IV. За поширеністю на суб’єктів:

1. Нормативні інтерпретаційні акти, що поширюються на невизначене коло суб’єктів;

2. Казуальні інтерпретаційні акти, що поширюються на окрему ситуацію чи окремих суб’єктів.

5. В залежності від обсягу тлумачення:

1. Акти буквального тлумачення, текст яких повністю співпадає з текстом припису, що тлумачиться:

2. Акти розширеного тлумачення, текст яких ширший словесного виразу норми, що тлумачиться;

3. Акти обмеженого тлумачення є вужчими змісту норми, що тлумачиться.

ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ АКТІВ.

1. Розкривають дійсний зміст актів;

2. Сприяють реалізації правових приписів всіма суб’єктами;

3. Сприяють ліквідації неточностей правових норм;

4. Заповнюють прогалини в праві.

66. Поняття та структура законодавства.

В юридичній літературі розрізняють поняття “система права” та “система законодавства” які не є тотожними і характеризують правову норму та способи її зовнішнього виразу.

Система права – це внутрішня структура права, що характеризується певним співвідношенням таких елементів як норма права, інститут права та галузь права.

Система законодавства – є зовнішнім виразом права і характеризується як система нормативних актів.

Норма права

Інститут права

Галузь права

Інститут – інститут власності

Галузь – цивільне право

В юридичній літературі існують три аспекти поняття “законодавство”:

1. Це система нормативних актів, що приймаються вищим представницьким органом держави;

2. Це система нормативних актів, що приймаються вищими органами влади та управління;

3. Це система всіх нормативно-правових актів, що приймаються державними структурами.

Система законодавства має складну структуру і характеризується наявністю трьох рівнів:

1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства – характеризується розміщенням нормативних актів в залежності від їх юридичної сили.

Конституція к онституційні закони Підзаконні нормативні акти

2. Горизонтальна (галузева) структура законодавства – характеризує співвідношення нормативних актів за юридичною силою в рамках чітко визначеної сфери суспільних відносин (джерела будь-якої галузі права);

3. Державна структура – характеризує співвідношення нормативних актів в залежності від особливостей форми державного устрою.

• федеральна структура законодавства характеризується наявністю загальнофедеральних актів і актів суб’єктів федерації, та співвідношенням, заснованим на верховенстві загальнофедеральної конституції;

• Унітарна система законодавства характеризується єдністю, а отже наявністю лише ієрархічної та галузевої структур;

Отже, система законодавства – це система нормативних актів, особливості співвідношення яких визначається такою категорією як “структура законодавства.”

67. Система права та законодавства: співвідношення.

Системи права і законодавства є взаємодіючими, але різними явищами.

СПІЛЬНІ РИСИ:

1. Системи права і законодавства будуються на єдиних принципах;

2. Залежать від особливостей устрою держави;

3. Відображають національні особливості держави;

4. Охороняються державою в рівній мірі.

ВІДМІННІ РИСИ:

Система права	Система законодавства
1. Є внутрішньою структурою права;	1. Є зовнішньою формою права;
2. Визначає зміст права, характеризуючи права та обов’язки суб’єктів;	2. визначає систему форм права та належність держави до певної правової системи;
3. На формування та розвиток впливають суспільні відносини, що мають об’єктивний характер та залежать від рівня розвитку суспільства;	3. На формування та розвиток впливають фактори суб’єктивного значення, що визначають рівень свідомості та культури окремих суб’єктів;
4. Визначає ефективність системи законодавства, оскільки його змістом правовий припис, що вміщає правову норми як елемент системи права;	4. Є способом виразу правової норми та надання їй рис системності, обов’язковості та формальної визначеності;
5. Основним елементом є норма права.	5. Основним елементом є нормативно-правовий акт.