2. Назвати основні принципи раціональної антибіотикотерапії.

Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення зем­ної кулі. Виявлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські препарати, які пригнічують життєдіяльність збудників інфекцій­них захворювань в організмі людини, називають хіміотерапев­тичними засобами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для людини. Хіміо­терапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), препарати кори хінного дерева — для лікування малярії (XVII ст.). Піонером хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854-1915), який запропонував препарати арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування хворих на сифіліс і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії

1. Лікування слід починати якомога раніше.

2. Необхідно встановити точний діагноз, тобто виявити збудника та визначити його чутливість до хіміотерапевтичних засобів. Якщо збудник невідомий, слід призначати препарати з широким спект­ром протимікробної дії або комбінацію декількох препаратів і ви­брати засіб, який найбільше підходить, з урахуванням специфіч­ності його дії, фармакологічних ефектів, анамнестичних даних.

3. Препарат доцільно призначати в такій дозі (разовій і добовій) і вибрати такий шлях введення, щоб забезпечити його середню тера­певтичну концентрацію в тканинах макроорганізму впродовж усьо­го курсу лікування. На початку лікування слід призначати препа­рат в ударній дозі.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації пре­паратів слід враховувати їхню взаємодію із засобами інших груп:

• на фармакологічному рівні;

• на фармакокінетичному рівні;

• на фізико-хімічному рівні.

5. Дотримуватись оптимальної тривалості лікування, у разі не­обхідності проводити повторний курс терапії.

6. Здійснювати контроль за процесом одужання при деяких ін­фекціях.

3. Виписати рецепт на 1% очну мазь тетрацикліну для закладання за повіки.

Recipe: Unguenti Tetracyclini ophthalmici 1% - 10,0

Da. Signa. Закладати за повіки 3 рази на добу.

БІЛЕТ №36

1. Охарактеризувати гангліоблокатори: навести класифікацію, розкрити механізм дії, побічна дія на прикладах окремих представників. Назвати покази до застосування.

Гангліоблокатори. Особливістю дії гангліоблокаторів є те, що вони переважно впливають на Н-холінорецептори, які розміщені у вегетативних гангліях.

До еферентних нервів належать:

• рухові (соматичні), які іннервують скелетні м'язи;

• вегетативні, які регулюють функції внутрішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Соматичні не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються один від одного у місцях виходу з ЦНС, у місці розташування ганглій (симпатичні — поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу виконавчих органів), а також виявляють протилежний вплив на функції внутрішніх органів. Останній пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори - речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділяється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяється норадреналін — адренергічними.

Орган	Ефекти збудження
	Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Міоз, спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Мідріаз(розширення зіниці)
Серце	Зменшення частоти, сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, сили скорочень, провідності
ШКТ	Підвищення тонусу і перистальтики, зниження тонусу сфінктерів	Зниження тонусу і перистальтики, збільшення тонусу сфінктерів
Бронхи	Спазм	Розширення
Слинні залози	Стимуляція виділення великої кількості рідкого секрету	Стимуляція виділення густого секрету
Судини	Розширення	Звуження

Показання: при набряку мозку, набряку легень, хронічних бронхітах, бронхіальній астмі, емфіземі легень. Гангліо­блокатори покращують легеневу вентиляцію, зменшують гіпертензію у малому колі кровообігу; при загостреннях виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при печінковій, нирковій, кишковій кольках.

Бензогексоній – амонієва сполука, яка не проникає через гематоенцефалічний бар’єр і проявляє значну гангліоблокуючу дію.

Шяхи введення:

• внутрішньом’язово;

• внутрішньовенно краплинно.

Пентамін – амонійна сплолука, яка за своїми гангліоблокуючими властивостями дещо поступається бензогексонію.

Шяхи введення:

• внутрішньом’язово;

• внутрішньовенно краплинно;

• внутрішньовенно струминно(повільно).

Гігроній є гангліоблокатором короткої дії.

Шяхи введення:

• внутрішньовенно краплинно(діє через 2-3 хв).

Показання: в анестезіології для керованої гіпотонії, в акушерстві – для лікування нефропатії та еклампсії.

Пірилен – ліпідорозчинний гангліоблокатор, у зв’язку з чим порівняно з попередніми препаратами, краще всмоктується у травному каналі. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр і блокує центральні Н-холінергічні системи. Ефект при прийомі всередину настає через 1-2 год і триває 6-8 год.

Побічні ефекти: сухість слизових оболонок, порушення акомодації, загальна слабість, запаморочення, тахікардія. При тривалому використанні – атонія сечового міхура, кишечника, навіть його паралітична непрохідність, порушенням ерекції та еяколяції, гостра затримка сечовипускання. Викликає седативний ефект, тремор, психічні розлади.

Ускладнення: ортостатичний колапс(ускладнення виникає внаслідок блокування рефлекторних механізмів, які підтримують постійний рівень артеріального тиску).

Протипоказані у гострому періоді інфаркту міокарда, при значному зниженні артеріального тиску, при закритокутовій глаукомі, печінковій та нирковій недостатності, феохромоцитомі.