11) Правління Ольги (945-964 pp.)

Княгиня Ольга в XII ст. визнана святою і шанується як рівноапо-стольна, бо своїм життям дорівнялася до учнів Христа — апостолів. 1) Помстилася деревлянам за вбивство свого чо-ловіка Ігоря, спаливши деревлянське місто Іско-ростень; 2) упорядкувала збір данини: встановила устави (по-рядок збору данини) і погости (місця для збору данини (полюддя)); 3) податки розділені на власне князівські та дер-жавні; 4) відвідала Константинополь, де прийняла хрещення під іменем Єлена; 5) уклала договір із Візантією, за яким Київська Русь допомагала імперії в боротьбі з болгарами, норма-нами й арабами в обмін на данину; 6) відновила привілеї для руських купців у Візантії; 7) спробувала встановити дипломатичні контакти з Німецькою імперією. Значення діяльності княгині Ольги: — сприяла створенню єдиної держави; у зовнішній політиці віддавала перевагу дипло-матії перед військовою силою; підвищила міжнародний авторитет Київської Русі.

12) Правління Святослава (964-972 pp.)

Зробив своїх синів намісниками в Києві, Овручі та Новгороді; залишався прибічником язичництва, руйнував християнські храми; приєднав племена в'ятичів (межиріччя Оки та Вол-ги); розгромив Волзьку Булгарію й Хозарський ка-ганат, підпорядкував племена ясів і касогів (Північний Кавказ); здійснив два походи на Дунайську Болгарію, допо-магаючи Візантії придушити болгарське повстан-ня; мав плани перенести столицю до болгарського міста Переяславця; загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.

За переказами, печенізький князь Куря повелів зробити з черепа І Святослава чашу з написом: «Чужих бажаючи, свою погубив». Значення діяльності князя Святослава: — численні війни знесилили Русь; розгром Хозарського каганату відкрив шлях кочови-кам, які завдавали великої шкоди Київській Русі; втрачені дипломатичні зв'язки із західноєвропей-ськими державами; більшість завойованих територій після смерті Свя-тослава були втрачені.

13)Розквіт Київської Русі Після смерті Святослава Києвом почав правити його старший син Ярополк. Проте між братами по-чалася міжусобна війна, переможцем з якої вийшов наймолодший — Володимир.

Правління Володимира Великого (980-1015 pp.)

1) Своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю над місцевою знаттю; на зміну родо-племінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний;

2) завершив формування території Київської Русі, приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в'ятичів, радимичів;3) боронив Київську Русь від печенігів, для чого по-будував застави з військовими гарнізонами на кор-донах держави; 4) здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов'ян, а не з варягів; 5) провів релігійну реформу: близько 980 р. спробу-вав реформувати язичництво з метою об'єднання племен навколо Києва, створив Пантеон, призна-чивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді у 988 р. прийняв хрещення за пра-вославним обрядом і запровадив на Русі христи-янство 6) сприяв розвиткові освіти; 7) розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця — «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци; 8) першим почав карбувати золоті та срібні монети (срібники і златники), на яких зображувалися об-рази Христа й Володимира та тризуб; 9) шляхом династичних шлюбів зміцнив диплома-тичні зв'язки з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією. Значення прийняття християнства: дало поштовх розвиткові ремесел, особливо в архітектурі; сприяло розвиткові кам'яного зодчества, іконопи-су, мозаїки, фрески, Русь ознайомилася з антич-ними традиціями; запроваджено слов'янську писемність (кирилицю);

— почалося літописання, поширилися книги;

— сприяло розвитку городництва;

— пом'якшилися звичаї;

— зміцнилося міжнародне становище Київської Русі;

— укріпилася князівська влада;

— сприяло створенню єдиного народу.

