
- •Тема 1. Етика в системі філософського знання та духовного життя суспільства. Поняття і структура моральної свідомості і самосвідомості.
- •1.1. Становлення етики як науки
- •1.2 Головні концепції походження моралі.
- •1.3. Мораль як соціальний феномен
- •2.1 Загальна характеристика і класифікація головних етичних категорій
- •2.2.Структура моральної свідомості
- •2.3.Інтерпретація добра і зла
- •2.4.Категорії моральної свідомості
- •2.5.Категорії моральної самосвідомості
- •Тема 2. Моральні проблеми людської діяльності і спілкування. Моральний світ і моральний розвиток особи в сучасній культурі
- •1. Моральні проблеми людської діяльності і спілкування.
- •2. Моральний світ і моральний розвиток особи в сучасній культурі
- •1.1.Проблеми моральної діяльності: її практичні і моральні виміри.
- •1.2.Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •1.3.Співвідношення мети і засобів у людській діяльності
- •1.4.Спілкування як царина людської моральності
- •2.1. Проблеми життя і смерті та їх моральний зміст
- •4.2.Проблеми прикладної етики.
- •Тема 3. Естетика: предмет і роль в культурі. Естетика як система категорій. Сутність і структура естетичних категорій
- •1.1.Предмет естетики: становлення проблематики науки.
- •1.2.Місце естетики в системі наук.
- •2.Естетика як система категорій. Сутність і структура естетичних категорій
- •2.1.Класифікація естетичних категорій
- •2.2.Естетична діяльність та естетична свідомість: сутність та структура.
- •2.3.Характеристика основних естетичних категорій.
- •Тема 4.Естетика як метатеорія мистецтва
- •1.Мистецтво як об'єкт естетичного аналізу. Художньо-образна природа мистецтва
- •2. Мистецтво як творчий і комунікативний процес
- •3. Видова специфіка мистецтва
1.1.Предмет естетики: становлення проблематики науки.
Естетичне відношення − це особливе духовно-практичне ставлення людини до світу як людського, в якому виявляється творча сутність людини, що виступає необхідним моментом універсально- іо характеру людського світовідношення. Естетичне відношення — цс таке світоглядне відношення, що супроводжується духовним іи'язком людини і світу, людського світу, базується на неутилітар- иому інтересі, небайдужості до світу і супроводжується почуттям духовного переживання, насолоди. Основою естетичного відношення є освоєння, перетворення світу, подолання різних форм відчуження, пошук і створення цілісності, гармонії у відношенні "людина − світ".
Предметним змістом естетичного відношення може бути будь- яке явище чи процес (природний, соціальний, духовний) в тій мірі, и якій воно включається в сферу буття людини, переживається нею ик внутрішній зміст, форма самоусвідомлення, ціннісного самови- шачення. В процесі розвитку культури відбувається диференціація І фер людської діяльності, що сприяє поглибленню сприйняття різних сфер буття, їх людського виміру. Прагнення осягнути сутність краси, що має найрізноманітніше втілення в різних сферах буття, здійснити цілісний аналіз естетичного як такого і породжує естетику як науку.
Естетика зародилась близько 2,5 тисяч років тому в країнах Стародавнього Сходу та Стародавній Греції, де й досягла найвищого для свого часу, розвитку. Хоча термін "естетика" ("ейсетикос", "естезі" з грецького почуття, чуттєвий, відчуваючий, тобто здат-і ність сприймати світ почуттями) був вперше вжитий німецьким філософом О.Баумгартеном в 1750 році. Баумгартен не тільки дав назву науці, але і спробував визначити її місце в системі філософських наук, поряд з гносеологією, етикою, логікою. Він вважав, що естетика — це нижча ступінь гносеології, наука про чуттєве пізнання,; досконалою формою якого є краса. Своєю "Естетикою" він започаткував цілу низку класичних естетично-філософських робіт, серед яких "Лаокоон. Про межі живопису і поезії", "Гамбургська драматургія" Г.-Е. Лессінга, "Критика здатності судження" І.Канта, "Листи про естетичне виховання" І.-Ф.Шіллера, "Естетичні досвіди! В.Гумбольта, "Філософія мистецтва" Ф.-В. Шеллінга, "Лекції з естетики" Г.-В.Ф.Гегеля.
Становлення проблематики естетики виражалось у зміні в розумінні предмету естетики, який то розширювався, то звужу-І вався, то тяжів до філософії, то до мистецтва. Так грецькі натур-і філософи розглядали естетику як частину філософії, а Сократ підкреслював її зв'язок з етикою, в середньовіччі естетика ставала] розділом богослов'я, або її предмет виражався через співвідношення природи і мистецтва (Л. да Вінчі, А.Дюрер), чи вона утверджувалась як теорія естетичного судження (І.Кант), або її предмет зводився до обширного царства мистецтва (Г.-В.Ф.Гегель), чи до розгляду багатоманітності естетичного відношення до дійсності (М.Чернишевський).
Кількість підходів можна розширити, але і наведених достатньої для того, щоб виявити певну тенденцію в підходах до визначення предмету естетики: по-перше, — це наука про красу як таку, саму сутність краси, по-друге − філософія мистецтва, по-третє − наука про чуттєве пізнання, що пов'язане з естетичним досвідом. Ці підходи стосуються самої суті естетичної проблематики.
Естетика − наука про становлення чуттєвої культури людини.
Намагаючись виділити власне естетичну сферу, О. Баумгартея поділив естетику на теоретичну і практичну. Перша мала займатися проблемою краси, специфікою чуттєвого сприймання дійсності, а друга безпосередньо пов'язувалась з проблемами розвитку мистецтва. Введення Баумгартеном терміна естетика, і фіксація нової галузі наукових знань, спиралося на значний історико-теоретичний досвід, закріплювало за наукою естетикою її предмет — закономірність чуттєвого пізнання і художньої і творчості.
Слід підкреслити, що кінець XX ст. активізував теоретичні пошуки щодо більш адекватного розуміння обсягу предмета естетики, її взаємозв'язку з реалізацією принципів гармонійного розвитку людини, людини і суспільства, людини і природи та завдань науки щодо осмислення духовного стану сучасної людини.
Таким чином, естетика − це філософська наука про закономірності естетичного освоєння людиною світу, про сутність та форми естетичного перетворення світу та людини, про царину мистецтва в усій її багатоманітності.
Основними проблемами, що розкривають предмет естетики, можна назвати наступні: природа естетичного і багатоманітність його прояву в житті та мистецтві; принципи естетичного і художнього освоєння і перетворення людиною світу; сутність і закономірності функціонування мистецтва.
Дослідження цих проблем нерозривно пов'язано з розробкою категоріальної системи самої естетики як її внутрішньої мови вивчення і вираження поставлених проблем. Наявність такої системи значною мірою визначає теоретичний характер естетичних пошуків.