3. Виписати рецепт на стерильний 5% розчин глюкози для в/в крапельного введення.

Recipe: Solutionis Glucosi 5 % - 400 ml

Sterilisetur!

Da tales doses №3

Signa. Для внутрішньовенного краплинного введення.

БІЛЕТ №7

1. Назвати засоби для інгаляційного наркозу. Пояснити переваги та недоліки в порівнянні з неінгаляційним методом. Які ускладнення спостерігаються під час і після наркозу.

Засоби для наркозу – це засоби, в результаті введення яких в організм виникає стан наркозу.

Наркоз – це оборотне пригнічення центральної нервової системи, яке супроводжується знепритомленням, втратою больових та інших видів чутливості, пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м’язів за умови збереження серцево-судинної діяльності і дихання.

Фармакодинаміку засобів для наркозу остаточно не вивчено. Усі препарати порушують синаптичну передачу в ЦНС.

За послідовністю пригнічення ЦНС виділяють чотири стадії наркозу:

І стадія анальгезії – спочатку знижується больова чутливість, а потім додається амнезія. Інші види чутливості, тонус скелетних м’язів і рефлекси збережені.

ІІ стадія збудження – ця стадія характеризується мовною та руховою активацією, підвищенням АТ, порушенням дихання, підсиленням усіх рефлексів (можлива зупинка серця, блювання, бронхо- і ларингоспазм).

ІІІ стадія хірургічної анестезії - у пацієнта відсутні всі види чутливості, пригнічені рефлекси м'язів; відновлюється нормальне дихання, стабілізується АТ. Зіниці розширені, очі відкриті.

ІV стадія відновлення функцій ЦНС - спочатку відновлюються функції спинного мозку, а потім функції кори великих півкуль.

Класифікація

1. леткі рідини — ефір, фторотан

2. гази – азоту закис, циклопропан.

Недоліки	Переваги
уводять за допомогою спеціальної апаратури; більшість препаратів справляють подразливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, спричинюють відчуття ядухи, травмують психіку пацієнта; потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на медичний персонал.	наркоз легко керується.

Ефір для наркозу є сильним анестезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і великий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища:

• виразна стадія збудження;

• сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;

• після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

• унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихальних шляхів можуть розвинутися пневмонії;

• у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан - сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту закис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.

Побічні явища:

• пригнічення дихання;

• аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням ß-адренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять ß-адреноблокатори (анаприлін);

• серцева недостатність;

• артеріальна гіпотензія;

• психічні зміни;

• гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцерогенний і тератогенний ефекти;

• в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції.

Азоту закис — газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Препарат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3-5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів тощо.

Побічні явища:

• зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, артеріальна гіпертензія;

• гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту закису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продовжують давати кисень протягом 4—5 хв.