Україна в період застою: історіографічний огляд

Два десятиліття «застою» – це відносно цілісний історичний період. Вплив вождів на хід подій в цю добу відчувався істотно менше, ніж у попередні десятиліття. Ситуацію, що склалася, у тогочасному політичному фольклорі, добре відбиває анекдот про «культ особи»: так, культ є, а чи є особа?

Справді, основним змістом діяльності вождя-координатора Л.Брежнєва, поки він зберігав здатність діяти, було прагнення зберегти особисту владу. Основним змістом діяльності корпорації політичних олігархів, яку очолював Брежнєв, було прагнення утримати статус наддержави за цілковитої відмови від реформ, що загрожували її стабільності.

Такою вимальовується загальна картина двох десятиліть «застою» в сучасній історіографії. При висвітленні загальних закономірностей політики Кремля ми скористалися лише книгою, яку написав Р.Піхоя (М., 1998). Відчутною її рисою, як вказувалося в історіографічних оглядах попередніх розділів, є високий ступінь документованості.

Вітчизняна історіографія періоду вкрай бідна. Ми маємо лише одне дослідження, в якому висвітлена історія двох десятиліть як цілісного періоду. Це – праця луцького дослідника В.Барана «Україна: новітня історія (1945-1991рр.)», видана у Львові в 2003 р. Автор відмовився від аморфної періодизації, взятої за основу в попередній своїй монографії «Україна 1950-1960-хрр.» (Львів, 1996). Більше сотні сторінок нової книги, які він присвятив періоду 1965-1985рр., якоюсь мірою характеризують складні процеси, що відбувалися у політичному, економічному й культурному житті республіки. В.Баран цілком свідомо відмовився цього разу від посилань на джерела, щоб заощадити обсяг і мати можливість донести до читача основний зміст книги. Тим не менш, відсутність наукового апарату є великим недоліком дослідження.

У шеститомній «Політичній історії України ХХ століття» двом десятиліттям «застою» присвячено розділ ««Розвинутий соціалізм» в Україні». За обсягом він навіть більший, ніж відповідний розділ в останній книзі В.Барана, але належить перу п’яти авторів. Зрозуміло, що тут ми маємо збірник статей на різні теми замість цілісного монографічного дослідження.

Навряд чи ми помилимося, якщо станемо стверджувати, що в існуючій історіографії знайшла достатнє висвітлення лише одна важлива тема – дисидентський рух. Десятиліттям раніше ця тема була цілковитою «білою плямою». Тепер же завдяки величезній кількості окремих публікацій локального значення і двом монографіям (Г.Касьянов, 1995, О.Бажан і Ю.Данилюк, 2000) ми маємо досить повне уявлення про дисидентський рух в Україні.

На жаль, інші сторони суспільно-політичного, економічного й культурного життя України цього періоду ще залишаються малодослідженими. Такими вони залишатимуться й надалі, якщо академічна наука продовжить ігнорування цього важливого етапу в новітній історії України.

Україна в період перебудови: історіографічний огляд

Період перебудовної політики М.Горбачова відділяють від сучасності півтора-два десятиліття. Для студентів цей строк не вміщується в рамки безпосереднього життєвого досвіду, і вони сприймають події «перебудови» так само абстрактно, як події попередніх історичних епох. Але життєвий досвід середнього покоління сформувався якраз у ці роки, що пройшли, мов торнадо, над всією радянською наддержавою і змінили картину світу.

Справді, доба «перебудови» варта того, щоб історики широким фронтом кинулися її вивчати. Досі, однак, цього не спостерігається. Тепер період горбачовської «перебудови» осмислюють у своїх мемуарах її безпосередні виконавці. Мемуари – заняття прибуткове, і тому книжковий ринок рясніє спогадами М.Горбачова, Б.Єльцина, Є.Лигачова, М.Рижкова, О.Яковлєва, багатьох людей з їх оточення. На відміну від дійових осіб та виконавців московської сцени, діячі української революції набагато менше активні на мемуарному фронті. Це тим більш дивно, що якраз у цей період політична сцена України уперше за сім десятиліть набула повнокровного життя, і її акторам є про що сказати людям. Залишається зробити тільки висновок, що лежить на поверхні: у нас мемуари погано оплачуються.

Так, учені створили обмаль праць, які узагальнюють досвід цього періоду. Перш за все, «перебудова» знайшла відбиття в дослідженнях, присвячених більш широкому історичному періоду. Слід згадати фундаментальну працю Р.Піхої «Советский Союз: история власти (1945-1991), видану в Москві у 1998р. Автор присвятив періоду, що аналізується, два великі розділи: «Перебудова, гласність, прискорення соціально-політичної кризи (1985-1989)» і «З СРСР в Росію (1989-1991)».

В Україні вийшло з друку вже немало праць з викладом подій останніх десятиліть. Рівноцінний праці Р.Піхої рівень має книга В.К.Барана «Україна: новітня історія (1945-1991рр.)», видана у Львові в 2003р. Вона завершується розділом «Апаратна перебудова». Заслуговує на увагу також розділ «Нове мислення» (в лапки взято й сам термін, який є назвою розділу) в заключному, шостому томі праці «Політична історія України. ХХ століття» (Київ, 2003), виданої під загальною редакцією І.Кураса (автори розділу – О.Бойко, В.Литвин). Слід згадати також навчальний підручник Ю.Алексєєва, С.Кульчицького і А.Слюсаренка «Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999рр.)», виданий у 2000р. у Києві. Одна з двох частин цієї книги присвячена аналізу подій 1985-1991рр. Автор користувався при написанні цього розділу й власними книгами: «Політична арена України: дійові особи та виконавці» (К., 1994) і «Україна на межі тисячоліть (1991-2000рр.)» (К., 2000). Остання з них є частиною 15-томного видання «Україна крізь віки», здійсненого у 1998-2000рр. під загальною редакцією В.Смолія.

Великий фактичний матеріал міститься в книзі А.Камінського «На перехідному етапі («Гласність», «перебудова» і «демократизація» на Україні)», виданої в Мюнхені у 1990р. українською мовою.

З’явилися перші праці, присвячені окремим темам досліджуваного періоду. Зокрема, Народному руху України присвячені книги О.Гараня «Убити дракона. З історії Руху та нових партій» (К., 1993) і Г.Гончарука «Народний рух України. Історія» (Одеса, 1997). На жаль, відсутні праці, які висвітлювали б процеси, що відбувалися в Компартії України.