Фармакологія. Відповіді на питання білетів 1 жовтня, 2013

_____________________________________________________________________________________________________________________

БІЛЕТ №21

1. Назвати приклади подразнюючих засобів, розкрити їх місцеву, рефлекторну і відволікальну дії, пояснити покази до застосування на прикладах окремих представників.

Подразнюючі засоби – це речовини, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри та слизових оболонок. Завдяки цьому виникають рефлекторні реакції. До них належать розчини аміаку, ментол, олія терпентинна очищена, гірчичники, камфора, інші речовини рослинного походження.

Усі подразнюючі засоби, за винятком ментолу, при нанесенні на шкіру або слизові оболонки викликають розширення судин, набряк, місцеве підвищення температури. При цьому покращується кровопостачання, посилюється обмін речовин, створюються сприятливі умови для ліквідації місцевих патологічних процесів. При збудженні чутливих рецепторів шкіри і слизових оболонок під впливом подразнюючих речовин посилюється дихання, підвищується артеріальний тиск, покращується серцева діяльність. Це відбувається за рахунок рефлекторного підвищення тонусу дихального і судинорухового центрів довгастого мозку. Потік імпульсів, який виникає під впливом подразнюючих речовин, на своєму шляху до головного мозку взаємодіє з тими імпульсами, які надходять від патологічного вогнища. Штучно створене вогнище збудження зменшує активність імпульсів, що йдуть від хворого органа. У цьому проявляється відволікаюча дія подразнюючих речовин, їхня здат­ність зменшувати інтенсивність больових відчуттів при запаленнях м’язів, суглобів, нервів, болю в серці тощо. Крім того, збудження, викликане подразнюючими засобами, захоплює центри симпатич­ної іннервації спинного мозку, що призводить до посилення кровопостачання і трофіки внутрішніх органів.

Розчин аміаку 10 % (нашатирний спирт) – летка рідина з гострим характерним запахом, що містить 9,5-10,5 % аміаку. При вдиханні його парів подразнюються рецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і рефлекторно тонізуються центри довгастого мозку. Це використовується, коли людина непритомніє, для збудження дихання. Для цього їй дають понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Необхідно пам’ятати, що у великих концентраціях він може викликати рефлек­торну зупинку дихання. Ця властивість проявляється в будь-якої речовини з різким запахом. Ось чому застосування для розтирань розчинів, мазей, що містять речовини з різким запахом (камфору, скипидар тощо), в дітей, особливо в немовлят, є небезпечним.

Іноді розчин аміаку (5-10 крапель на півсклянки води) застосовують всередину при алкогольному сп’янінні. Не можна здійснювати прийом нерозчиненого у воді препарату, тому що він викличе опіки стравоходу та шлунка.

Для миття рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна 25 мл розчину аміаку розчиняють у 5 л води (0,5 % розчин). При цьому розраховують на протимікробну дію препарату.

Ментол – це безколірні кристали із сильним запахом м’яти, охолоджуючим смаком, які мало розчиняються у воді, добре – в спирті, ефірі, олії.

При втиранні у шкіру і нанесенні на слизові оболонки ментол викликає подразнення нервових закінчень (холодових рецепторів у тому числі), що супроводжується місцевим звуженням судин, відчуттям холоду, легкого паління та поколювання. Він проявляє слабку місцевоанестезуючу та антисептичну дію.

Показання: як відволікаючий засіб при невралгіях, міалгіях. При запальних процесах дихальних шляхів (нежить, фарингіт, ларингіт, трахеїт та ін.) олійний розчин ментолу застосовують для змащування, інгаляцій і в краплях для носа. Препарати типу в’єтнамської зірочки, крім різних ароматичних речовин подразнюючої дії, містять ментол. Дітям раннього віку змащування носоглотки метолом протипоказане.

Гірчичники – це листки паперу розміром 8х12,5 см, вкриті тонким шаром знежиреного порошку насіння сарептської гірчиці. При занурюванні їх у теплу воду (40-50°С) під впливом ферменту мірозину відбувається розщеплення глікозиду синігрину (вони містяться у насінні гірчиці) з виділенням ефірної гірчичної олії, що має сильні подразнюючі властивості і характерний запах. Якщо гірчичники змочити у гарячій воді, їх дія не проявиться, оскільки мірозин (білок) під впливом високої температури розпадається.

Показання: при бронхітах, пневмоніях, міалгіях, артралгіях та ін. Їх накладають на грудину при стенокардії. При гіпертензивних кризах, ларингоспазмі роблять гірчичні ножні ванни або ж накладають гірчич­ники на литкові м’язи.

Настій із листя м’яти перцевої, виготовлений у співвідношенні 5,0 : 200,0, застосовують всередину при нудоті і як жовчогінний засіб. Олія м’яти перцевої (містить близько 50 % ментолу) має заспокійливу дію. М’ятні таблетки призначають під язик при нудоті, блюванні, спазмах гладенької мускулатури.

Плоди перцю стручкового у вигляді настойки, препарату “Капситрин”, перцевого пластиру застосовують як відволікаючий, болезаспокійливий засіб при нев­ралгії, радикуліті, міозиті тощо.