Значення діяльності КНЯЗЯ Володимира:

— в основному завершив формування єдиної дер-жави: територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки і Волги на сході;

— укріпив князівську владу, створив сильну цен-тралізовану державу;охрестивши Русь, зрівняв її з провідними європей-ськими державами. Після смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Святополк, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава. Ярослав двічі вою-вав зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві. Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.) 1) До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Ліво-бережжя — Мстиславові; 2) сприяв відновленню сильної князівської влади; 3) склав перше рукописне зведення законів— «Русь-ку правду»«Руська правда» визначала вартість життя певних категорій на-селення. Так, найдорожче коштувало життя старших дружин-ників — 80 гривень; життя вільного населення — 40 гривень, І а життя раба — 5 гривень. 4) опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;5) у Києві побудував Софійський собор, Георгіївську та Ірининську церкви, Печерський монастир (май-бутню Києво-Печерську лавру); місто обнесли ва-лами з трьома брамами, одна з яких — Золоті во-рота — була парадним в'їздом; 6) сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051 p.); ) піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи, в тому числі для дівчат, за-початковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку, де були зібрані твори антич-них авторів; про поширення освіти свідчать напи-си на стінах та новгородські берестяні грамоти; 8) розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь; 9) здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укла-дено договір про службу руських дружин у Кон-стантинополі, а дочка візантійського імперато-ра стала дружиною сина Ярослава — Всеволода; 10) розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (Прибалтика) і Червоної Русі (Польща)11) сприяв укладенню династичних шлюбів із європеськими монархічними династіями: сам був одруже-ний із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна — була дружиною короля Франції, Єлизавета — дружиною норвезького королеви-ча, Анастасія — дружиною угорського королеви-сини уклали шлюби з німецькими принцесами. Значення діяльності князя Ярослава Мудрог— Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи; — сприяв посиленню єдності та централізації Русі. Перед смертю, в 1054 p., Ярослав поділив Русь між своїми синами. Старші сини отримали головні міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Все-волод — Переяслав. Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу.

14 Устрій Давньоруської державиПолітичний устрій Київська Русь ІХ-Х ст. була ранньофеодальною монархією. На чолі держави стояв Великий київський князь, який уособлював законодавчу, виконавчу, судову та військову владу, представляв державу на міжна-родній арені. Він правив за допомогою особистої війсь-кової дружини та, пізніше, удільних князів — родичів Великого князя, що стояли з військами у великих містах. Влада Великого князя була спадковою. Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники київського князя не мог-ли втручатися в їхні внутрішні справи. Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу, яка приймала важливі рішення. У разі відсутності або смерті князя вона виконувала його функції, сприяла обранню нового князя. При сильному князі роль думи була формальною, і навпаки: сильна дума існувала при слабкому князі. Суд, збирання данини здійснювалися спеціальни-ми дружинниками. Управління в невеликих містеч-ках здійснювали намісники Великого князя — тисяцькі та посадники. Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зборами впливо-вих бояр, дружинників, заможного купецтва тощо. У період централізації влади вплив віча зменшив-ся, з початком роздробленості — посилився. Соціальний устрій Привілейовані верстви — князі, чии титул успадко-вувався; були найбільшими землевласниками; бояри — формувалися з ро-доплемінної знаті та дружин-ників; отримували від князя землю за службу. Ділилися на великих (воєводи, тисяцькі)та малих (соцькі, десяцькі);— дружинники — професійні воїни, що обіймали й урядові посади. Отримували за служ-бу грошову винагороду та зе-мельні наділи; духівництво: найосвіче-ніша верства. Впливало на духовне та культурне життя. Поділялося на верхівку (ми-трополит, єпископи, ігумени монастирів) та рядових пред-ставників (священики, ченці) Непривілейовані верстви міщани — меш-канці міст, які зай-малися ремеслом, торгівлею. Виділя-лася міська заможна верхівка; селяни-смерди — вільні землероби, які мали власне господарство та землю й спла-чували князеві дани-ну; наймити — вільт люди, що наймалися на певну роботу; - ізгої — люди, що втрачали зв'язок зі звичним середовищем (князі без князівства, смерди без землі тощо), але охороня-лися законом закупи — тимчасово залежні селяни, які брали по-зику — «купу» — у феодала і мали її відробити; рядовині — тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом договір — «ряд» — на виконання пев-них робіт; челядь — раби-полонені; холопи — селяни, які розорилися і працювали в гос-подарстві землевласника, фактично раби, але за службу могли бути відпущені на волю Економічний розвиток Основою господарства було землеробство. Для об-робки землі використовували рало, соху, плуг. Виро-щували жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес; удоско-налювалося городництво (капуста, огірки, ріпа, мор-ква, гарбузи, цибуля тощо), розвивалося садівництво (вишні, яблуні, груші, сливи). На Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі — свиней. У сільсько-господарських роботах тягловою силою були пере-важно коні. Значну роль продовжували відіграва-ти промисли (мисливство, рибальство, бджільниц-тво).

