- •Назвати приклади подразнюючих засобів, розкрити їх місцеву, рефлекторну і відволікальну дії, пояснити покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Охарактеризувати протиспірохетні засоби, назвати покази до їх застосування та шляхи введення.
- •Виписати рецепт на розчин еуфіліну 2% для в/в введення.
- •Охарактеризувати спирт етиловий, його резорбтивну та місцеву дію. Розкрити роль спирту етилового в практичній медицині. Організувати допомогу при гострому отруєнні.
- •Назвати сульфаніламідні препарати, надати загальну характеристику. Пояснити механізм дії, застосування, побічну дію.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин фуросеміду 1% 2мл для внутрішньовенного введення.
- •Охарактеризувати β-адреноміметичні речовини: класифікація, механізм дії, окремі представники. Мотивувати покази до застосування.
- •Назвати основні правила виписування, зберігання та відпуску сильнодіючих та наркотичних засобів з аптеки.
- •Виписати рецепт на розчин новокаїну 2% для провідникової анестезії в ампулах.
- •Місцевоанестезуючі речовини. Дати загальну характеристику, назвати види місцевої анестезії. Які препарати застосовуються для різних видів анестезії.
- •Класифікація
- •Назвати засоби, що використовують при лікуванні туберкульозу: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин аміаку 10 % для обробки рук хірурга.
- •Пояснити види дії лікарських речовин: місцева, резорбтивна, рефлекторна, основна, побічна, пряма і непряма.
- •Назвати засоби, що використовують у випадку трихомонозу: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Виписати рецепт на розчин cибазону 0,5% для в/м введеня. Пояснити особливості виписування даного рецепту.
- •Охарактеризувати засоби для неінгаляційного наркозу. Пояснити особливості окремих препаратів, шляхи введення, ускладнення.
- •Класифікація
- •Антибіотики, загальна характеристика. Показати класифікацію, препарати, шляхи введення, побічну дію.
- •Класифікація
- •Цефалоспорини
- •Макроліди
- •Тетрацикліни
- •Аміноглікозиди
- •Виписати рецепт на 0,5% розчин калію перманганату для промивання ран.
- •Охарактеризувати м-холіноблокатори: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування окремих представників.
- •Перерахувати тверді форми лікарських засобів, назвати основні правила виписування рецептів, навести приклади.
- •Класифікація
- •Класифікація гранул
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин корглікону 0,06% для внутрішньовенного введення.
- •Охарактеризувати форми ліків для ін’єкцій. Назвати основні способи стерилізації, правила виписування рецептів.
- •Класифікація
- •Бронхолітичні засоби: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Класифікація ба
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на таблетки преднізолону по 0,005.
- •Назвати м’які форми ліків: мазі, пасти, суппозиторії та правила виписування рецептів.
- •Назвати адсорбуючі засоби: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Виписати рецепт на кордіамін для підшкірного введення.
- •Назвати рідкі форми ліків і правила виписування на них рецептів: на розчини, настої. Відвари, слизі, настойки, екстракти, новогаленові препарати, мікстури, лініменти.
- •Охарактеризувати стимулятори дихання центральної і рефлекторної дії. Назвати приклади до застосування окремих препаратів.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин промедолу 2% для в/м введення при вираженому больовому синдромі.
- •Назвати джерела отримання лікарських речовин.
- •Охарактеризувати групу аналептиків: класифікація, механізм дії, окремі представники. Назвати покази до застосування.
- •Виписати рецепт на розчин анальгіну 50% для внутрішньом’язового введення.
- •Назвати рідкі форми лікарських засобів, дати характеристику, навести приклади.
- •Розповісти про основні групи антисептичних та дезінфікуючих засобів з поясненням механізмів дії окремих представників.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин фурациліну (1 : 5000) для промивання сечового міхура.
- •Охарактеризувати сучасні форми ліків, дати їх класифікацію. Назвати переваги готових форм ліків.
- •Назвати засоби, що впливають на апетит: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на драже діазоліну по 0,1 для прийому всередину.
- •Перерахувати, які існують форми рецептурних бланків і правила оформлення по ним рецептів.
- •Назвати седативні засоби: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на розчин папаверину гідро хлориду 2% для в/м введення.
- •Розкрити комбіновану дію медикаментозних речовин. Дати поняття синергізму та його видів, антагонізму на конкретних прикладах.
- •Назвати основні принципи раціональної антибіотикотерапії.
- •Правила раціональної хіміотерапії
- •Виписати рецепт на 1% очну мазь тетрацикліну для закладання за повіки.
- •Охарактеризувати гангліоблокатори: навести класифікацію, розкрити механізм дії, побічна дія на прикладах окремих представників. Назвати покази до застосування.
- •Назвати основні групи наркотичних анальгетиків, пояснити покази до застосування. Ознайомити з поняттям “наркоманія” та роль медичних працівників в боротьбі з подібним антисоціальним явищем.
- •Класифікація
- •Виписати рецепт на 5% розчин йоду спиртового для обробки шкіри.
Назвати засоби, що використовують при лікуванні туберкульозу: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.
Протитуберкульозні засоби – хіміотерапевтичні речовини, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу.
