2. Розповісти про основні групи антисептичних та дезінфікуючих засобів з поясненням механізмів дії окремих представників.

Антисептика – напрямок у медицині, метою якого є знешкодження патогенних мікроорганізмів у рані, патологічному вогнищі, організмі в цілому – зародилась у першій половині ХІХ століття, тобто значно раніше, ніж була відкрита роль мікробів у розвитку інфекційних, вірусних і паразитарних захворювань.

Росіянин О.П. Нелюбін запропонував використання хлорного вапна для дезінфекції, а мадярський лікар І. Земмельвейс у 1847 році застосував його для обробки рук медичного персоналу з метою профілактики післяпологового сепсису. В 1865 році англійський хірург Д. Лістер ввів у медичну практику карболову кислоту (фенол) для лікування ран, дезінфекції приміщень і перев’язуючих матеріалів. Це сприяло різкому зменшенню кількості гнійних ускладнень у хірургічній практиці.

До антисептичних засобів ставиться ряд вимог:

• повинні мати високу протимікробну активність відносно всіх збудників інфекційних, вірусних і паразитарних захворювань;

• невисоку токсичність для людей і тварин;

• не пошкоджувати шкіру і слизові оболонки;

• бути дешевими;

• не мати запаху і властивостей барвників;

• діяли швидко і протягом тривалого часу зберігали свою активність;

• не повинні псувати предмети, що підлягають дезінфекції.

Однак жоден з існуючих дезінфекційних і антисептичних засобів повністю не відповідає цим вимогам. Їх протимікробна активність визначається так званим феноловим коефіцієнтом – відношення концентрації фенолу до концентрації досліджуваного антисептика, в яких речовини проявляють однакову протимікробну дію.

Класифікація

(за хімічною будовою)

Назва групи	Механізм дії	Представники
Група галогенів та галогеновмісних сполук	Денатурують білки мікробних клітин	Хлорне вапно, хлорамін б, хлоргексидин, розчин йоду спиртовий, розчин люголя, йодонат, йоддицерин
Антисептики ароматичного ряду	Проникають через мембрани мікробів і викликають денатурацію білків	Фенол, крезол, резорцин, іхтіол
Антисептики аліфатичного ряду	Забирають воду і викликають денатурацію білків мікроорганізмів	Спирт етиловий, формальдегід
Група барвників	Витісняють водень із сполук, які визначають життєдіяльність мікроорганізмів та утворюють тяжкорозчинні комплекси	Діамантовий зелений, етакридину лактат, метиленовий синій
Окисники	Окислюють органічні сполуки, зокрема білки мікроорганізмів	Перекис водню, калію перманганат
Похідні нітрофурану		Фурацилін
Детергенти	Розчиняють білки, ліпоїди, кератиноїди, викликати дисоціацію білкових комплексів, інактивують віруси і бактерійні токсини	Мило, церигель, етоній, декаметоксин
Кислоти і луги	Денатурують білки протоплазми мікроорганізмів	Кислота борна, розчин аміаку
Солі важких металів	Денатурують білки, інактивують ферменти мікробних клітин	Срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат