Види контролінгу. Сутність стратегічного і оперативного контролінгу.

Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) й стратегічні (довгострокові, перспективні). Контролінг дозволяє здійснювати постійний контроль за досягненнями як стратегічних, так і оперативних цілей діяльності підприємства.

Контролінг - один з основних елементів, що формують систему управ­ління підприємством. При цьому сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). А значить, контролінг як система включає два основні аспекти (підсистеми): стратегічний і оперативний.

Суть стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживання підприємства, його орієнтації на потенціал успіху, який може бути охарактеризований як шанси і ризики.

Ціль стратегічного контролінгу - забезпечення виживаності підприємства і відстеження руху підприємства до наміченої стратегічної мети розвитку.

Головна задача стратегічного контролінгу – здійснення моніторингу і відстеження процесу досягнення стратегічних цілей підприємства.

Головні завдання стратегічного контролінгу:

• пошук інформації про зовнішнє оточення підприємства (економічне середовище, конкуренти-контрагенти-споживачі, законодавча база) та її аналіз;

• визначення залежності між стратегічною позицією, яку обрало підприємство, і очікуваним застосуванням внутрішньої звітності підприємства з точки зору стратегічного позиціонування;

• здобуття конкурентної переваги за рахунок аналізу методів скорочення витрат чи/та оптимізації факторів витрат.

Об’єкти стратегічного контролінгу: відносні дані (які можна порівняти з даними конкурентів про ціни, витрати, попит, фінансове становище, як в розрізі структурних одиниць, так і підприємства в цілому.

Встановлення стратегічних цілей починають з аналізу інформації про зовнішні й внутрішні умови роботи підприємства. На етапі стратегічного керування прогноз змін зовнішніх умов відіграє значну роль, тому аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів містить у собі напрямки, які подані на рис. 1.2.

Стратегічний контролінг несе відповідальність за обґрунтованість стратегічних планів. Перш ніж здійснювати контроль за досягненням якої-небудь мети, треба установити, наскільки обґрунтовано вона обрана і наскільки реальне її досягнення. Перевірка стратегічних планів включає як мінімум перевірку на повноту планів, їх взаємозгодження і відсутність внутрішніх суперечностей. За результатами проведеної перевірки випливає, чи розробити систему контролю за виконанням плану, чи приступити до розробки альтернативних варіантів стратегічного плану.

Якщо обраний варіант стратегічного плану нас влаштовує, то для розробки системи контролю, що стежить за досягненням стратегічних цілей, необхідно обрати області контролю:

• стратегічні цілі (як якісні, так і кількісні);

• критичні зовнішні й внутрішні умови, що лежать в основі стратегічних планів;

• вузькі й слабкі місця, виявлені в результаті аналізу стратегічного плану.

Стратегічний контролінг передбачає наступні етапи процесу обробки інформації:

1. Стратегічний аналіз.

2. Стратегічний вибір.

3. Реалізація стратегії.

4. Оцінка і висновки.

Етап реалізації стратегічного аналізу передбачає визначення:

• мети підприємства;

• зовнішніх умов роботи підприємства для визначення можливих ризиків і потенційних можливостей;

• ресурсів підприємства для визначення його сильних і слабких сторін;

• організаційної структури підприємства.

Етап здійснення стратегічного вибору потребує формулювання всіх можливих альтернатив і, безпосередньо, вибір з точки зору узгодженості зі стратегією за критеріями відповідності, виконуваності, оптимальності.

Етап реалізації альтернативи охоплює:

• планування ресурсів;

• побудову структури;

• контроль реалізації стратегії;

• аналіз зовнішнього середовища.

Оцінка реалізації передбачає визначення економічного ефекту від впровадження в практичну діяльність обраної альтернативи.

Інструменти стратегічного контролінгу: методи логістики; математичне моделювання; SWOT-аналіз; портфельний аналіз; бізнес-планування; побудова кривої життєвого циклу; виявлення і аналіз стратегічних розривів.

Для того, щоб зрозуміти місце контролінгу в системі керування підприємства, необхідно пам'ятати, що зміст будь-якої системи керування складається з визначення політики підприємства на тривалу перспективу, координації роботи підрозділів і служб, вирішення поточних завдань бізнесу.

Порівняльну характеристику даних видів контролінгу наведено в табл.1.1.

На практиці існує тісний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання завжди по мінує питання оперативної здійсненності або навпаки - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не поміченими при зневажанні і стратегічної постановки питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер.

Оперативний контролінг – інтегрована система активного управління прибутком шляхом визначення і знищення «вузьких місць» результатів діяльності підприємства.

Суть оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного управління поточними цілями підприємства, які можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

Основне завдання оперативного контролінгу - надавати допомогу менеджерам в досягненні запланованих цілей, які виражаються частіше за все у вигляді кількісних значень рівнів рентабельності, ліквідності і/ або прибутку.

Оперативний контролінг орієнтований на короткостроковий результат, тому його інструментарій принципово відрізняється від методів і методик стратегічного контролінгу.

Ціль оперативного контролінгу створення системи керування досягненням поточних цілей підприємства, а також прийняття своєчасних управлінських рішень по оптимізації співвідношення «витрати – прибуток».

Головною метою оперативного контролінгу є забезпечення методичної, інформаційної і інструментальної підтримки керівників підприємства для досягнення запланованого рівня прибутку, рентабельності і ліквідності в короткостроковому періоді.

Відрізняють наступні групи інструментів оперативного контролінгу:

1. Технологія отримання управлінської інформації (бюджетування, моделювання, регулювання, ціноутворення).

2. Аналітичні розрахунки, орієнтовані на прийняття управлінських рішень (розрахунок сум покриття, аналіз точки беззбитковості, формування системи цільових показників, аналіз відхилень, визначення взаємозв’язків і взаємозалежностей між цільовими показниками).

На відміну від стратегічного оперативний контролінг орієнтований на досягнення короткострокових цілей.

Основні підконтрольні показники:

• рентабельність капіталу;

• продуктивність;

• ступінь ліквідності;

• витрати;

• управлінський прибуток;

• суми покриття.

Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень по недопущенню кризового стану.