1. Логіка в структурі права і право як логічна система

Логіка є невід’ємним елементом будь-якої правової реальності, визначальним моментом її внутрішньої сутнісної структури.

Починаючи від структури норми, первинної клітини права, і закінчуючи системою законодавства і системою права, логічність пронизує всю правову матерію, всі етапи її розвитку і функціонування. Недаремно системність і формальну визначеність зараховують до сутнісних характеристик права. З цього приводу В.Є.Жеребкін наголошує: “Юридичне логічно детерміноване”.

Але роль логіки в праві набагато важливіша, ніж надання нормам формальної визначеності, а законодавству – системної строгості і несуперечливості. Логіка є гносеологічним механізмом породження права, засобом його реалізації та методом розкриття його сутності, іншими словами, однією з найсуттєвіших констант функціонування права.

Логіка завершує будь-яку систему права. Та чи інша концепція права стає повною і завершеною з експлікацією своєї логіки, яка дозволяє як визначити і розкрити певну правову структуру, так і задати механізм її реалізації. Тоді гносео-онтологічні моделі стають гносео-онто-логічними, тобто повними.

Що ► логіка ► як

Онтологічне “що” з’єднується з гносеологічним “як” саме через логіку, вона забезпечує перехід від “що” до “як” права, зв’язує їх. Причому, кожне “що” і кожне “як” має свою логіку і всі вони повинні відповідати одне одному, неадекватна логіка накладає свій відбиток на розуміння і розкриття нового “що” і нового “як”. Процес виділення логіки певної правової реальності поступовий. “Право може довгий час перебувати в стані логічної безформеності і словесної незакріпленості”, - відзначав І.О.Ільїн. Але неминучим завершенням праворозвитку є “поступове висвітлення і закріплення логічного елементу в “діючих” правових нормах”.

Неминучим, тому що норма – це завжди судження, логічне судження і воно не може виражатися, змінюватись і реалізуватись інакше, як у відповідності з законами логіки.

Норма має складну структуру (гіпотеза - диспозиція - санкція), ця структура завжди знаходиться в динаміці.  Але не у всіх кодексах в нормі присутні три елемента. Юристи (С.С.Алексєєв) ввели в теорію права таке поняття як логічна норма, яка, на відміну від норми припису як робочого, техніко-юридичного способу її функціонування в законодавств, завжди обов`язково має три елементи.

В нормі-припису може бути відсутня чи то гіпотеза, чи то санкція, чи навіть сама диспозиція, але цілісна природа норми не припускає відсутності хоча б жодного її елементу, і всі вони необхідно повинні бути  присутніми, всі вони дійсно є присутніми, але часто розкидані по різних нормах-приписах (бланкетний і відсилочний спосіб викладення норми у статтях).

Тому цілісна, єдина правова норма завжди постає як  логічна норма, як результат логічного аналізу. Норма ж може бути ефективною, живою нормою, коли вона – цілісна норма. Її цілісність задає, з одного боку, логічну структуру реалізації норми, з іншого боку, розгортається в систему законодавства і систему права, яка завжди виступає як логічна система.

Система законодавства і норма права як система виступають нескінченним предметом логічного аналізу, який ще не сказав свого останнього слова в правовому пізнанні.

З практичного погляду сьогодні важко уявити кваліфікованого юриста, фахівця-правознавця без ґрунтовної логічної підготовки, без певного рівня логічної культури, яка неминуче позначається на його вмінні оперувати правовими поняттями, орієнтуватись в законодавстві, давати тлумачення нормативним актам, здійснювати процедури кваліфікації злочинів та оперувати багатьма іншими прийомами юридичної техніки.

Звісно, право не зводиться до логічно-структурованої догматики,  адже є ще “живе право” – чи то Є.Ерліха, чи то Л.Петражицького чи інших. Однак, концентрований вираз “живе право” отримує саме в позитивній догматиці.

Це і є та сфера, де право може в чистому виді розвиватися саме собою, за своїми внутрішніми логічними законами, як самостійне явище. Застосування різноманітних логічних теорій, всього арсеналу сучасної логічної науки до аналізу права може дати і дає надзвичайні результати  в розумінні природи права. Логіка у взаємодії з правом, стаючи юридичною логікою, формує право, реалізує його і в цілому проявляє себе як фундаментальна логічна константа правового пізнання і загального розвитку права.

 В. Право логічне по своїй природі. Логіка – це іманентний метод права. Логіка є формою існування права і формою його функціонування, засобом розвитку права.