1. Вивчити і зарисувати з таблиці вегетативні форми й цисти дизентерійної та кишкової амеб.

Зверніть увагу, що дизентерійна амеба має кулясту або овальну форму‚ без­барвну ектоплазму звичайно видно тільки з одного боку. Ендоплазма має синьо-сіре забарвлення. Для ядра харак­тер­на правильна округла форма і наявність каріосоми‚ розміщеної в центрі. Хроматин ядра роз­мі­щує­ться у вигляді радіальних ниток. Бу­дова ядра є головною прикме­тою‚ що дає можливість від­різ­нити на препараті амебу від інших клітин або інших видів амеб. В ендоплазмі деяких амеб можна розрізнити темні округлі тільця. Це еритроцити‚ фа­гоцитовані амебою. Навколо еритро­ци­тів вид­но світлу зону‚ що є травною вакуолею. Наявність еритроцитів у цитоплазмі є важливою діагнос­тичною прикметою‚ що дозволяє відрізнити дизентерійну амебу від кишкової‚ яка живи­ть­ся бак­те­ріями.

Зверніть увагу на відмінність за кількістю ядер в цистах Entamoeba histolytica і En­ta­moeba coli: 4 ядра в дизентерійної і 8 ядер у кишкової, інші особливості будови цих вид­ів саркодових (рис. 9, 10).

В

Рис. 9. Амеба дизентерійна:

А – велика вегетативна форма; Б – мала вегетативна форма: 1 – екто­плазма; 2 – ендоплазма; 3 – псевдоподії; 4 – ядро; 5 – травна вакуоля з фа­гоц­итованими еритроцитами; В – циста: 1 – ядра; 2 – цитоплазма; 3 – обо­лонка.

Б

А

Рис. 10. Амеба кишкова:

А – вегетативна форма: 1 – ядро; 2 – цитоплазма; 3 – травна вакуоля; Б – цис­та: 1 – ядра; 2 – цитоплазма; 3 – оболонка.

2. Вивчити під великим збільшенням мікроскопа і описати постійний мікропре­парат евгле­ни зеленої.

Зверніть увагу, що тіло в евглени має веретеноподібну форму, воно покрите тонкою оболон­кою – пелікулою, на його кінці розташований джгутик, ядро одне. У цитоплазмі міститься хло­рофіл, що утворюється в особливих білкових тільцях – хроматофорах. В ос­но­ви джгутика роз­міще­не світлочутливе червоне вічко – стиг­ма. Поряд зі стигмою знахо­ди­ться пульсуюча вакуоля з резервуаром, який відкрива­ється назовні біля джгутика. У ци­то­плазмі евглени містяться зерна вуглеводу пара­мілу. Запишіть спостереження.

3. Р озглянути за таблицями, зарисувати будову три­хо­­монади урогенітальної та лям­блії.

Тіло трихомонади вагінальної грушеподібної, зрідка кулястої форми, має в довжину 8-30 мкм (у середньому – 13 мкм), вкрите оболонкою – пелікулою. В за­бар­влених пре­па­ратах ядро довгасто-овальної форми, розміщене в пе­редній частині тіла, має чітку ядерну оболонку. В ци­то­плазмі ба­гато дріб­них зерен хрома­тину. Поряд з ядром знаходиться група блефаропластів, від яких беруть поча­ток чотири джгутики, рівних довжині тіла, ундулююча мембрана і аксостиль. Ундулююча мем­брана в окремих особин може займати від 1/3 до 2/3 довжини тіла, кінце­вого джгу­тика не­має. На вільному краю мембрани роз­мі­­щена кра­є­ва фібрила, а біля основи – база­ль­на, або опор­на фіб­ри­ла. Аксо­стиль бере початок від бле­фа­ропласта на перед­ньому кінці тіла, проходить повз ядро і на зад­ньо­му кінці тіла висту­пає у вигляді шипа. Між ядром і осно­вою ундулюючої мембрани роз­міщене парабазальне тіло. Цито­стом, або ротовий отвір, у вигляді невеликої щілини знаходиться на перед­ньо­му кінці тіла, мало­по­міт­ний (рис. 11).

З

Рис. 11. Трихомонада піхвова:

1 – джгутик; 2 – ядро; 3 – ундулююча мем­брана; 4 – аксостиль; 5 – цито­плаз­ма.

верніть увагу на те, що тіло вегетативної форми лямблії грушоподібне, зад­ній кі­нець тіла за­гос­трений. Довжина паразита близько 15 мкм, ширина в перед­ній час­ти­ні 7-8 мкм. Тіло сплющене у спинно-черевному напрямку, витягнуте, розширене в передній час­тині, в задній міститься звуже­ний "хвіст", спинна сторо­на опукла, че­рев­на сплющена. У пе­ред­ній, сплющеній частині тіла, є за­гли­бина (присосок), за допомогою якої лямблія при­с­мок­тується до слизових оболонок. Посередині тіла проходить подвій­ний аксостиль і чоти­ри пари джгутиків. Має два ядра, які розмі­ще­ні симе­трично відносно повздовжньої осі тіла справа і зліва від аксостиля в ділян­ці присоска (рис. 12).

Рис. 12. Лямблія:

1 – присмоктувальний диск; 2 – аксостиль; 3 – ядро; 4 – джгутики.

4 . Розглянути мікропрепарат мазка крові хво­рого на малярію, знайти плаз­мо­діїв на різ­­них стадіях розвитку і зарисувати з таб­лиці еритроцитар­ний цикл роз­витку Pl. vi­vax.

Рис. 13. Життєвий цикл розвитку

збудника малярії Pl. vivax:

I – нестатеве розмноження в організмі людини;

А – екзоеритроцитарний цикл:

1 – криптозоїти, 2 – метакриптозоїти;

Б – еритроцитарний цикл:

3 – шизонт на стадії кільця,

4 – шизогонія,

5 – мерозоїти,

6 – гаметоцити.

II – статеве розмноження в організмі комара:

7 – макрогамета,

8 – утворення мікрогамет,

9

ІІ

– копуляція гамет,

10 – зигота,

11 – оокінета у стінці шлунка,

12 – ооциста,

13 – спорозоїт.

Знайдіть у мазку крові зафарбовані за методом Романовського стадії розвитку маля­рійного плаз­модія. Зверніть увагу, що, проникнувши в еритроцит‚ мерозоїт роз­­вивається в ши­зонт‚ набу­ва­ю­чи спочатку вигляду кільця. Подальший ріст пара­зита супроводжується утворенням численних псевдоподій. Ця стадія часто познача­ється як амебоподібний ши­зонт. Можна спостерігати також‚ як утворені мерозоїти вийшли із зруйнованих еритро­цитів і лежать неправильною купкою.

Знайдіть незрі­лі статеві форми – макро- і мікрогаметоцити. Це остання фаза життє­во­го циклу ма­лярійного плазмодія в організмі хребетної тварини. Зверніть ува­гу на особ­ли­вості розвитку різ­них видів плазмодіїв, що вражають людину.

Зарисуйте еритро­ци­тар­ний цикл розвитку Pl. vivax (рис. 13).