Лямбліоз (Lambliosis)

Eтіологія. Інвазія тонкої кишки і жовчовивідних шляхів Lamblia intestinalis.

Вперше детальний опис збудника зробив професор Харківського універ­си­те­ту Лямбль у 1854 р.

Форма тіла нагадує половинку зрізаної вздовж груші; черевний бік плоский, спин­ний – опуклий; пе­редня частина розширена, задня – звужена. Розміри парази­та: 10-18 х 8-10 мкм. Широка заглибина на черевному боці утворює присисний диск. У передній частині тіла симетрично містяться два ядра і 4 пари джгутиків. Диском лямблія прикріплюється до клітин епітелію ворсинок і крипт дванадцятипалої і тонкої кишок. Живиться шляхом піноцитозу через дорзальну поверхню тіла і через центральну ділянку присмок­тувального диска. Трофозоїти не проникають в епітеліальні клітини.

Цисти овальної форми розміром 8-12 х 7-10 мкм. У зрілій цисті міститься 4 ядра. Утворюються цис­ти в дистальному відділі тонкої кишки і в ободовій кишці. Цисти життєздатні в навколишньому се­редовищі декілька місяців.

Епідеміологія. Це найбільш поширена кишкова інвазія. Захворювання зустрічається у всіх реґіонах земної кулі. Близько 7% проб фекалій, що надходять на паразитологічне дослідження, містять цисти Lam­blia intestinalis. Середня зараженість складає 10% обстежених. Зараженість дітей у дошкільних уста­новах становить 40-80%, що зумовлено скупченістю їх та недостатніми санітарними навичками. З фекаліями один хворий або носій виділяє за добу понад 10 млн. цист. На 1 см³ поверхні слизової оболон­ки кишки міститься до 1 млн. екземплярів лямблій. Лямблії передаються від людини до людини фека­льно-оральним шляхом, при безпосередньому контакті (між дітьми, статевими партнерами) або непря­мим шляхом (через воду і їжу). У підтверджених спалахах інвазія поширювалася з різних водних джерел – річки, водопостачання з недостатнім фільтруванням. Резервуаром інвазії може бути людина і дикі тварини.

Захворюваність висока серед мандрівників, чоловіків-гомосексуалістів, хворих з видаленим шлун­ком, низькою кислотністю шлунка, хронічним панкреатитом, іму­но­де­фіцитом.

Усі члени сім'ї і статеві партнери хворого підлягають обстеженню і у випадку зараження повинні пройти курс лікування. Тривалість життя вегетативної форми лямблії складає 30-40 діб.

Патогенез. Трофозоїти Lamblia intestinalis прикріплюються до слизової тонкої кишки за допомогою вентральної присоски, порушують процес травлення і всмок­ту­вання, особливо жирів і жиророзчинних вітамінів, сприяють розвитку авітамінозу. Від­бувається механічне блокування мікроворсинок, змінюєть­ся їх рухомість, ушкод­жується щиткова облямівка, зруйнування слизової Т-лімфоцитами. Внаслідок за­ну­рення в слизову оболонку паразитів порушується процес пристінкового травлення. Одночасно под­разнюються інтеро-рецептори кишки, що рефлекторно по­ру­шує моторну і секреторну функції кишеч­ни­ку і печінки. Метаболіти паразита, всмок­туючись в організмі людини, викликають сенсибілізацію, розвиток алергічних реакцій. Лямбліоз може ускладнювати перебіг захворювань шлунково-кишкового тракту іншої етіології.

Особлива роль лямблій в етіології холециститу, хоча вони не живуть ні в жовчному міхурі, ні в жовчних протоках людини.

Клініка. Перебіг хвороби може бути гострим або хронічним, часто безсимп­томним. Клінічні прояви різноманітні – від метеоризму до ознак порушення всмокту­вання в кишечнику. Хворі скаржаться на помірну періодичну нудоту, відригування, метеоризм, біль в епігастральній ділянці, кольки в животі, надмірні смердючі випорожнення, можливий пронос, субфебрильна температура. Виникають симптоми дискінезії дванадцятипалої кишки, дуоденіту, ентериту. При тяжкому перебігові, внаслідок порушення процесу всмоктування, у хворих зменшується маса тіла.

Діагностика. Діагноз встановлюють на підставі виявлення цист і трофозоїтів у вмісті дванадця­ти­палої кишки або у випорожненнях.

При гострому перебігові захворювання паразити легко виявляються у фека­ліях; під час хронічного процесу цисти виділяються з випорожненнями нерегулярно.

Останнім часом досліджують вміст дванадцятипалої кишки на трофозоїти, який отримують за допо­могою нейлонової нитки або шляхом аспірації через ендоскоп.

Профілактика. Запобігання лямбліозу передбачає заходи санітарного і лікувального характеру. Са­ні­тарні заходи проводяться з метою усунення можливості забруднення цистами оточуючого середо­вища: ґрунту, води, овочів. Особиста профілактика полягає в запобіганні зараженню через продукти харчування і воду, суворому дотриманні правил особистої гігієни. У комплекс заходів профілактики входять: боротьба з мухами, тарганами, виявлення й оздоровлення цистоносіїв.