2. Протиглисні засоби. Розкрити основні принципи дії препаратів.

Протигельмінтні препарати – це такі лікарські засоби, які застосовуються для лікування кишкових і позакишкових гельмінтозів, кінцевою метою якого є знищення паразитів на різних стадіях їх розвитку в організмі людей. Ці препарати використовуються також для профілактики зараження глистами.

Спектр протигельмінтної дії цих засобів різний. Серед них особливе місце займають протигельмінтні препарати широкого спектра дії, до яких належать мебендазол, тіабендазол, медамін, празиквантел тощо. Вони впливають на багато різновидів гельмінтів різної локалізації і рівня життєвого циклу. Це зумов­лено їх багатогранним негативним впливом на процеси розвитку паразитів.

В лікуванні гельмінтозів є 2 механізми дії препаратів:

• Вплив на мускулатуру паразита(судоми, параліч).

• Порушення обміну речовин(пригнічення ферменту, що приймає участь в травленні гельмінта).

Класифікація

• протинематодозні;

• протицестодозні;

• протитрематодозні;

• засоби, що використовуються при позакишкових гельмінтозах.

До протигельмінтних препаратів ставляться такі вимоги:

По-перше, вони повинні мати високу активність і, бажано, широкий спектр дії, тобто впливати на декілька видів гельмінтів.

По-друге, діяти безпосередньо на гельмінтів, не пошкоджуючи органи і тканини людей.

По-третє, швидко виділятися з організму, не накопичуватися в ньому; по-четверте, бути придатними для застосування в амбулаторних умовах.

Для лікування кишкових гельмінтозів використовують лише ті протиглис­ні препарати, які погано всмоктуються в кишковому тракті. За таких умов тут створюється значна концентрація препарату, що забезпечує високу ефективність, а негативна резорбтивна дія проявляється мінімально.

Ефективність протигельмінтних препаратів в лікуванні гельмінтозів значно зростає при поєднанні їх з іншими препаратами, перш за все, з препаратами десенсибілізуючої, дезінтоксикаційної, протизапальної, загальнотонізуючої дії. Зокрема, необхідність у використанні десенсибілізуючих засобів зумовлена частою сенсибілізацією хворих продуктами життєдіяльності глистів чи продук­тами їх розпаду під впливом антигельмінтних засобів. Нерідко необхідна лікарсь­ка корекція побічних реакцій і ускладнень специфічної терапії тощо.

3. Виписати рецепт на вугілля активоване в таблетках для прийому в середину.

Recipe: Carbonis activati 0,5

Da tales doses numero 50

Signa. По 5-10 таб. всередину двічі на добу ч/з 2 години після їжі.

БІЛЕТ №16

1. Провести визначення фармакології як науки і зв’язок її з іншими дисциплінами.

1. Фармакологія (грец. pharmacon — ліки, отрута; loqos – вчення; єгип. фармакі той, хто дарує зцілення) — це наука про дію на організм хімічних сполук, які використовуються для лікування, профілактики і діагностики захворювань людей і тварин.

Застосування лікарських засобів – універсальний метод надання медичної допомоги пацієнтам. Завдяки досягненням фармакології стало можливим лікування більшості тяжких інфекційних захворювань, цукрового діабету, інфаркту міокарда тощо. Поряд з тим слід знати, що сучасні високоактивні лікарські засоби можна порівняти зі скальпелем хірурга. Невміле поводження з ними може зашкодити пацієнту. Тому вивчення фармакології в системі підготовки медичних сестер посідає особливе місце.

Фармакологія знаходиться на стику багатьох наук - хімії, анатомії, мікробіології, гігієни, біофізики, фармації і є їх складовою частиною. Вивчаючи меха­нізми дії лікарських речовин, вона формулює для хіміків і технологів теорії направленого пошуку нових ліків, створює теоретичний фундамент для раціонального застосування медикаментозних засобів у клініці. Біологам вона допомагає з'ясувати суть життєвих явищ. Проміжне становище фар­макології між теоретичними і практичними медичними дисциплінами зу­мовлює розмаїття її наукових напрямків: від фундаментальних загально-біологічних проблем до прикладних аспектів, пов'язаних із створенням і впровадженням у практику нових ліків.

Основними розділами фармакології є фармакодинаміка, фармакокінетика і лікарська токсикологія.

Фармакодинаміка (грец. pharmakon - ліки, dynamis - сила) вчення про локалізацію, механізм дії і фармакологічні прояви (ефекти) лікарських засобів.

Фармакокінетика(грец. pharmakon-ліки, kinetikos - рух) - складова частина фармакології, яка вивчає закономірності всмоктування, роз­поділу, метаболізму і виділві іня (екскреції) цих засобів.

Крім фармакодииаміки і фармакокінетики, медичним працівникам не­обхідні також знання і про токсичні властивості ліків, вивченням яких за­ймається лікарська токсикологія. Адже всі ліки, або майже всі, за певних умов проявляють на організм не тільки позитивну дію, але можуть викли­кати негативні побічні ефекти, навіть серйозні ускладнення. Це різко обме­жує ефективність лікування хворих, може бути причиною тяжких пошко­джень організму, навіть смерті.