2. Аналіз структури державного боргу Польщі за останні роки

Польща мала найбільшу зовнішню заборгованість серед колишніх соціалістичних кран. У 1990 р. вона складала 49 млрд дол. У 1981—1989 рр. Польщі вдалося укласти чотири угоди про реструктуризацію зовнішнього боргу з офіційними кредиторами і сім — з комерційними банками. Протягом 90-х рр. XX ст. державний борг Польщі знижувався. Так, наприкінці 1993 року зовнішня заборгованість Польщі складала вже 47,1 млрд. дол США [84, с. 108]. Даний обсяг заборгованості став результатом досягнутої 1991 р. угоди з Паризьким клубом, яка відкрила шлях до 50-відсоткового скорочення самої заборгованості та її реструктуризації до 2009 року. Частина боргу, що залишалася, була пролонгована на 19—23 роки з пільговим періодом у 4—12 років із прогресивною шкалою амортизації, що забезпечує лише поступове зростання навантаження по обслуговуванню боргу. При цьому зниження польського боргу здійснювалося в два етапи під наглядом МВФ за дотриманням Польщею прийнятих на себе зобов’язань щодо проведення ринкових реформ.

Протягом першого етапу (до березня 1994 р.) кредитори Паризького клубу знизили суму польського боргу на 30 % і списали 80 % прострочених відсотків. Таким чином основний борг був знижений на 2,9 млрд. дол., а його обслуговування — на 6 млрд. дол.

У лютому 1994 р. МВФ надав Польщі новий кредит з метою зниження в ході другого етапу суми боргу ще на 20 %. Крім цього, угодою з Паризьким клубом передбачалося скорочення польських боргів ще на 10 % на основі двосторонніх угод з окремими країнами-кредиторами шляхом конверсії боргів у спеціальні фонди в національній валюті.

Вже в 1998 р. зовнішній борг Польщі склав 33 млрд. дол США. Темпи зростання польської економіки на початку XXI ст. складали 4—5 % на рік, стабільності фінансового стану сприяв значний обсяг валютних резервів, що склав у 1998 р. 27,4 млрд. дол США.

Такі позитивні результати розвитку Польщі значною мірою були досягнуті завдяки активній і послідовній реалізації програм міжнародних фінансових організацій і широкомасштабній фінансовій допомозі, що полягала в списанні значної частини боргу країні і припливі іноземних інвестицій.

На кінець 1999 року рівень загальних зобов’язань Польщі дорівнював 60 млрд. дол США. Протягом року він збільшився на 4 млрд. дол США в основному за рахунок банків та підприємств, борги яких перевищували 28 млрд. дол США. В той же час держава постійно скорочувала свої зобов’язання. Відношення зовнішнього державного боргу до ВВП в 1999 році складало близько 21 %.

Протягом 2010—2012 років державний борг Польщі постійно зростав, що пояснюється необхідністю фінансування дефіциту державного бюджету (табл.1).

Таблиця 1

Державний борг Польщі та його відношення до ввп у 2010-2012 роках

Показник	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	млрд. $	% ВВП	млрд. $	% ВВП	млрд.$	% ВВП
Загальний державний борг:	245	55,1	248	53,5	255	52,7
внутрішній	176	39,6	193	41,4	179	36,9
зовнішній	69	15,5	55	12,1	76	15,8

Дані таблиці показують, що незважаючи на те, що відношення боргу до ВВП не перевищує встановленої 60 %-ї межі, цей показник має тенденцію до зростання.

Державний борг Польщі на кінець 2010 року склав 245 млрд. доларів, що на 9%, або близько 30 млрд. дол. більше, ніж минулого року. Про це свідчать дані Міністерства фінансів Польщі.

Польський держборг у 2010 році, за даними МВФ, склав близько 55% ВВП Польщі, яка є найбільшою країною Східної Європи, що входить в Євросоюз. Більше 70% польського держборгу складає внутрішня заборгованість. Зовнішній борг складає 69 млрд. доларів, або 28% усієї заборгованості.

Борг на кожного жителя 38-мільйонної країни склав 6,4 тис. доларів, що більш ніж удвічі вище за середню заробітну плату в Польщі.

Дані про держборг Польщі, яке презентує Мінфін, не включають заборгованість органів місцевого самоврядування, які винні кредиторам ще близько 14 млрд. доларів.

Ряд польських експертів заявляють, що реальний держборг країни – розрахований на основі усіх зобов'язань країни до 2043 року – складає понад 200% національного продукту Польщі, хоча польська Конституція забороняє збільшувати держборг до понад 60% національного продукту.

Важливим, на наш погляд, у використанні польського досвіду в українських реаліях є процеси, що мали місце в історії становлення боргової політики та суттєво впливають на умови й перспективи управління державним боргом Польщі сьогодні, це зокрема:

законодавче забезпечення боргової політики та відповідно визначення та унормування її суб’єктів та засад боргової діяльності;

визначення цілей та процедур її проведення через прийняття стратегії управління державним боргом;

реструктуризація зовнішнього боргу й послаблення боргового тиску на економіку;

адаптація боргової політики до вимог ЄС.