13. Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування в ході розслідування злочинів.

Моделювання полягає в заміні об'єкта - оригінала моделі, тобто спеціально створеним аналогом. До моделювання як методу дослідження звертаються в тих випадках, коли вивчення об'єкта в оригіналі, явища чи процесу з тих чи інших причин є неможливим або недоцільним.

Механізм події злочину найчастіше відпрацьовують на уявній моделі, побудованій на матеріальних та ідеальних відображеннях у матеріальному середовищі. Моделі, які використовують у процесі пізнання, можуть бути:

- матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія сліду взуття, план місця події, макет будівлі;

- логічними (ідеальними) — слідча версія;

- структурними, що відображають внутрішню будову (структуру) об'єкта;

- функціональними (динамічними), які копіюють оригінал, що перебуває в динаміці, наприклад слідча версія, модель певного технологічного процесу.

У криміналістиці широко застосовують усі види моделей, але в розкритті злочинів, плануванні розслідування та оперативно-роз-шуковій діяльності найважливішу роль відіграють логічне моделювання (гіпотетичне пізнання), слідча й оперативно-розшукова версії (моделі).

У криміналістиці використовують багато видів моделювання:

- мислене (під час конструювання версій, планування розслідування);

- фізичне (створення матеріальних моделей, макетів, муляжів, предметів-апалогів);

- математичне (моделювання умов перебігу процесів і явищ за допомогою відповідних розрахунків).

Окремим видом моделювання є реконструкція - відновлення початкового вигляду, виду, стану об'єкта за залишками або письмовими джерелами.

Види реконструкції:

- матеріальна (відбувається за допомогою макетування або натуральної реконструкції, наприклад, за черепом створюють графічно або у скульптурі обличчя людини);

- мислена реконструкція - логічне моделювання на основі відображених у пам'яті наглядних образів об'єктів, що їх особа раніше особисто чи зі слів сприймала.

14. Сфера використання у розкритті та розслідуванні злочинів логічних методів досліджень.

До логічних методів, або методів формальної логіки належать:

- аналіз і синтез;

- індукція та дедукція;

- гіпотеза і аналогія;

- абстрагування (конкретизація), узагальнення та ін.

Використання цих методів забезпечує правильність мислення за формою, отримання нових знань за сутністю.

Аналіз - це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь. Тобто це процес розчленування цілого на частини. Аналіз є важливим методом пізнання під час розслідування злочинів.

Синтез - процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле.

Індукція - спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних тверджень до загальних положень. Індукція тісно пов'язана з дедукцією. У криміналістиці має важливе значення при висуванні версій, пізнанні подій минулого.

Дедукція - спосіб міркування, при якому нове положення виводиться суто логічним шляхом від загальних положень до окремих висновків. Це рух знання від більш загального до менш загального, окремого, виведення наслідків із припущень. Дедукція являє собою метод, що використовується у слідчому мисленні у процесі пізнання істини.

Аналогія - подібність у чомусь між явищами, предметами, поняттями. Являє собою умовивід від окремого до окремого або від загального до загального.

Абстрагування - прийом пізнання (метод), при якому відмітається все несуттєве. Абстракція це одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб'єкт, відкриваючи певні (суттєві) ознаки досліджуваного об'єкта, не бере до уваги інші - несуттєві. Абстракція є уявним відвертанням уваги, усуненням від тих чи інших сторін, властивостей або зв'язків предметів чи явищ для вирізнення їх суттєвих ознак.