2. Розкрити значення седативних засобів на прикладах конкретних представників. Назвати заходи профілактики бромізму.

Седативні засоби (лат. sedatio – заспокоєння) – це лікарські препарати, які проявляють заспокійливу дію, тому що посилюють процеси гальмування в ЦНС.

Вони зменшують або усувають легкі прояви неврозів, зокрема дратівливість, покращують настрій, нормалізують сон, потенціюють дію снодійних, аналгезивних і транквілізуючих засобів. На відміну від транквілізаторів, седативні препарати не викликають міорелаксації, явищ психічної залежності. Вони добре переносяться хворими, не мають серйозних побічних ефектів, тому їх широко використовують у клінічній і амбулаторній практиці, навіть при лікуванні хворих літнього і похилого віку.

Класифікація

1. Препарати брому (броміди): натрію бромід, калію бромід, адоніс-бромд.

2. Препарати валеріани: настій коренів валеріани із кореневи­щами валеріани, настойка валеріани, валокордин, корвалол.

3. Препарати кропиви собачої.

4. Настойка пасифлори, півонії.

Натрію бромід і калію бромід – добре розчинні у воді солі.   Ці препарати сприяють відновленню рівноваги між процесами збудження і гальмування в корі великих півкуль при порушенні їх співвідношення.

Показання: при неврастенії, неврозах, істерії, підвищеній дратівливості, безсонні, початкових формах гіпертонічної хвороби, епілепсії (великих нападах), хореї.

Броміди добре всмоктуються в кишечнику, але виводяться з організму дуже повільно (протягом 1-2 міс.), переважно нирками, а також потовими, бронхіальними й іншими залозами. Нагромадженню бромідів в організмі сприяє малосольова дієта. Вживання з їжею харчової солі, навпаки, сприяє їх виділенню.

При тривалому прийомі бромідів розвивається хронічна інтоксикація (бромізм). Вона проявляється нежитем, кашлем, кон’юнктивітом, загальною в’ялістю, ослабленням пам’яті, шкірною висипкою. У таких випадках потрібно збільшити кількість натрію хлориду в дієті до 10-20 г на добу. Необхідно також стежити за регулярним випорожненням кишечника, часто полоскати рот, приймати душ, мити голову.

Протипокази: при туберкульозі, атеросклерозі, кахексії, зневодненні організму, анемії, діареї, гломерулонефриті тощо.

Валеріана лікарська(Valerianae officinalis) – дикоростуча багаторічна рослина. Поширена майже на всій території України. Використовують кореневища з корінням валеріани, які збирають восени або рано навесні. Очищають, миють і висушують. Вони містять ефірне масло, головною частиною якого є складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Цей ефір має седативні та спазмолітичні властивості.

Препарати валеріани зменшують збудливість ЦНС, підсилюють дію снодійних і серцевих препаратів, бромідів.

Показання: при нервовому збудженні, безсонні, неврозах, стенокардії, а як спазмолітики – для усунення спазмів кровоносних судин, ШКТ. Вони малотоксичні, тому їх можна використовувати тривалий час.

Настойка валеріани входить до складу деяких препаратів, зокрема валокорміду, корвалолу, корвалдину тощо.

Може з’явитись сонливість, запаморочення.

Протипоказання: індивідуальна непереносимість, гіпотензія.

Як заспокійливі засоби використовують препарати з інших лікарських рослин, зокрема кропиви собачої (пустирника), пасифлори тощо.

Ці препарати рекомендують при підвищеній нервовій збудливості, серцево-судинних неврозах, на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби.