Класична схема погашення кредиту
Класична схема погашення кредиту передбачає щомісячне погашення тіла кредиту рівними частинами і нарахування відсотків за користування кредитом на залишок заборгованості. Тобто відбувається щомісячне зменшення суми кредиту, що підлягає сплаті.
Стандартний графік погашення кредиту складається за такою схемою:
основна сума боргу ділиться на кількість періодів погашення кредиту – сума щомісячного платежу за тілом кредиту (вона є фіксованою);
відсотки нараховуються в кожному періоді погашення на залишок суми основного боргу – сума погашення відсотків за кредитом (зменшується з кожним наступним періодом погашення);
щомісячний платіж за кредитом дорівнює сумі платежів за тілом кредиту та відсотків (зменшується з кожним наступним періодом погашення).
Розглянемо погашення основної суми боргу (тіла кредиту) рівними частинами. При цьому величина погашення боргу визначається наступним чином:
|
(13) |
де СРt – величина погашення основної суми боргу (тіла кредиту) у періоді t; Р – початкова сума кредиту; n – період кредитування (у роках); m – кількість разів нарахування платежів за кредитом в рік. |
|
Проценти будуть змінною величиною, оскільки кожен раз нараховуються на зменшену суму основного боргу:
|
(14) |
де Іt – процентний платіж за кредитом у періоді t; Pt – залишок основного боргу (тіла кредиту) за кредитом у періоді t; і – річна процентна ставка за кредитом; m – кількість разів нарахування платежів за кредитом в рік. |
|
Тоді розмір строкового платежу можна представити як суму процентів та суму погашення частини основного боргу:
|
(15) |
де Yt – строковий платіж на кінець періоду нарахування t; Іt – процентний платіж за кредитом у періоді t; СРt – величина погашення основної суми боргу у періоді t. |
|
Таким чином, повна вартість кредиту за весь період буде розраховуватися за формулою (16):
|
(16) |
де S – нарощена сума кредиту (повна вартість кредиту); n – період кредитування (у роках); m – кількість разів нарахування платежів за кредитом в рік. |
|
Графік погашення кредиту у такий способі погашення боргу є таблицею, де в стовпчиках зазначені термін платежу, величина суми основного боргу на дату платежу, сума розрахованих процентів за користування кредитом за відповідний період для певної суми, величина суми погашення основного боргу і величина строкового платежу на дату. У рядках вказані відповідні величина на конкретну дату дії кредиту.
Класичну схему погашення кредиту доцільно застосовувати тим позичальникам, які:
мають намір зменшити суму переплати за кредитом;
мають непостійний розмір доходу і не цілком впевнені у своїх майбутніх доходах;
беруть кредит на тривалий термін і велику суму;
розглядають можливість зменшення переплати по кредиту і розмір щомісячних платежів за рахунок дострокового погашення тіла кредиту.
Аннуїтетну схему варто застосовувати, якщо:
не має можливості вносити великі щомісячні платежі, особливо в перші місяці користування кредитом;
позичальник має стабільний дохід і хоче чітко планувати бюджет;
якщо кредит необхідний на невеликий строк.
Залежно від способів кредитування виділяють:
міжнародні кредитні угоди;
міжнародне синдиковане кредитування;
міжнародне фінансування під уступку грошових вимог:
міжнародний факторинг;
міжнародний форфейтинг;
міжнародне проектне фінансування;
міжнародна сек’юритизація;
4) міжнародний лізинг.
Міжнародна кредитна угода – це угода, відповідно до якої один банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) одній особі (позичальнику) у розмірі та на умовах, визначених кредитною угодою, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.
4. Міжнародне синдиковане кредитування
Міжнародний синдикований кредит – це різновид позикового зобов'язання, ускладненого іноземним елементом, за яким два або більше банки-кредитори (синдикат кредиторів) зобов'язуються надати одному позичальнику грошові кошти на умовах, визначених договором синдикованого кредиту, а останній зобов'язується повернути у встановлений строк отриману грошову суму, відсотки за її використання, а також відшкодувати кредиторам інші витрати, пов'язані з наданням грошових коштів.
Головною його особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками. Синдикуватися можуть торгові кредити, проектне фінансування, ординарні кредити (на загальні корпоративні потреби), лізингові операції, кредитні лінії, акредитиви тощо. Цей банківський інструмент застосовується, якщо позичальник потребує великих сум кредитів, а для одного банку небажана така концентрація ризиків кредитного портфеля.
