3. Виписати рецепт на розчин фурациліну (1 : 5000) для промивання сечового міхура.

Recipe:Solutionis Furacilini (1 :5000) – 400ml

Sterilisetur!

Da.Signa. Для промивання сечового міхура.

БІЛЕТ №33

1. Охарактеризувати сучасні форми ліків, дати їх класифікацію. Назвати переваги готових форм ліків.

2. Назвати засоби, що впливають на апетит: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.

Апетит – це емоційне відчуття, пов’язане з прагненням людини до вживання певної їжі. Апетит посилюється уявленнями про вигляд, запах, смак їжі, про обстановку, де відбуватиметься її вживання. У перші хвилини вживання їжі апетит посилюється, особливо коли їжа відповідає бажанню. Це сприяє активізації функції органів травлення: підвищується виділення шлункового соку, посилюється моторика травного каналу.

Порушення апетиту і розлади травлення зустрічаються дуже часто, особливо при захворюваннях органів травлення, головного мозку, ендокринних залоз, системи крові, злоякісних новоутвореннях, інфекціях.

Розрізняють три види розладу апетиту:

• Анорексія – повна втрата апетиту при об’єктивній потребі в харчуванні, зумовлена функціональними й органічними порушеннями діяльності центру голоду на рівні гіпоталамуса або інших структур головного мозку.

• Булімія – патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці.

• порушення апетиту, яке полягає у бажанні вживати неїстівні речовини – крейду, вапно, попіл, землю.

Класифікація

1. Гіркоти.

2. Анорексигенні засоби.

3. Психотропні засоби.

4. Анаболічні стероїди.

5. Спеції.

6. Продукти з гірким смаком.

Гіркоти – це препарати переважно рослинного походження, гіркі на смак. Дія гіркот на секрецію шлункових залоз здійснюється рефлекторно. Вони, подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки порожнини рота і язика, підвищують збудливість центру голоду, що викликає посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, покращання травлення.

Шляхи введення:

• перорально.

Показання: гіпоацидні і хронічні атрофічні гастрити, анорексія, перенесені оперативні втручання.

Протипоказані при гіперсекреції шлункових залоз, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Настойка полину виготовляється на 70 % спирті у співвідношенні 1:5. Це прозора рідина буро-зеленого кольору з характерним запахом полину і дуже гірким смаком.

Настойка гірка. Для її виготовлення використовують траву золототисячника, листя водяної конюшини, кореневища аїру, траву полину гіркого, плоди коріандру і 40 % етиловий спирт. Це прозора рідина буро-жовтуватого кольору, ароматичного запаху, гіркого смаку.

Збір для збудження апетиту.

До його складу входять:

• трава полину гіркого (8 частин);

• трава (або квіти) деревію (2 частини).

Одну столову ложку збору заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв, проціджують. Призначають по 1 столовій ложці за 15-30 хвилин до їди.

Анорексигенні засоби – це препарати, які зменшують апетит.

Показання: при патологічно надмірному апетиті і для лікування ожиріння, яке супроводжується порушенням обміну речовин.

Активним анорексигенним засобом є фенамін, який має центральну психостимулюючу і периферичну адреноміметичну дію. Він стимулює центр насичення, що призводить до гальмування центру голоду.

Побічні ефекти: загальне збудження, безсоння, виникає тахікардія, аритмія, підвищується артеріальний тиск. В Україні фенамін не дозволений до медичного застосування, тому що він швидко викликає залежність.

Фепранон порівняно з фенаміном, меншою мірою пригнічує апетит при аналогічному механізмі анорексигенної дії. У хворих на ожиріння сприяє зменшенню маси тіла. Активність його достатня у перші 8-12 тижнів, потім поступово знижується.

У шлунку фепранон всмоктується швидко. Накопичується переважно в мозку, печінці та нирках. Час виведення – близько 8 год.

Показання: при різних формах ожиріння у поєднанні з дієтою низької енергетичної цінності, при адипозогенітальній дистрофії (у поєднанні з гормональною терапією) і гіпотиреозі (з препаратами щитоподібної залози). Курс лікування – 6-10 тижнів.

Побічні ефекти: тахікардії, аритмії, підвищення артеріального тиску, неспокою, порушення сну. У разі тривалого використання розвивається звикання і лікарська залежність.

Мазиндол, як і фенамін, стимулює ЦНС, хоча меншою мірою. За анорексигенною активністю перевершує його в 5-10 разів. Ця дія мазиндолу зумовлена стимуляцією звільнення норадреналіну і дофаміну, а також пригніченням їх нейронального захоплення. Препарат знижує рівень холестерину в крові.

Побічні ефекти: сухість у роті, нудоту, головний біль, безсоння, затримку сечовиділення, пітливість, гіпертензію, алергічні захворювання.

Протипоказані при вагітності, на пізніх стадіях гіпертонічної хвороби, при порушеннях мозкового і коронарного кровообігу, інфаркті міокарда, глаукомі, цукровому діабеті, тиреотоксикозі, а також при захворюваннях, які супроводжуються підвищеною збудливістю ЦНС, епілепсії, психозах, порушеннях сну.