21) Правління Данила Галицького (1238-1264 pp.)

1) Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило — в Галичі, Василько — на Волині; 2) у Ярославській битві (1245 р.) Данило Галицький переміг об'єднані сили поляків, угорців і галиць-ких бояр, які прагнули повернути Галичину;

3) заволодів Києвом у 1240 р.; призначений Данилом воєвода Дмитро керував обороною столиці від мон-гольської навали;

4) створив озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, підтримував міста у їхній боротьбі з власниками-феодалами;

5) укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 p.), Львів (1256 p.)); ) відвоював Люблінську землю у Польщі (1243-1244pp.); 7) приєднав литовські племена ятвягів (1253-1254 pp.); 8) унаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) поставив там правителем свого сина Ро-мана;) заснував Галицьку митрополію (1246 p.); 10) сприяв розвитку культури;

11) коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, під ударами яких впали міста Галич, Во-лодимир, Кам'янецьта ін., князь Данило Галиць-кий визнав себе васалом золотоординського хана (1245 p.), щоб уникнути подальшого розорення земель; натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній та зовнішній політиці;

з метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщиною, Польщею, Литвою, Тевтон-ським орденом та Папою Римським; папа обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо-татар в обмін на церковну унію Данила з Римом, проте допомога від Риму не надійшла;

прийняв корону від Папи Римського (1253 p.), ставши першим українським королем;

) здійснив військовий похід проти хана Курем-си, в якому здобув перемогу (1254 p.); проте за п'ять років хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди. Таким чином, антимон-гольська політика Данила зазнала краху. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований у своєму улюбленому місті Холмі. Значення діяльності КНЯЗЯ Данила Галицького:

— відновив єдність Галицько-Волинського князів-ства в умовах боротьби з боярством та зовнішніми ворогами;

— підняв міжнародний авторитет Галицько-Волин-ської держави;

— був видатним полководцем, дипломатом, держав-ним діячем;

— показав можливість успішної боротьби проти мон-голо-татар.

22) Занепад Галицько-Волинського князівства

Після смерті Данила Галицького князівством пра-вили його нащадки: брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Шварно і Лев, Васильків син Володи-мир. Вони намагалися продовжувати політику своїх батьків, розширювати і зміцнювати свою державу. Галичина Правління Лева Даниловича

(1264-1301 pp.):

— приєднав до своєї держави Закар-патську Русь і Люблінські землі;

— підтримував дипломатичні відноси-ни з Німецьким орденом, Угорщи-ною, Чехією, Польщею, Литвою;

— переніс столицю з Холму до Льво-ва;

— зберігав васальну залежність від Зо-лотої Орди волинь Правління Володимира Васильковича (1271-1289 pp.):

— приділяв ува-гу будівництву міст, замків, церков;

— опікувався роз-витком культу-ри Після смерті Льва Даниловича одноосібним прави-телем Галичини і Волині став його син Юрій.

Правління Юрія І (1301-1308 pp.)

1) Прийняв титул «короля Русі»;

2) відмовився від завоювань, віддаючи перевагу ди-пломатії;

3) втратив Люблінські землі й частину Закарпаття;

4) переніс столицю до Володимира;

5) дістав згоду на заснування Галицької митрополії (1303 р.).

Після смерті Юрія співправителями князівства стали його сини Андрій і Лев II (1308~1323рр.). Вони

продовжили роботу над створенням антиординського союзу, встановивши зв'язок із Тевтонським орденом та Польщею. Припускають, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.

Зі смертю князів Андрія та Льва припинилася ди-настія Романовичів. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія II Болеслава, сина польського кня-зя Тройдена.