До них належать:
синтетичні засоби (ізоніазид, етамбутол, етіонамід, піразинамід, ПАСК);
антибіотики (стрептоміцину сульфат, рифампіцин, циклосерин).
За антимікробним спектром ці групи препаратів суттєво відрізняються. Синтетичні засоби – гальмують ріст і розмноження лише мікобактерій туберкульозу, а антибіотики мають широкий спектр протимікробної дії, тому вони використовуються не тільки для лікування туберкульозу. Протитуберкульозні засоби проявляють в основному туберкулостатичну дію, рідше бактерицидну (при застосуванні ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину). Лікування туберкульозу тривале, продовжується 12-18 місяців і більше. Це зумовлено хронічним перебігом захворювання, внутрішньоклітинною локалізацією збудника і здатністю його знаходитись в стані спокою тривалий час. Може виникнути резистентність.
Класифікація
Група А (найбільш ефективні) – ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти, рифампіцин.
Група В (ефективні) – стрептоміцин, етамбутол, канаміцин, етюнамід, піразинамід, циклосерин.
Група С (найменш ефективні) – ПАСК.
Схеми застосування протитуберкульозних засобів:
тривале лікування (18—24 міс). Спочатку призначають комбінацію з трьох препаратів (2—3 міс), потім з двох;
уривчасте лікування;
короткотривалі курси лікування. Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.
Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації справляє бактеріостатичну або бактерицидну дію.
Показання: для лікування будь-якої форми і локалізації активного туберкульозу в дорослих і дітей. Він найбільш ефективний при свіжих, гостро перебігаючих процесах.
У разі необхідності призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Побічні явища:
нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В6);
відчуття сухості у роті, нудота, блювання, закрепи.
Протипоказаний при епілепсії і схильності до судом, наявності в анамнезі поліомієліту, захворювань печінки і нирок, вираженому атеросклерозі.
Рифампіцин – антибіотик широкого спектра дії. Він проявляє бактеріостатичну, а у великих концентраціях – і бактерицидну дію не тільки на мікобактерії туберкульозу і прокази. Терапевтичний ефект триває 8-12 год.
Механізм його протимікробної дії полягає у пригніченні активності ДНК-залежної РНК-полімерази, що призводить до гальмування синтезу РНК. Резистентність до рифампіцину зумовлена зменшенням проникності його через мембрани мікобактерій, можливо, мутацією гена ДНК-залежної РНК-полімерази.
Показання: для лікування хворих на активний туберкульоз легень і інших органів, перш за все, з хронічними деструктивними формами, а також вперше виявленого туберкульозу. У разі необхідності вводять внутрішньовенно.
Побічні явища:
ураження функції печінки та підшлункової залози;
диспепсичні явища;
надає сечі, мокротинню та сльозовій рідині червоного забарвлення.
Протипоказання: при підвищеній до нього чутливості, захворюваннях печінки і нирок, в перші 3 місяці вагітності.
Етамбутол – синтетичний протимікробний засіб із вибірковим впливом лише на мікобактерії туберкульозу. Він пригнічує в них синтез РНК. Резистентність мікобактерій туберкульозу в процесі монотерапії цього захворювання розвивається швидко, тому етамбутол застосовують завжди в поєднанні з іншими препаратами.
Показання: при всіх формах туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).
Побічні явища: порушення зору (через 2—6 міс лікування препаратом).
Піразинамід – один із найактивніших препаратів групи В, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.
Широке використання препарату стримується його значною гепатотоксичністю. Навіть у рекомендованих дозах піразинамід викликає ураження печінки у 1-5 % хворих. Тому в процесі лікування цим препаратом необхідний систематичний контроль за функцією печінки.
Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) – це синтетичний проти-туберкульозний препарат. Ефективний при внутрішньому застосуванні.
ПАСК-натрій, подібно до сульфаніламідів, конкурує з параамінобензойною кислотою за місце у ферментній системі мікобактерій, у зв’язку з чим різко зменшується засвоєння її збудниками. Це призводить до пригнічення їх росту і розмноження. На інші патогенні мікроорганізми ПАСК не впливає, як і на атипові форми мікобактерій. Резистентність мікобактерій до цього препарату розвивається повільно. Через невисоку протитуберкульозну активність і суттєву побічну дію зараз застосовується рідко.
Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2% розчином натрію гідрокарбонату. Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.
Побічні явища:
нудота, блювання, діарея;
агранулоцитоз, тромбоцитопенія;
алергійні реакції.
Стрептоміцину сульфат – перший ефективний протитуберкульозний засіб. Як антибіотик він проявляє протимікробну дію не тільки на збудники туберкульозу, але й інші патогенні мікроорганізми.
На відміну від ізоніазиду, стрептоміцин погано проникає в клітини макроорганізму, пригнічує ріст і розмноження переважно позаклітинних мікобактерій, проявляючи в основному туберкулостатичну дію. На атипові форми збудника туберкульозу не впливає.
Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:
суворо дотримуватися режиму дозування;
для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В2);
при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спроможність читати дрібний текст (газети), щоб виявити побічні явища на ранній стадії і повідомити лікаря;
розчин натрію пара-аміносаліцилату вводять внутрішньовенно під ретельним наглядом лікаря.