2. Назвати ноотропні засоби: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.

Ноотропні засоби – це лікарські препарати, які активують вищу діяльність мозку, покращують мислення, пам’ять, здатність до навчання. На відміну від інших психотропних речовин, вони не мають психостимулюючих або седативних ефектів, не підвищують фізичної працездатності, не впливають на емоційний стан людини. Позитивний вплив ноотропних засобів на вищу нервову діяльність проявляється лише при тривалому їх застосуванні (2-5 міс.).

Ці засоби впливають на обмінні процеси в головному мозку. Вони активують синтез білків і нуклеїнових кислот, покращують засвоєння глюкози нервовими клітинами. Це сприяє стійкості мозку до гіпоксії (антигіпоксична дія) і до дії токсичних речовин. Важливою особливістю ноотропних речовин є також здатність підвищувати мозковий кровотік і напруження кисню в тканинах мозку. Їм притаманні протисудомні властивості.

Показання: при розумовій недостатності, зумовленій порушеннями мозкового кровообігу у зв’язку з атеросклерозом, інсультами, травмами черепа тощо, при алкогольному недоумстві і в розумово відсталих дітей. Використовуються також для усунення абстиненції при алкоголізмі і наркоманіях, при гострому отруєнні алкоголем, морфіном, барбітуратами.

Пірацетам – один із основних ноотропних засобів. Добре всмоктується в кишечнику. Легко проникає через клітинні мембрани, гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Не метаболізується в печінці, тому виділяється нирками в незміненому стані.

Показання: при всіх тих формах розумової недостатності, які розвиваються на фоні хронічних і дистрофічних уражень головного мозку, зокрема при недоумстві, зумовленому атеросклерозом, алкоголізмом, черепно-мозковою травмою, у людей похилого віку і в розумово відсталих дітей.

Побічні ефекти: прояви гіперстимуляції (підвищена дратівливість, збудження, порушення сну), диспепсичні розлади, загострення стенокардії.

Аміналон – g-аміномасляна кислота (ГАМК); нейромедіатор, який забезпечує процеси гальмування в ЦНС. Аміналон здатний підвищувати центральний кровообіг і напруження кисню в тканинах мозку, проявляти помірну антигіпоксичну і протисудомну дію. Впливає також на обмін глюкози: при гіперглікемії знижує рівень цукру в крові, а при гіпоглікемії, навпаки, підвищує його.

Показання: дивись пірацетам ↑. Інколи застосовується в поєднанні з протиепілептичними засобами для лікування епілепсії, як і з антигіпертензивними препаратами для лікування гіпертонії.

Церебролізин – гідролізат тканини мозку. Сприяє покращанню обміну речовин у нервових клітинах.

Показання: при захворюваннях, що супроводжуються порушенням функції ЦНС (енцефаліти, операції на головному мозку, психічні захворювання, які проявляються розсіяністю, ослабленням пам’яті), травмах головного мозку.

Кавінтон – етиловий ефір аповінкамінової кислоти. Проявляючи прямий вплив на гладенькі м’язи, кавінтон розширює судини мозку, покращує кровообіг і постачання його киснем, а також сприяє засвоєнню глюкози.

Показання: при психічних і неврологічних порушеннях, зумовлених розладами мозкового кровообігу через перенесений інсульт, травму голови, наявність атеросклерозу, а також при розладах пам’яті, наявності запаморочення, афазії, вазовегетативних і клімактеричних розладах.

Кавінтон хворі переносять добре. Лише після внутрішньовенних інфузій можливе зниження кров’яного тиску і тахікардія.

Протипоказання: важка ішемія міокарда, аритмія, вагітність.

Ніцерголін – синтетичний аналог алкалоїдів маткових ріжків. Проявляє a-адреноблокуючу дію, спазмолітичну активність щодо кровоносних судин, особливо мозку. Тому застосовується при гострих і хронічних розладах мозкового кровообігу через атеросклероз, тромбоз судин мозку, як і розладів периферичного кровообігу, ішемічного ураження зорового нерва, дистрофії рогівки.

Побічні реакції: гіпотензія, запаморочення, шлунково-кишкові розлади, порушення сну, почервоніння шкіри обличчя і верхньої половини тіла, шкірний свербіж.

При гострих і хронічних порушеннях периферичного і мозкового кровообігу нерідко застосовують пентоксифілін.

Пентоксифілін – препарат, який за хімічною структурою нагадує теофілін і теобромін. Препарат розширює кровоносні судини, покращує мікроцир­куляцію і реологічні властивості крові, зокрема зменшує агрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність еритроцитів, понижує в’язкість крові.

Всмоктується пентоксифілін у ШКТ швидко. Максимальна концентрація в крові створюється через 2-4 год після прийому, після чого швидко зменшується. Виділяється з організму у вигляді метаболітів нирками.

Показання: для покращання мозкового кровотоку при атеросклеротичних порушеннях, ішемічних станах та ін. Його здатність покращувати периферичний кровообіг використовується при ендартеріїті, хворобі Рейно, ішемічній хворобі серця, коли вона поєднується з мікроангіопатією атеросклеротичного чи діабетичного генезу.

Побічні ефекти: диспепсичні порушення, нудота, гіперемія лиця, а після внутрішньовенного введення – пониження кров’яного тиску.

Препарат протипоказаний при гострому інфаркті міокарда, масивній кровотечі, важкому атеросклерозі судин серця і мозку, вагітності.