Цефалоспорини

Цефалоспорини – це ряд природні і напівсинтетичні антибіотики, що проявляють бактерицидну дію, яка пов'язана з пошкодженням клітинної мембрани бактерій, які знаходяться у фазі розмноження.

Залежно від спектра дії та часу впровадження в медичну практику, цефалоспорини по­діляються:

І покоління(цефазолін, цефрадин) мають високу активність проти штамів, які продукують бета-лактамази(стрептококи, стафілококи(крім ентерококів), гонококи).

II покоління(цефамандол, цефокситин) має властивості І покоління та більший вплив на грамнегативні бактерії і анаероби.

III покоління(цефотаксим, цефоперазон) має широкий спектр дії на грам­негативні бактерії. Антибіотики цієї групи стійкі до бета-лактамаз, ефективно діють на синьогнійну паличку.

IV покоління(цефпіром, цефепім) має широкий спектр дії, що об'єднує активність препаратів І групи від­носно грампозитивних мікроорганізмів з антисиньогнійною актив­ністю цефалоспоринів III покоління.

Пероральні цефалоспорини(цефалексин, цефуроксим).

Побічні ефекти:

• алергічні реакції;

• мають перехресну алергію з пеніцилінами;

• дисбактеріоз;

• суперінфекція;

• гранулоцитопенія.

Макроліди

Макроліди швидко і рівномірно розподіляються по тканинах, здатні накопичуватись у них і тривалий час зберігати ефективні концент­рації. Велике значення має здатність препаратів проникати всере­дину фагоцитуючих клітин, створюючи в них концентрації, які у 13-20 разів перевищують їх рівні у позаклітинній рідині. Є одними з найменш токсичних антибіотиків.

Показання: інфекціях верхніх і нижніх дихаль­них шляхів, ЛОР-інфекціях, гінекологічних інфекціях, шкіри та м'я­ких тканин.

Еритроміцин – перший антибіотик групи мак­ролідів, який був запроваджений у медичну практику. До еритроміцину досить швидко роз­вивається резистентність мікроорганізмів. Через гематоенцефалічний бар'єр еритромі­цин та інші макроліди не проникають.

Показання: при пневмонії, сепсисі, бешисі, мас­титі, перитоніті, отиті та інших гнійно-запальних процесах. Його призначають при сифілісі, якщо хворий не переносить антибіотики пеніцилінової групи. У вигляді мазі застосовують при гнійничкових ураженнях шкі­ри, інфікованих ранах, пролежнях, захворюваннях очей (кон'юнктивіті).

Побічні ефекти: диспепсичні явища (нудота, блювання, пронос), порушення функції печінки.

Тетрацикліни

Представники: тетрациклін, метациклін.

Механізм дії тетрациклінів бактеріостатичний(галь­мування білкового синтезу мікробних клітин). Спектр дії широкий. При застосуванні всередину тетрацикліни швидко всмоктуються. Мають пролонговану(15-19 год) та помірну(8-9 год) дії.

Показання: при бруцельозі, холері, мікоплазменій пневмонії, рикетсіозах, поворотному тифі, ту­ляремії, пситакозі, трахомі.

Побічні ефекти: шлунково-кишкові розлади, розвиток дисбактеріозу та суперінфекції, гепатотоксичність.

Протипоказання: дітям до 8 років, вагітним жінкам, під час лактації, при патології печінки.

Аміноглікозиди

Аміноглікозиди поділяють на засоби:

І покоління(стрептоміцин) – впли­вають на грампозитивні і, особливо, на грам- негативні мікроорганіз­ми;

II покоління (гентаміцин) – здатні пригнічувати синьогнійну паличку.

Механізм дії – бактерицидний: впливаючи на рибосоми мікро­організмів, вони сприяють утворенню аномальних білків, що не­оборотно припиняє життєдіяльність мікробних клітин.

Шляхи введення:

• внутрішньовенно крапельно;

• внутрішньом'язово;

• перорально.

Показання: при абдомінальному сепси­сі, сепсисі органів малого таза, бактеріаль­ному ендокардиті, який викликаний ентерококами, стрептокока­ми або стафілококами. Перорально аміноглікозиди іноді призначають для стерилізації кишечника перед оперативним втручанням та перед застосуван­ням імунодепресантів.

Ускладнення:

• ураження структур внутрішнього вуха з част­ковою або повною втратою слуху;

• порушують функцію нирок;

• пригніченням скорочення дихальної мускула­тури і навіть зупинкою дихання.

Стрептоміцину сульфат раніше широко використовувався для лікування туберкульозу. В наш час, у зв'язку з появою більш ефек­тивних засобів, його роль зменшилася. Препарат має широкий спектр антимікробної дії.

Показання: для лікування вперше вияв­леного туберкульозу легень та інших органів. Також стрептоміцину сульфат при гнійно-запальних процесах різної лока­лізації: при пнев­монії, чумі та туляремії, бруцельозі та ендо­кардиті (в поєднанні з іншими антибіотиками).

Побічні ефекти: вестибулярні розлади, зниження слуху, алергіч­ні реакції.

Гентаміцину сульфат – аміноглікозид ІІ по­коління.

Шляхи введення:

• внутрішньом'язово;

• внутрішньовенно;

• місцево.

Після введення бактерицидна концентрація антибіотика в крові виникає через годину і зберігається протягом 8-12 год.

Показання: мазь при піодермії, фу­рункульозі.

Побічні ефекти: ото-, нефротоксичний вплив, пору­шення нервово-м'язової провідності.

Хлорамфеніколи

Левоміцетин – препарат широкого спектру дії. Впливає бактеріостатично. Легко проникає у рідини і тканини організму, в тому числі у ліквор.

Показання: при черевному тифі, парати­фах, дизентерії, бруцельозі, туляремії, висипному тифі, при трахомі, пневмонії, менінгіті, сепсисі, остеомієліті.

Побічні ефекти:

• з боку крові можуть спостеріга­тися гіпохромна і апластична анемії, гранулоцитопенія, тромбоцито­пенія. Для попередження цих ускладнень необхідно кожні три дні лікування робити аналіз крові.

• великі дози препарату у новонароджених, іноді в дітей старшо­го віку, можуть викликати «сірий синдром плода». Смерть, яка є наслідком тяжких порушень гемодинаміки, настає через 24-48 год у 40-60 % таких дітей.

• спричинює розвиток дисбактеріозу, суперінфекції, токсичного гепатиту, порушення функції ЦНС.

Протипоказаний при пригніченні кровотворення, його індивідуальній непереносимості, при вагітності, новонародженим дітям.

Фторхінолони

Проявляють бактерицидний вплив на мікроорганізми. Фторхінолони добре проникають практично у всі тканини, у ве­ликій кількості накопичуються у фагоцитах і макрофагах. Їх можна використовувати перорально навіть при лікуванні тяжких інфекцій.

Показання: при інфекціях сечовивідних шля­хів, при уретритах, фарингітах і ректитах гонорейної етіології, інфекціях дихальних шляхів, при бронхі­ті і пневмонії. Вони ефективні при лікуванні кишкових інфекцій, на­приклад, черевного тифу, остеомієліті, гнійному арт­риті, інфекціях шкіри і м'яких тканин.

Побічні ефекти: диспепси­чні розлади, зміни настрою, безсоння, депресія, алергічні реакції.

Протипоказані для дітей і підлітків, тому що можуть викликати виразкування хрящів, гальмування їх розвитку, їх не можна призначати вагітним жінкам і в період лактації.