Історіографічний огляд хрущовського десятиліття

Чим ближче до нашої доби, тим менше маємо монографічних праць з основних питань вітчизняної історії. Доба М.Хрущова має ще одну особливість: цілковиту відсутність радянських досліджень, які могли б використовуватися хоча б як сховище систематизованих фактів. Це – наслідок скандального усунення єдиного в історії КПРС генсека ЦК.

Разом з М.Хрущовим ідейні нащадки Й.Сталіна спробували усунути й період першої десталінізації, який мав надзвичайно важливе значення в історії радянського суспільства. У десятитомній «Истории Украинской ССР» відрізок часу від 1945р. до початку 60-хрр., якому присвячувався дев’ятий том, характеризувався як період побудови розвинутого соціалістичного суспільства. Цей період поділявся на два підперіоди – відбудовний і 50-тихрр. Про ХХ з’їзд КПРС розповідалося з пієтетом, належним для «найвищого партійного форуму». Однак він розглядався тільки як ланка єдиного ланцюга – між попереднім (XIX) і наступним (XXI) партійними з’їздами.

Щоб зрозуміти рушійні сили вітчизняної історії радянського періоду, завжди треба ретельно вивчати події, які відбувалися поза межами України. Доба Хрущова служить найкращою ілюстрацією цієї тези. Адже на вершину компартійно-радянської системи влади тоді зійшла людина, яка тривалий час очолювала українську філію державної партії. Зв’язок Хрущова з українською компартійно-радянською номенклатурою не переривався після його переходу в Москву.

Тому в аналізі подій вітчизняної історії другої половини 50-х і першої половини 60-хрр. відіграють особливо велику роль документальні матеріали московських архівів і побудовані на їх аналізі книги московських істориків. Велике інформаційне значення має чотиритомний корпус спогадів самого М.Хрущова «Время, люди, власть», хоч підходити до використання цього джерела варто з належною обережністю.

Великий інтерес являє собою двохтомна колективна праця «Советское общество: возникновение, развитие, исторический финал» під загальною редакцією Ю.Афанасьєва (1997). Авторський колектив не ставив завданням висвітлити історичний процес в його хронологічній послідовності. Це – окремі нариси, присвячені найбільш важливим і найменш дослідженим проблемам. У нашій книзі, зокрема, використаний нарис М.Шкаровського «Последняя атака на Русскую православную церковь».

Книга Р.Піхої «Советский Союз: история власти. 1945-1991» (1998) корисна для всіх дослідників своєю винятковою насиченістю документами найвищого гатунку. Політична історія доби Хрущова відбита в ній з особливою ретельністю.

Дослідження одного з ветеранів Інституту російської історії РАН І.Зеленіна «Аграрная политика М.С.Хрущева и сельское хозяйство» (2001) спирається на аналіз колосального архівного матеріалу. Його можна назвати етапним у творчій кар’єрі цього відомого фахівця з аграрної історії післявоєнного періоду.

Характеристику української історіографії треба розпочати з праці Б.Кравченка – одного з керівників Канадського інституту українознавчих студій при Едмонтонському університеті, а після 1991р. – активного учасника державотворчого процесу безпосередньо в Україні. Книга «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст.» була фактом північноамериканської історіографії, але в 1997р. з’явилася у видавництві «Основи» українською мовою. Хоч автор приділяє увагу різним історичним періодам, доба першої десталінізації висвітлена з особливою ретельністю.

Серед книг сучасних істориків, присвячених окремим тематичним аспектам доби Хрущова, слід назвати праці Г.Касьянова «Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років» (1995), А.Кентія «Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956рр.) (1999) і Л.Ковпак «Соціально-побутові умови життя населення України в другій половині ХХ ст.» (2003). Проте й досі в історіографії існує тільки одна монографія, присвячена цілісному аналізу періоду. Це – книга В.Барана «Україна 1950-1960-хрр.» (1996). Хоч автор робить предметом дослідження всі 50-і і 60-і роки, в центрі його уваги – доба Хрущова. В цій книзі ретельно і вагомо досліджуються суспільно-політичні процеси, соціально-економічні відносини і національно-культурні проблеми.