Умови прояву законів г. Менделя

Для прояву законів Г. Менделя необхідні певні умови:

• має відбуватися рівномірне утворення в мейозі обох типів гамет, тобто гамет, які несуть алель А і гамет з алелем а;

• повинна мати місце рівноймовірна зустріч і з’єднання таких гамет при заплідненні;

• однакове виживання всіх типів зигот і особин, які з них розвиваються;

• щоб материнський і батьківський організми в однаковій мірі впливали на властивість гібри­да, тобто була рівна участь обох статей у передачі спадкових факторів.

Загальні закони спадковості однакові для всіх живих істот. Для людини характерні відомі в ге­нетиці типи успадкування ознак: домінантний і рецесивний, автосомний і зчеплений із статевими хромосомами.

Домінантною або рецесивною є ознака, а не ген. Домінантність або рецесивність – це дія гена, а не його властивість.

Менделюючі ознаки людини – це такі, які підпорядковуються або успадковуються за законо­мірнос­тя­ми, встановленими Г.Менделем. Менделююча або моногенна ознака – це така спадкова ознака, яка визна­чає­ться одним геном – моногенно (від грец. μόυος – один), тобто коли прояв озна­ки визначається взаємодією алельних генів, один з яких домінує (пригнічує) над другим.

Статистичний характер законів спадковості Г. Менделя та їх цитологічні основи

Числові співвідношення розщеплень за генотипом і фенотипом, сформульовані в законах Мен­деля, є лише ідеальним результатом розподілу і комбінації ознак у нащадків. Насправді числові співвідношення різних генотипів і фенотипів тільки наближаються до очікуваного гіпотетичного результату, причому сту­пінь наближення залежить від кількості експериментальних об'єктів, за­дія­них у досліді. Менделівські зако­но­мірності мають статистичний характер, оскільки проявляю­ться лише за великої кількості об’єктів дослід­ження та отриманих даних. Тільки за великої кіль­кості отриманих даних можна мати усереднений результат, який і буде наближатися до ідеального варіанта. За малої кількості нащадків можливі відхилення від очікува­них співвідношень.

Статистичний характер явищ розщеплення полягає також у тому, що за великої кількості на­щад­ків у кожному поколінні при аналізі розподілу за n-ною кількістю ознак буде спостері­гатися розщеплення (3+1)ⁿ за фенотипом і (1+2+1)ⁿ за генотипом. Цитологічною основою статистичного характеру явищ розщеплення є розподіл хромосом у гаметах у процесі мейозу. Під час мейозу в дану гамету (яйцеклітину чи сперматозоїд) потрапляє лише одна хромосома кожної пари, тому гі­по­тети­чна особина з генотипом Аа дасть тільки 2 типи гамет (А і а відповідно), з генотипом АаВв – 4 типи (АВ, Ав, аВ та ав), тобто при n-ній кількості ознак – 2ⁿ гамет. Злиття гамет носить імовір­нісний характер, тому в кожному наступному поколінні очікуються всі можливі варіанти гено­типів та фенотипів, які за великої кількості нащадків будуть розподілятися (3+1)ⁿ за фенотипом та (1+2+1)ⁿ за генотипом.

Відхилення при розщепленні від типових кількісних співвідношень,

встановлених Г. Менделем, та їх причини

У ряді випадків розщеплення за фенотипом і генотипом у другому поколінні може відрізня­тися від очі­куваного, що може бути спричинене різними факторами:

• мала кількість нащадків;

• наявність летальних генів (наприклад, при схрещуванні між собою жовтих і чорних мишей у нащад­ків розподіл жовтих і чорних особин складає 1:1; при схрещуванні чорних мишей між собою всі нащадки тільки чорні, а при схрещуванні жовтих у першому поколінні спостерігається розщеплення 2 жовтих : 1 чор­на; відхилен­ня від очікуваного розщеплення зумовлено тим, що домінантні гомозиготи АА нежиттєздатні і гинуть ще в ембріональному періоді);

• явище зчепленого успадкування – співвідношення між нащадками за генотипом та феноти­пом зале­жить від частоти утворення кросоверних і некросоверних гамет;

• цитоплазматична спадковість – ряд ознак може успадковуватися через позаядерний гене­тич­ний ма­те­ріал, що веде до виникнення атипових ознак;

• проміжне успадкування – за даного типу взаємодії алельних генів розподіл нащадків за фе­но­типом та генотипом однаковий – 1:2:1;

• взаємодія неалельних генів (комплементарність – співвідношен­ня за фенотипом може бути 9:7, 9:4:3, 9:6:1; епістаз – 12:3:1, 9:3:4; полімерія -15:1 або 9:6:1);

• геномні, хромосомні та генні мутації.