Класифікація

За швидкістю всмоктування в ШКТ розрізняють:

1. препарати, які добре всмоктуються при пероральному прийомі, тому проявляють резорбтивну дію (основна частина сульфаніламідів – в тому числі сульфадимезин, сульфацил-натрій, етазол, сульфадиметоксин, сульфапіридазин, уросульфан, сульфален);

2. препарати, які погано всмоктуються в ШКТ, тому проявляють свою дію в просвіті кишечника (фталазол, сульгін, фтазин).

За тривалістю дії сульфаніламіди системної дії поділяють на:

1. препарати короткої дії – до 8 год (сульфадимезин, етазол, етазол-натрій, уросульфан, сульфацил-натрій та ін.);

2. препарати середньої тривалості дії – 8-16год (сульфадіазин, сульфаметоксазол, сульфаметрол);

3. препарати тривалої дії – 24-48 год (сульфадиметоксин, сульфаметоксипіридазин, сульфамонометоксин);

4. препарати надтривалої дії – понад 7 днів (сульфален).

Препарати для зовнішнього застосування:

1. розчинні натрієві солі сульфаніламідів (сульфацил-натрій);

2. срібні солі (сульфазин срібла, сульфадіазин срібла, сульфатіазол срібла);

3. ацетати сульфаніламідів (мафенід).

Для профілактики і лікування більшості із вказаних інфекційних захворювань використовують лише ті сульфаніламідні препарати, які, швидко і майже повністю всмоктуючись у ШКТ, створюють в організмі бактеріостатич­ні концентрації. Це сульфаніламіди короткої і середньої тривалості дії, зокрема сульфадіазин, етазол, сульфадимезин, сульфацил-натрій, уросульфан. Препарати тривалої дії (сульфа­диметоксин, сульфапіридазин) призначаються переважно при хронічних захворюваннях і для профілактики інфекцій.

Лікування сульфаніламідними засобами проводиться за відповідними схемами. У перший день їх призначають у збільшеній (“ударній”) дозі, після чого переходять на підтримуючі дози впродовж усього курсу лікування.

2. Охарактеризувати психостимулятори: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.

Психостимулятори – це лікарські препарати, під впливом яких вибірково стимулюється психічна діяльність і покращується розумова і фізична працездатність, поліпшується настрій і зменшується відчуття втоми, голоду і спраги, зникають сонливість і негативні емоційні хвилювання.

Класифікація

1. Похідні пурину (кофеїн-бензоат натрію);

2. Похідні фенілалкіламіну (фенамін, сиднокарб);

3. Похідні піперидину (меридил).

Сиднокарб– найпотужніший сучасний психомоторний стимулятор. Його стимулюючий вплив на ЦНС розвивається поступово, триває довго, не супроводжується руховим збудженням і ейфорією, тому до нього не розвивається лікарська залежність. По закінченні його стимулюючого ефекту не з’являється слабість і сонливість.

Сиднокарб стимулює норадренергічні і дофамінергіч­ні структури головного мозку; він сильніше впливає на норадренергічні механіз­ми збудження.

Показання:

• призначають при астенічних станах, які супроводжуються загальмованістю, апатією, підвищеною сонливістю;

• ефективний при лікуванні ступорозних і субступорозних станів, астенічних і неврастенічних розладів у хворих, які перенесли інтоксикації, інфекції чи травми головного мозку;

• усуває також астенічні прояви, які можуть виникати при застосуванні нейролептичних препаратів, а також побічні ефекти, які розвиваються в процесі лікування препаратами бензодіазепінового ряду;

• при лікуванні хворих на алкоголізм (для усунення астеноневротичних реакцій, проявів абстиненції).

Кофеїн - алкалоїд, що міститься в листках чаю, зернах кави, плодах какао, горіхах і в деяких інших рослинах, про стимулюючі властивості яких відомо дуже давно. Так, напій з чаю люди використовують близько 5 тис. років.

Механізм дії. У високих концентраціях ці речовини пригнічують фермент, який сприяє збільшенню вмісту внутрішньоклітинного цАМФ. Збільшення внутрішньоклітинного рівня циклічного АМФ призводить до активації процесів глікогенолізу, стимуляції метаболічних процесів у різних органах і тканинах, зокрема в м’язах і мозку. Така дія кофеїну в організмі повинна призводити до стимуляції діяльності серця і зменшення тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів. Але при застосуванні терапевтичних доз така висока концентрація цАТФ не створюється, тому цей механізм дії метилксантинів залишається малоймовірним.

Показання: при інфекціях та інтоксикаціях, при яких спостерігається пригнічення ЦНС і серцевосудинної системи, при мігрені. Його використовують також як збуджуючий засіб при розумовій і фізичній втомі, для усунення сонливості, при лікуванні неврозів (у поєднанні з бромідами) тощо. Призначають кофеїн у порошках і таблетках по 0,1 г 2-3 рази на день, а кофеїн-бензоат натрію – підшкірно по 1 мл 10 % чи 20 % розчину.