У процесі організації синдикованого кредитування позичальник вибудовує відносини з одним банком – організатором кредиту. Банк-організатор гарантує конфіденційність інформації про операції. Завдання організатора полягають у підготовці інформаційного меморандуму про позичальника, пропозиції іншим банкам щодо участі в синдикації і переговорах з ними, підготовці й узгодженні договору. Банк-організатор повинен бути одним з найбільших кредиторів – це означає, що він впевнений у надійності позичальника і є додатковою гарантією для решти учасників синдикату. Після укладення кредитної угоди банк-організатор, виступаючи в ролі агента операції, акумулює кошти банків – членів синдикату і передає їх позичальникові. Аналогічним чином він розподіляє процентні виплати й основну суму для повернення.
Термін організації синдикованого кредиту, як правило, менший за термін організації облігаційної позики. Банки-учасники економлять на трансакційних витратах, пов'язаних з видаванням кредиту, довіряючи перевірку позичальника і роботу над договором переважно організаторові.
Класифікувати синдикований кредит можна за різними принципами. Розглянемо загальні ознаки, за якими їх розрізняють.
Залежно від банків, які беруть участь у видаванні кредиту, синдикований кредит може бути відкритим, коли залучаються кошти всіх бажаючих банків, або клубним, якщо до складу кредиторів входить обмежене коло банків. Пошуком банків – учасників синдикованого кредитування займається банк-організатор.
Синдиковані кредити можна також розділити на забезпечені та незабезпечені. У першому випадку позичальник надає ліквідну заставу або гарантію уряду. Це може бути також гарантія великих компаній, які мають високий рейтинг, або тих, які надають заставу. Наприклад, якщо в ролі гаранта виступають великі нафтові компанії, то повернення кредитів визначатиметься платоспроможністю основних покупців нафти (західноєвропейські країни, США).
У разі незабезпечених кредитів ризик кредитора безпосередньо пов'язаний з бізнесом позичальника. Вони видаються тільки високорейтинговим компаніям, які відповідають суворим вимогам надійності. Окремий кредитор може виділити порівняно невелику суму – його ризик начебто невеликий. Проте він вищий, ніж при видаванні тієї ж суми у вигляді звичайного кредиту.
За умовами будь-якої синдикації позичальник повертає кошти кожному кредиторові рівними частками. Якщо позичальник повернув лише 50 % усієї суми, кожен з кредиторів отримає 50 % своєї частки. Таким чином, індивідуальний ризик кредитора безпосередньо пов'язаний із загальним ризиком.
Видаючи позичальникові свою невелику частину, кредитор повинен бути впевнений, що той зможе повернути всю суму.
При організації синдикованого кредитування найбільшого поширення набули термінові позики, револьверні кредити, а також трансферабельні і мультивалютні кредити. Синдикований кредитний ринок використовує різноманітні інструменти, щоб задовольнити потреби позичальника і скористатися перевагами змін на ринках.
У разі термінового кредиту позичальник, як правило, має право одноразово отримати певну суму або транш протягом узгодженого всіма сторонами періоду.
Револьверний кредит – автоматично поновлюваний (від лат. revolve – обертатись) кредит, який широко використовується у світовій практиці на ринку позичкового капіталу. Надається без додаткових переговорів між позичальником і банком, якщо сума кредиту не перевищує встановленого ліміту та строків погашення. У цьому відношенні револьверний кредит схожий на кредитування на основі кредитної лінії, хоча й має суттєві відмінності. Надається, як правило, позичальникам, які мають постійні відносини з банком, якісну кредитну історію, або під надійні гарантії. Позичальник банку в разі нестачі власних коштів може скористатися револьверним кредитом без попередження банку і без оформлення додаткових документів, але в межах обумовленого угодою ліміту кредитування. Револьверний кредит погашається в міру надходжень коштів на рахунок клієнта. Погашення заборгованості відновлює вільний ліміт кредитування та автоматично продовжує право користування револьверним кредитом.
Трансферабельні кредити – це кредити, які можуть бути послідовно продані іншим банкам. У міжнародній практиці цей вид кредитів набув поширення, оскільки не тільки дозволяє кредитним організаціям ефективно рефінансувати свої активні операції, але й відкриває для багатьох банків доступ до високоякісних активів, мінімізуючи при цьому операційні витрати.
Мультивалютні кредити – це міжнародний кредит, який надають і погашають у декількох валютах (не менш як у двох). Суму кредиту перераховують залежно від зміни курсового співвідношення між валютою оплати і кошиком валют, який вибирають за згодою сторін.
