2.5 Розрахунок балансу земляних робіт

Однією з основних умов вертикального планування, крім найменших об’ємів земляних робіт, є баланс земляних робіт, тобто рівність об’ємів насипу і виїмок. При цьому виключається необхідність у видаленні надлишків грунту або доставці його на територію. Також враховується розпушення грунту. Для даної території характерні грунти –– суглинок легкий, для яких залишковий коефіцієнт розпушення n = 3 – 6 %

Баланс земляних мас складається також із грунту, що залишається після проведення робіт по спорудженню фундаментів, будівель і споруд, а також влаштуванню підвальних приміщень, будівництва вулиць і доріг, прокладання підземних мереж.

1. Визначаємо об'єми для кожного будинку з підвалом, що знаходяться на даній території і підсумовуємо загальний об'єм цих будинків. Витиснутий грунт знаходимо за формулою:

м³

де S – площа усіх будинків, м²;

h – глибина закладання підвалу, h =2,5 м.

2. Визначаємо обєм грунту витиснутого при влаштуванні автошляхових покриттів за формулою:

м³

де а - ширина проїзної частини;

– глибина корита для дорожнього одягу, 0,5 м;

– довжина дороги, м.

3. Оскільки залізничних колій на територій немає, то і грунт під неї не виймається.

4. Обєм грунту, що виймається для прокладання підземних мереж умовно приймаємо 5000 м³.

5. Обєм родючого грунту на території визначаємо за формулою:

м³

де а і в – розміри території, що не включає в себе будівлі, дороги, проїзди, тротуари, проходи, м;

h_р.г. – товщина родючого грунту, м.

6. Поправка на ущільнення визначається як загальна кількість грунту помножена на коефіцієнт залишкового розпушення (5%).

7. Нестача (надлишок) придатного грунту визначається різницею між кількістю природного грунту насипу та кількості грунту, що витискується.

8. Грунт, непридатний для влаштування насипу основ будівель на території ділянки визначаємо за формулою:

м³

9. Нестача (надлишок) родючого грунту визначається різницею між кількістю природного грунту та кількості грунту, що використовується на озеленення території.

10. Загальна кількість грунту, що переробляється дорівнює сумі усих земляних робіт на цій території.

Отримані значення заносимо у відомість об’ємів земляних мас.

3. Конструкції відкритих водостоків

Відкрита система відводу поверхневих вод з міських територій збирає воду в лотки, кювети, канави і канали і відводить її без очищення в найближче водоймище.

Ця система - найпростіший спосіб водовідведення.

Вона недосконала, оскільки лотки, кювети, канави і канали вимагають постійного очищення. Якщо вони мають великі габарити, то погіршують естетичний вигляд вулиці, при малих габаритах не завжди вміщують весь стік. При перетині вулиць необхідно споруджувати містки або прокладати труби великих діаметрів.

Борт-лотки влаштовують із збірних залізобетонних або бетонних елементів, монолітного бетону, труб, розрізаних навпіл і т.д. Розміри лотків визначаються за розрахунком. На внутрішньо-квартальних проїздах глибина води не повинна перевищувати 6 см, на вулицях обмежується і ширина потоку води, яка не повинна перевищувати 2 м. Кювети розміщують по сторонах проїжджої частини. Робляться у вигляді каналів трапецеїдального перетину, стінки зміцнюються каменем, залізобетонними плитами або бетоном. Водовідвідні

канави для перехоплення дощових вод з вищерозташованих територій влаштовують аналогічно кюветах. Найменші розміри канав і кюветів трапецеїдального перетину: ширина по дну 0,3 м, глибина 0,4 м. Швидкості течії дощових вод в канавах і кюветах не повинні перевищувати найбільших швидкостей, величини яких залежать від виду кріплення стінок і приблизно складають від 1 до 4 м / с.