1. Рецепт, його значення. Назвати загальні правила виписування рецептів.

Рецепт — це письмове звернення лікаря, фельдшера або акушера до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням способу його застосування незалежно від форми власності та підпорядкування. Це важливий медичний, фінансовий та юридичний документ.

Виписують рецепти за правилами, встановленими наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005р.

Існує 2 форми рецептурних бланків.

Форма № 1 — для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість; на пільгових умовах (безоплатно, з оплатою 50 %) і засобів, підлягають предметно – кількісному обліку.

Форма № 3 — для виписування наркотичних препаратів (бланки рожевого кольору, мають відповідну серію і номер).

Структура рецепта:

1. Напис «inscriptio», до якого входять:

• назва лікувально-профілактичного закладу і його код;

• вказівка щодо рецепта (дитячий чи дорослий);

• дата виписування рецепта (число, місяць, рік);

• прізвище та ініціали хворого, вік;

• прізвище та ініціали лікаря.

2. Звернення лікаря до фармацевта – «Recipe», що означає «візьми». Скорочено – «Rp.».

3. Після «Rp.:» іде перелік лікарських речовин (Desiqnatio materiarum) латинською мовою у родовому відмінку із зазначенням їх кількості (дози). У рецептах кількість твердих та сипких речовин позначають у грама або частках грама. Кількість рідких лікарських засобів у рецептах вказується в мілілітрах, краплях. Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.

4. Приписка (Subscriptio) - вказівка фармацевту на технологію виготовлення, лікарську форму кількість доз (латинською мовою).

5. Сигнатура (Siqnatura). Починається зі слова Siqna (познач). Цю частину пишуть державною мовою.

6. Рецепт закінчується підписом лікаря і його особистою печа­ткою.

7. Додатково регламентується тривалість дії виписаного рецеп­та шляхом викреслювання окремих термінів.

2. Транквілізатори. Дати загальну характеристику, розкрити механізм дії, навести приклади окремих представників. Назвати покази до застосування.

Транквілізатори – це психотропні засоби, які усувають почуття тривоги, страху, неспокою, дратівливість, агресивність. Під їх впливом з’являється почуття спокою, врівноваженості, байдужості, зменшується рухова активність. Будь-яких порушень з боку свідомості й інтелекту не спостерігається. Отже, транквілізуючі засоби мають властивість нормалізувати психічну й емоційну діяльність осіб, у яких переважають процеси збудження. Завдяки таким властивостям (так званим анксіолітичним властивостям) ці препарати широко використовуються при лікуванні неврозів, станів психічного напруження і страху, нав’язливості.

Класифікація

а) агоністи бензодіазепінових рецепторів (феназепам, сибазон, мезапам та інші);

б) агоністи серотонінових рецепторів (буспірон)

в) засоби з іншими механізмами дії (амізил, мепротан тощо).

За тривалістю анксіолітичної дії виділяють:

а) препарати тривалої дії (24-48 год) – діазепам, феназепам і хлордіазепоксид,

б) препарати серед­ньої тривалості дії (6-24 год) – нозепам, лоразепам і алпразолам;

в)препарати короткої дії (6 год) – мідазолам.

Механізм анксіолітичної дії лікарських засобів вивчений недостатньо. Вважають, що вони зменшують збудливість лімбічної системи, таламуса і гіпоталамуса, тобто тих ділянок головного мозку, які забезпечують емоційний статус людини. Крім того, вони гальмують процес взаємодії цих структур з корою великих півкуль. У нейрональному аспекті, наприклад, бензодіазепінові транквілізатори впливають на ГАМКергічні системи, активуючи ГАМКА–рецептори. У зв’язку з цим, частіше відкриваються іонні канали для СІ^-, що сприяє проникненню СІ^- в нервові клітини. Виникає гіперполяризація мембрани і пригнічується нейрональна активність.

Міорелаксантний ефект транквілізаторів зумовлений їх впливом не на периферичні механізми, подібно до курареподібних засобів, а є результатом впливу на ЦНС. Ці препарати, особливо бензодіазепіни, пригнічують полісинаптичні рефлекси і передачу імпульсів по вставних нейронах. Лише у великих дозах вони можуть пригнічувати проведення імпульсів на рівні холінорецепторів скелетних м’язів.

Протисудомний ефект проявляється в пригніченні розвитку і поширення епілептичної активності головного мозку. При цьому зберігається розумова і рухова активність.

Хлозепід як і інші транквілізатори бензодіазепінового ряду, має анксіолітичну, міорелаксантну, протисудомну і снодійну активність, потенціює дію гіпнотичних і аналгезивних засобів. У великих дозах він усуває або різко зменшує психомоторне збудження.

Проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Виділяється переважно нирками.

Показання: при невротичних станах, які супроводжуються неспокоєм, збудженням, підвищеною дратівливістю, безсонням, а також при неврозах серцево-судинної системи і ШКТ, клімактеричних розладах тощо. В анестезіологічній практиці використовується для передопераційної підготовки хворих і в післяопераційному періоді.

Побічні ефекти: сонливість, невпевненість ходи, закрепи, порушення менструального циклу, зниження лібідо(необхідно зменшити дозу).

Протипоказаний при гострих захворюваннях печінки і нирок, при міастенії.

Недопустимий прийом хлозепіду перед і під час роботи водіями транспор­ту, авіадиспетчерами. Під час лікування препаратом не можна вживати алкоголь­ні напої.

Сибазон – один з активних транквілізаторів бензодіазепінового ряду. Він ефективний при захворюваннях, які проявляються нервовим напруженням, збудженням, порушенням сну, психогенними розладами, неврозами, істеричними й іпохондричними реакціями. Як допоміжний засіб сибазон використовується також для усунення депресії, неспокою, збудження, наявності м’язових спазмів центрального походження. Сибазон також використовують в анестезіологічній практиці в поєднанні з наркотичними анальгетиками.

Побічні ефекти: сонливість, почуття втоми, запаморочення, м’язова слабість, інколи – атаксія.

Феназепам за транквілізуючою і анксіолітичною активністю перевершує інші транквілізатори, проявляє значну протисудомну, міорелаксантну і гіпнотичну дії. Усуває вегетативні порушення при емоційній напрузі і стресі, прояви алкогольної інтоксикації, потенціює дію наркозних, снодійних і протисудомних засобів. Менш токсичний.

Показання: при невротичних, неврозоподібних, психопатичних та інших станах, які проявляються тривогою, підвищеною подразливістю, емоційною лабільністю, вегетативними дисфункціями, безсонням, судомами, а також при наявності алкогольної абстиненції тощо.   

Протипокази: важкі форми міастенії, недостатність печінки і нирок.