3. Виписати рецепт на розчин папаверину гідро хлориду 2% для в/м введення.

Recipe: Solutionis Papaverini hydrochloridі 2% - 2ml

Da tales doses №10 in ampullis

Signa. Вводити по 2 мл в/м при кишковій кольці.

БІЛЕТ №35

1. Розкрити комбіновану дію медикаментозних речовин. Дати поняття синергізму та його видів, антагонізму на конкретних прикладах.

   При поєднаному застосуванні ліків між ними можуть виникати такі типи взаємодії, як фармацевтична, фармакокінетична та фармакодинамічна.

В основі фармацевтичної взаємодії лежать фізичні, хімічні, фізико-хімічні закономірності взаємного впливу сполук, які знаходяться у складі фармацевтичної форми або ж виникають при поєднаному застосуванні ліків. Наслідки такої взаємодії, як правило, негативні. При цьому може спостерігатися недостатня розчинність речовини у розчиннику, розплавлення гігроскопічних речовин, адсорбція і втрата активності діючих компонентів, утворення осаду та ін. При змішуванні в одному шприці вітаміну В1 і пеніциліну антибіотик руйнується, вітаміну В1 з нікотиновою кислотою – руйнується тіамін.

Фармакокінетичний тип взаємодії ліків може проявлятися на етапі їх всмоктування, транспорту, розподілу, депонування, біотрансформації і виведення.

Ентеросорбенти можуть зв’язувати у просвіті кишечника і зменшувати всмоктування багатьох інших препаратів, які призначаються одночасно з ними.

При взаємодії ліків на шляху їх транспорту можлива конкуренція між ними за зв’язування з білками крові. Сульфаніламідні препарати, індометацин, бутадіон зменшують зв’язування з білками плазми крові антикоагулянтів непрямої дії, що може призвести до розвитку кровотечі.

Важливе значення має також взаємодія ліків на етапі їх біотрансформації. Метаболізм спирту етилового загальмовується на стадії оцтового альдегіду при його поєднанні з тетурамом, що супроводжується явищами інтоксикації.

Взаємодія ліків може відбуватися на шляху їх виведення з організму. Одночасне призначення нестероїдних протизапальних препаратів з фуросемідом сповільнює його секрецію у ниркових канальцях, що супроводжується зменшенням діуретичного ефекту.

При поєднаному застосуванні ліків можуть спостерігатися зміни їх фармакологічних ефектів внаслідок впливу на специфічні рецептори, клітини, органи або фізіологічні системи. Такий тип взаємодії називається фармакодинамічним. Його результатом може бути збільшення ефекту аж до розвитку токсичних проявів, зменшення ефекту аж до повного його зникнення, спотворення дії ліків. Зокрема, поєднане застосування фторотану з адреналіном є надзвичайно небезпечним щодо розвитку тяжких серцевих аритмій, тому що цей наркозний засіб підвищує чутливість міокарда до катехоламінів.

Залежно від спрямованості змін, які виникають при комбінованому застосуванні лікарських речовин, типи їхньої взаємодії можуть проявлятися у вигляді:

• синергізму;

• антагонізму;

• синергоантагонізму.

Синергізм – це варіант реакції організму на поєднане застосування ліків, при якому ефект перевищує дію кожного компонента. Явища синергізму використо- вуються для отримання бажаного фармакологічного ефекту при застосуванні менших доз ліків. Цим попереджується їх токсична дія. Цей принцип не поширюється на антибактеріальні препарати.

Види синергізму:

1. Сумація дії – при комбінованому застосуванні ліків фармакологічна дія дорівнює простій сумі ефектів кожного лікарського препарату(при поєднаному застосуванні засобів для наркозу – фторотану і закису азоту).

2. Потенціювання дії – до суми двох чи більше препаратів додається ще один, що посилює суму двох попередніх(поєднане застосування нейролептиків, транквілізаторів або наркотич­них аналгетиків із засобами для наркозу спричиняє підсилення дії останніх (потенційований наркоз)).

3. Прямий синергізм – механізми дії ліків спільні(адреналін і норадреналін впливають на адренорецептори).

4. З опосередкованим синергізмом – ліки мають різні механізми дії на орган. Сальбутамол, еуфілін та атропін проявляють бронхолітичну дію. Перший – шляхом впливу на β₂-адренорецептори бронхів, другий – на гладку мускулатуру бронхів, третій – на М-холінорецептори.

Антагонізм – варіант взаємодії ліків, при якому спостерігається зменшення або навіть зникнення фармакологічного ефекту.

Види антагонізму:

1. Фізичний антагонізм(адсорбція активованим вугіллям на своїй поверхні токсичних сполук).

2. Хімічний антагонізм(при взаємодії кислот і лугів, натрію хлориду з нітратом срібла, морфіну з калію перманганатом).

3. Фізіологічний антагонізм – ліки мають протилежно спрямовані фармакологічні ефекти(дія м-холіноміметиків і м-холіноблокаторів).

4. Прямий антагонізм – ліки-антагоністи мають спільні механізми дії(між адреноміметиками і адреноблокаторами).

5. Конкурентний антагонізм(між сульфаніламідами і параамінобензойною кислотою).

6. Опосередкований антагонізм(брадикардію, яка розвивається під впливом м-холіноміметиків, можна усунути адреноміметиками. При цьому перші впливають на м-холінорецептори, другі – на β₂-адренрецептори)

7. Двобічний антагонізм – обидві речовини здатні усувати дію одна одної(дія кислот і лугів, спирту етилового і кофеїну).

8. Однобічний антагонізм – один препарат усуває дію іншого, але не навпаки (атропін знімає дію ацеклідину, а останній дію атропіну не усуває).

9. Антидоти (протиотрути) – антагоністи, що застосовуються при гострих отруєннях, як лікуючі агенти. Антидотами при отруєнні нітратом срібла є натрію хлорид для промивання шлунка (хімічний антагонізм) і унітіол для резорбтивної дії (фізіологічний антагонізм).