Крім того, залежно від способу синдикації виділяють наступні види синдикованих кредитів:
1. Спільно ініційований синдикований кредит – це синдикований кредит, до якого відноситься сукупність окремих кредитів, наданих банками-кредиторами (учасниками синдикованого кредиту або синдикату) одному позичальнику, якщо в умовах кожного з договорів з надання кредиту, укладених між позичальником і кредиторами, зазначено, що:
термін погашення зобов'язань позичальника перед кредиторами і величина процентної ставки ідентична для всіх договорів;
кожен кредитор зобов'язаний надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених окремим двостороннім договором між кредитором та позичальником;
кожен кредитор володіє індивідуальним правом вимоги до позичальника згідно з умовами укладеного двостороннього договору, і, відповідно, вимоги до позичальника з повернення отриманих грошових сум носять індивідуальний характер і належать кожному конкретному кредиторові у розмірі та на умовах, передбачених укладеними договорами;
всі розрахунки з надання і погашення кредиту здійснюються через банк, що виконує агентські функції (банк-агент), який може одночасно бути кредитором (учасником синдикату);
банк-агент діє від імені кредиторів на підставі багатосторонньої угоди, укладеної з кредиторами-учасниками синдикату, яка містить загальні умови надання позичальникові синдикованого кредиту (загальний розмір кредиту і частки участі кожного банку, величину відсоткової ставки, термін погашення кредиту), а також визначає відносини між кредиторами і банком-агентом.
2. Індивідуально ініційований синдикований кредит – це кредит, наданий банком (первинним кредитором) від свого імені і за свій рахунок позичальнику, права вимоги за яким згодом відступлені первинним банком-кредитором третім особам (банкам – учасникам синдикату) при виконанні наступних умов:
частка кожного банку – учасника синдикату в сукупному обсязі придбаних ними прав вимоги до позичальника визначається угодами між банками – учасниками синдикату і первинним кредитором і фіксується в кожному окремому договорі про відступлення прав вимоги, укладеному між первинним кредитором і банком – учасником синдикату;
порядок дій банків – учасників синдикату у разі неплатоспроможності позичальника, в тому числі звернення стягнення заставного майна за кредитом визначений багатостороннім договором.
3. Синдикований кредит без визначення дольових умов – це синдикований кредит, виданий банком – організатором синдикованого кредитування позичальникові від свого імені відповідно до умов укладеного з позичальником кредитного договору, за умови укладення банком – організатором синдикату кредитних договорів з третіми особами (банками-учасниками), в яких визначено, що зазначені треті особи:
зобов'язуються надати банку – організатору синдикату грошові кошти не пізніше закінчення операційного дня, протягом якого банк – організатор синдикату зобов'язаний надати позичальнику грошові кошти відповідно до умов кредитного договору;
вправі вимагати платежів за основним боргом, процентами, а також інших виплат у розмірі, в якому позичальник виконує зобов'язання перед банком – організатором синдикату за наданим йому банком кредиту, не раніше моменту реального здійснення відповідних платежів.
Механізм надання синдикованого кредиту. На початку співпраці організатора і позичальника між ними, згідно зі світовою практикою, підписується попередній договір – Term Sheet. Цей документ містить найважливіші для обох сторін умови, на підставі яких згодом буде укладений кредитний договір.
Після підписання Term Sheet банк-організатор починає процес синдикування – створення групи кредиторів. Після визначення основних учасників синдикату починається активна робота над юридичним оформленням кредиту.
У процесі організації операції виникають два комплекси правовідносин: один – між кредиторами, другий – між синдикатом і позичальником. Вони закріплюються у двох договорах.
З погляду будь-якого кредитора синдикація залишається звичайною кредитною операцією. Особливістю синдикованого кредитування для банку-організатора є необхідність залучення банків-учасників і узгодження з ними другорядних умов договору.
Особливістю для банку-учасника буде, по-перше, те, що він фактично приєднається до договору між позичальником і організатором (як ішлося вище, другорядні умови договору можуть обговорюватися, проте найважливіші положення, закріплені в попередньому договорі, – Term Sheet – залишаються незмінними). По-друге, спілкування з позичальником відбуватиметься не безпосередньо, а через агента операції.
Переваги застосування синдикованого кредиту для позичальника:
отримує великий кредит і при цьому спілкується фактично лише з одним банком – організатором операції;
позичальником укладається один договір, і аналіз фінансово-майнового стану позичальника проводиться тільки організатором, що істотно спрощує для позичальника залучення значних ресурсів.
Переваги застосування синдикованого кредиту для банків-кредиторів:
невідповідність потреб великих позичальників і кредитних можливостей банків, які їх обслуговують, стимулює банки до створення синдикатів. Більшість банків стикаються з труднощами при кредитуванні своїх великих клієнтів. Крім того, банк може здійснювати свою діяльність в рамках кредитних нормативів, визначених регулятором, навіть якщо банк має достатньо коштів для кредитування крупного позичальника;
як організатор, банк отримує значні комісійні за організацію синдикату.
учасники кредитного синдикату економлять на трансакційних витратах, пов'язаних з видачею кредиту, довіряючи перевірку позичальника і роботу над договором переважно організаторові;
найбільші суми, як правило, залучають гіганти бізнесу, часто з найвищим кредитним рейтингом. Беручи участь у синдикації, порівняно невеликі банки отримують доступ до першокласних позичальників, підвищуючи якість свого кредитного портфеля.