
– реальна напруга
на конденсаторі,
– допустима напруга
на конденсаторі по довіднику.
Напівпровідникові діоди
,
,
де
– середній робочий
випрямлений струм,
– випрямлений допустимий струм,
– зворотна робоча напруга,
– допустима зворотна напруга.
Транзистори
,
,
,
,
,
,
де
– струми колектора
і емітера;
,
– допустимі струми
колектора і емітера;
,
,
– напруга
колектор-база, колектор-емітер,
емітер-база;
,
,
– допустимі напруги;
– потужність, що розсіюється транзистором;
– допустима потужність.
При визначенні надійності простої системи звичайно вводяться наступні обмеження.
Відмови, що відбуваються в системі, є незалежними.
Відмови системи викликані відмовою елементів. При відмові будь-якого з елементів відбувається відмова системи.
Дані обмеження надійності систем без резервування при розрахунках встановлюють математичну модель, що складається з послідовно включених елементів (рис. 3.2), незалежно від дійсних зв'язків елементів в реальній системі.
Рисунок 2.3.2 – Послідовна модель системи при розрахунках на надійність елементів в реальній системі.
Якщо відома вірогідність безвідмовної роботи елементів, то вірогідність безвідмовної роботи всієї системи рівна
.
Вважаючи
відповідно до виразу (3.4), що
і
– інтенсивність відмови елементу, маємо
,
де
–сумарна інтенсивність відмов, є
інтенсивність відмов системи.
Аналогічно виразу (3.6) визначається середній час безвідмовної роботи системи
.
(3.9)
З приведених співвідношень (3.7) – (3.9) слідує:
Чим менша інтенсивність відмов елементів системи, тим вище за характеристику надійності самої системи;
Чим менша загальна кількість елементів системи, тим краще характеристики надійності системи.
Таким чином, при конструюванні систем необхідно прагнути до простіших систем, що складаються з високонадійних елементів при заданих обмеженнях на технічні характеристики і вартість системи.
3 Вимоги до оформлення курсового проекту
Пояснювальна записка виконується на аркушах папера формату А4 (297х210 мм). Розміри полів на сторінці: ліве поле - 5 мм, праве - 3 мм, верхнє - 10 мм, нижнє - 10 мм.
Зміст записки включає розділи і підрозділи, пункти і підпункти; їхні порядкові номери позначаються цифрами наприклад: 3, 3.4, 4.6.1, 2.4.1 (не нумерують розділи: реферат, зміст, список прийнятих скорочень, уведення, висновок, список літератури, додатки).
Кожен розділ варто починати з нової сторінки, з лівої сторони. Найменування розділу повинно бути коротким, відповідати змісту і записуватися у виді заголовка прописними буквами. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з пропозицій, то їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 15 мм. Підкреслювати заголовки не потрібно.
Пункти, підпункти починають з абзацу лівої сторони нового рядка і з прописної букви. Сторінки записки нумерують. На титульному листі номер не ставлять, а на наступних сторінках його проставляють у правому верхньому куті без крапки. Рисунки, креслення, таблиці, графіки, розташовані на окремих аркушах записки, включають у загальну нумерацію сторінок. Ілюстрації позначаються словом "Рисунок" і нумеруються послідовно в межах розділу.
Формули в записці нумерують у межах розділу з правої сторони листа на рівні формули в круглих дужках. Для вибору літерних позначень електричних величин використовують ДСТУ 120-95.
Над лівим верхнім кутом таблиці поміщають напис "Таблиця" із указівкою номера таблиці та після тире назва таблиці. Номер ілюстрації, формули, таблиці повинні складатися з номера розділу і відділеного крапкою номера в розділі, наприклад, друга формула (ілюстрація, таблиця) четвертого розділу має номер (4.2), (Рисунок 4.2), (Таблиця 4.2).
У тексті варто застосовувати стандартні терміни (ДСТУ 2815-94, ДСТУ 2843-94). Перелік нестандартних скорочень, позначень, символів, одиниць і термінів оформляється на окремій сторінці і міститься між змістом і введенням.
У тексті записки потрібно давати посилання на використану літературу, відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ, вони містять номер літературного джерела і у необхідних випадках, номер сторінки, укладені в квадратні дужки: наприклад "[118]". "[26,с.5]". Якщо посилання приводяться на дані, отримані раніше у своїй роботі, то вони полягають у круглі дужки і містять скорочене слово "дивися" і посилання на сторінку, рисунок і т.п., наприклад: "(див. с.21)".
Додаток оформляють як продовження записки на наступних її аркушах. Посилання на додаток дають у тексті записки, а в змісті перелічуються всі додатки. Додаток повинен мати тематичний заголовок, починатися з нового листа з вказівкою в правому верхньому куті слова "Додаток"; кілька додатків нумерують так "Додаток 1". "Додаток 2" і т.д.
Графічна частина курсового проекту повинна виконуватися на аркушах форматів, установлених стандартом. Вибір форматів студент обирає сам з урахуванням достатнього заповнення листа.