16)За ініціативи Володимира Мономаха, переяславсь-кого князя, були організовані походи проти половців. Після смерті Святополка Ізяславича саме Володимир Мономах став київським князем. Основні заходи правління Володимира Моно-маха:

1) відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

2) придушував князівські усобиці;

3) був переможцем в усіх походах проти половців;

4) знизив податки залежних верств населення;

5) зменшив відсотки за позиками лихварів;

6) опікувався розбудовою Києва, освітою;

7) написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників. Значення діяльності князя В. Мономаха:

— загальмував процес розпаду держави;

— забезпечив її обороноздатність;

— відновив міжнародний авторитет Київської Русі.

Наступником Володимира Мономаха став його старший син Мстислав Володимирович (1125-1132 pp.) Основні заходи правління Мстислава Володи-мировича:

1) зберігав єдність Київської Русі;

2) успішно відбивав напади половців;

3) здійснив переможний похід проти литовських пле-мен;

4) підтримував династичні зв'язки з Норвегією, Данією, Візантією, Угорщиною.

Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь всту-пила в період феодальної роздрібненості.

17) Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості, якає неминучим періодом розвитку феодальної Європи. Перші її ознаки з'явилися ще по смерті Яросла-ва Мудрого. Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з'їздом князів (1097 р.), на якому було вирішено: «Хай кожен тримає вотчину свою». Вер-ховенство належало Великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спи-раючись на підтримку бояр. З початку XII ст. почи-нається політична роздрібненість. Причини феодальної роздробленості Київської Русі: ) перетворення великого землеволодіння на спадко-ве, а господарства — на натуральне, що зменшувало потребу в торгових контактах і об'єднанні земель; воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які ставили власні інтереси вище за дер-жавні; влада Великого князя стала зайвою; виникнення нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів, наростання суперництва між ними іКиєвом;зміна торгових шляхів у зв'язку з пануванням у степу кочових племен, які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів; Київ залишився поза основними торговими шляхами;різний етнічний склад руських територій, виок-ремлення українців, білорусів і росіян.

Найбільшими князівствами стали: Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, які стали основою форму-вання Української держави; — Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковсь-ке, Смоленське, Рязанське — основа Московської держави;— Полоцьке, Мінське, Туровське — основа Білорусь-кої держави. Сучасні історики витлумачують роздрібненість як федеративну монархію, тобто державу, що скла-дається з досить самостійних державних утворень. Зберігалися єдині закони, церква; Київ залишався стольним містом, за право володіти яким змагалися князі; продовжували збиратися князівські з'їзди для організації оборони проти половців. Наслідки феодальної роздробленості позитивніекономічне та культурне піднесення руських зе-мель: розвиток міст, ре-месел, торгівлі, культури та мистецтва; удосконалення системи управління удільними землями; розвиток демократичних традицій: скликання на-родного віча, правителі вдаються до підтримки міщан; сприяла формуванню ук-раїнського, білоруського та російського народів негативні міжусобна боротьба підривала сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення куль-турних пам'яток; Русь не могла опирати-ся нападам половців, які грабували руські землі; оскільки половці пере-крили торгові шляхи че-рез Каспій, Русь опини-лася на узбіччі торгових шляхів