3. Виписати рецепт на спиртовий розчин діамантового зеленого 1% для обробки мікротравм шкіри.

Recipe: Solutionis Viridis nitcntis spirituosae 1% - 25ml

Da. Signa. Для оборки мікротравм шкіри.

БІЛЕТ №14

1. Охарактеризувати α-адреноміметичні речовини: класифікація, механізм дії, окремі представники. Мотивувати покази до застосування.

α-Адреноміметики — це засоби, що стимулюють переважно α-адренорецептори.

Мезатон – α-адреноміметичний препарат, під впливом якого звужуються артеріоли і підвищується артеріальний тиск, розширюються зіниці і знижується внутрішньоочний тиск при відкритих формах глаукоми.

Показання: вводять внутрішньовенно для підвищення артеріального тиску при колапсі і гіпотензії, а також під час підготовки до операції, після операцій, при інтоксикаціях, інфекційних хворобах, гіпотонічній хворобі.

Протипоказаний при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі.

Нафтизин порівняно з мезатоном спричинює більш тривале звуження периферійних судин, розширює зіниці. Застосовують при ринітах та носових кровотечах.

Якщо його застосовувати частіше, швидко роз­вивається тахіфілаксія і судинозвужувальна дія зникає. У зв'язку з цим, нафтизин не рекомендують використовувати при хронічному нежиті.

Норадреналіну гідротартрат є адреноміметиком прямої дії, який переважно стимулює α-адренорецептори. Активуючий вплив на β-адренорецептори в нього вираже­ний значно менше. Препарат випу­скається в ампулах по 1 мл 0,2 % розчину. Вводиться виключно внутрішньовенно крапельно. При струминному введенні тривалість його дії не перевищує декількох хвилин. Впливаючи α-адренорецептори судин, викликає значне зростання артеріального тиску, рівень якого регулюється швидкістю крапельної інфузії препарату.

Показання: у випадках гострого зниження артеріального тиску, при шокових, колаптоїдних станах, при хірургічних втручаннях, трав­мах.

Побічні ефекти: при потраплянні у тканини навколо судин, розвива­ється локальний судинний спазм, некроз, відшарування клітковини і гангрена.

2. Назвати основні похідні нітрофурану та 8-оксихіноліну, покази до застосування.

Похідні нітрофурану, які належать до цієї групи протимікробних засобів, у медичній практиці використовують як антисептики (фурацилін) і як хіміотерапевтичні засоби (фуразолідон і фурадонін). В організмі нітрогрупа нітрофуранів відновлюється в аміногрупу. Утворені амінофурани і кисень в мікробній клітині порушують транспорт електронів, можуть інактивувати ферменти, інгібувати продукцію токсинів, а також стимулювати фагоцитоз і підвищувати титр комплементу. Вони ефективні при захворюваннях, збудниками яких є патогенні грампозитивні і грамнегативні мікроби, а також хламідії, трихомонади, лямблії. Затримують ріст і тих штамів мікроорганізмів, які резистентні до сульфаніламідів чи антибіотиків. До нітрофуранів резистентність збудників виробляється рідко.

При пероральному прийомі похідні нітрофурану всмоктуються переважно в тонкій кишці, в середньому 50 % прийнятої дози. До 60 % резорбованого препарату зв’язується з білками крові, де бактеріостатична концентрація зберігається до 8 год. З крові нітрофурани проникають у всі органи і тканини, проходять через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Частково метаболізуються в печінці. Виділяються нирками, створюючи в сечі бактеріо­статичні, навіть бактерицидні, концентрації, тому використовуються для лікування захворювань сечовидільної системи.

Фуразолідон – препарат, який дещо відрізняється від фурациліну за спек­тром протимікробної дії та активністю відносно окремих видів збудників інфек­ційних захворювань. Із збудників кишкових інфекцій найбільш чутливими до фуразолідону є бактерії дизентерії, черевного тифу і паратифів, харчових токсикоінфекцій. Цей протимікробний засіб, порівняно з фурациліном, більш активно впливає на грамнегативну флору. Відносно слабо діє на збудників гнійної і анаеробної інфекції, але досить активний відносно лямблій і трихомонад. Резистентність збудників інфекційних захворювань до фуразолідону розвивається повільно, що також є важливою особливістю його фармакологічної дії.

Фурадонін – препарат нітрофурану з таким же спектром протимікробної дії, що й фуразолідон.

Показання: при лікуванні інфекційних захворювань сечових шляхів, зокрема пієлітів, пієлонефритів, циститів, уретритів. Його використовують також для профілактики інфекційних ускладнень при урологічних операціях і процедурах – цистоскопії, катетеризації тощо.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, алергічні реакції, поліневрити. Для профілактики цих негативних реакцій необхідний прийом рідини у великій кількості, вітамінів групи В і протигістамінних препаратів. При тривалому застосуванні можуть викликати мутагенну, ембріотоксичну і тератогенну дію. Їх не можна поєднувати з алкогольвмісними напоями, сульфаніламідами, похідними 8-оксихіноліну, кислотою налідиксовою. У зв’язку із серйозними побічними ефектами похідні нітрофурану зараз використовують рідко.

Протипоказані нітрофурани при вагітності, лактації, непереносимості, захворюваннях печінки, нирок, невритах, серцево-судинній недостатності.