2. Антибіотики, загальна характеристика. Показати класифікацію, препарати, шляхи введення, побічну дію.

Антибіотики – це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами або отримані з інших природних джерел, а також їх похідні та синтетичні продукти, які мають здатність вибір­ково пригнічувати в організ­мі хворого збудників захворювань. Основний шлях введення – парентеральний, так як при пероральному знищується шлунковим соком.

Класифікація

1. Бета-лактамні антибіотики:

   1. Пеніциліни.

   2. Інгібітори бета-лактамаз і комбіновані препарати.

   3. Цефалоспорини.

   4. Монобактами.

   5. Тієнаміцини (карбапенеми).

2. Макроліди й азаліди.

3. Лінкозаміди.

4. Тетрацикліни.

5. Аміноглікозиди.

6. Хлорамфеніколи.

7. Глікопептиди.

8. Циклічні поліпептиди (поліміксини).

9. Антибактеріальні фторхінолони.

10. Інші антибіотики.

Вимоги до антибіотиків:

• висока вибірковість антимікробного ефекту

• нетоксичність

• ефективні концентрації в рідинах і тканинах протягом тривалого часу

• повільний розвиток резистентності до мікроорганізмів

• засоби повинні бути зручними для застосування.

Пеніциліни

В основі механізму антимікробної дії пеніцилінів та всіх антибіотиків лежить здатність пригнічувати ферменти, які здійснюють синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Порушення її синтезу призводить до того, що бактерії розбухають і руйнуються. Таким чином, пеніциліни проявляють свою бактерицидну дію лише на мікроорганізми, які розмножуються, оскільки саме в них відбувається побудова нових клітинних стінок.

Бензилпеніциліну натрієва сіль є препаратом вибору при інфекціях, що викликані менінгококом (менінгіт), паличкою сибірки, збудниками газової гангрени, правця, сифілісу, лептоспірозу, актиномікозу. Значна кількість штамів пневмокока зберігає чутливість до БП, який залишається одним з найефективніших антибіотиків у лікуванні пневмококової (крупозної) пневмонії.

Показання:

• при лікуванні інфекцій, які викликані чутливими до нього переважно грампозитивними мікроорганізмами, грамнегативними коками, з урахуванням сучасних тенденцій розповсюдження резистентних штамів.

• сепсисі, септичному ендокардиті, септичному артриті, захворюваннях дихальних шляхів (особливо пневмоніях), рановій, опіковій інфекціях, інфекціях шкіри і м’яких тканин.

• при гнійних процесах у ділянці голови, шиї (флегмони, карбункули).

Шляхи введення:

• внутрішньовенно струминно;

• внутрішньовенно крапельно;

• ендолюмбально (розчинити у 0,9 % розчину натрію хлориду, вивести спинно мозкову рідину, до неї додати розведений антибіотик 1:1. Вводять 1 мл/хв.)

Бензилпеніциліну калієва сіль має однакові властивості, як і натрієва сіль, крім

Шляхів введення:

• внутрішньом'язово;

• місцево(краплі для очей).

Біциліни-1, -3, -5 – пеніциліни про­лонгованої дії.

Шляхи введення:

• внутрішньом'язово(суспензія);

Спектр антимікробної дії такий самий, яку бензилпе­ніциліну, але не ство­рюють у тканинах концентрації антибіотика, необхідної для лікві­дації тяжких інфекцій (пневмонії, сепсису, менінгіту).

Показання: для сезонної про­філактики ревматизму, лікування сифілісу.

Побічні ефекти:

• алергія(шкір­ні висипки, набряк Квінке, анафілактичний шок)

• порушення еле­ктролітного балансу.

• зорові та слухові галюцинації, кома(при передозуванні).