3.2. Період розвитку друкованих видань у зарубіжній журналістиці

Перші тексти, написані на папірусі, з'явилися у третьому тися­чоліття до н.е. [С. 29, Тимошик М. С. Історія видавничої спра­ви: підручник. — 2-ге вид., виправлене. — К.: Наша культура і наука, 2007. — 496 с]. Другим проривом стала друкована книга. У Німеччині в 1452 році в друкарні Йоганна Гутенберга вийшла в світ перша в Європі справжня солідна книга — Біблія. До цього у Китаї Бі Шен у 1041-1049 роках використовував рухомі розбірні літери для друку за допомогою матриць і пуансонів.

До того майстер друкував лише пробні маленькі книжечки типу підручників. А раніше перші невеликі книжечки друкував голландець Лауренс Костер і деякі інші майстри, та саме Гутен­берг поставив друкарство на промислову базу. За першим разом було надруковано 180 примірників Біблії, з яких дотепер зали­шилося тільки 48. Приймаючи до уваги рівень освіти населен­ня у Європі, наклад був немалим. Саме з того часу починаєть­ся епоха «Зрілого Відродження», бо рукописні «Комедія» Дай­те, сонети Петрарки, «Декамерон» Бокаччо ще не мали сили зрушити духовну культуру Західної Європи. А от після появи друкованої Біблії до масового читача дійшли не тільки релігій­ні видання, а й твори багатьох античних та тогочасних авторів.

Серед науковців й досі йдуть суперечки з приводу того, яко­му виданню надати перевагу у історичній ієрархії, тобто визна­ти найпершою газетою у світі. Наз^ковці В. Шкляр, Г. Кривошея та О. Гриценко вважають, що «одним із перших періодичних видань у світі визнано «Ла газетт», що виходила у Франції 1631 року, її засновником і редактором був Т. Ренодо, він же вважав­ся і видавцем. Це видання за змістом і зовнішнім виглядом вже тоді мало деякі ознаки такого типу видання, як газета, до того ж, як справедливо зазначив історик преси П. Федченко, її мож­на вважати однією з перших політичних газет у світі, оскільки інформація, вміщена у ній, торкалася широкого кола питань з життя країни, вона належно коментувалася. Цікаво, що саме це дало право Теофрасту Ренодо вважати, що завдання газети — «писати історію сучасності» [С. 4-5, Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. — К.: наук, вид. центр МІЛП, 2000. — 204 с]. На розвиток преси впливало формування міжнародного ринку, розширення комунікаційних зв'язків, технічна і матеріальна готовність до газетного вироб­ництва, створення "соціального замовлення" на періодичну ін­формацію.

Перші журналістські спроби багато в чому нагадували спе­цифіку спорідненой книжкової справи. Розвиток друкованої пе­ріодичної преси тоді характеризувався через своєрідний «пер­сональний журналізм», коли видавець, збирач новин, автор, редактор поєднувалися в одній особі. «Персональний журна-лізм можна визначити фразою: видавець-редактор-журналіст. Що стосується в цілому виникнення і розвитку журналісти­ки, то слід зазначити, що вона являє собою єдність відповідних компонентів, які виникли в різні історичні періоди (спочатку — преса, потім — радіо (кіно) і, нарешті, — телебачення) і які, бу­дучи організаційно відособленими, водночас зв'язані між собою специфічним чином: по-перше, все зростаючим ступенем спіль­ності об'єкта-аудиторії, на яку спрямований її вплив; по-друге, єдиними суспільними функціями» [С. 151, Масова комунікація: підручник / А. 3. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. — К.: Либідь, 1997. — 216 с].

«Налагоджені морські і сухопутні комунікації, інтенсивне ви­користання річкових систем, будівництво каналів створили умо­ви для відносно швидкої передачі новин з одного регіону в інший, у XVI- VII ст. у багатьох країнах Європи з'явилися державні по­штові служби, що прискорили процес обміну інформацією.

Необхідність отримання оперативної інформації як в гос­подарській галузі, так і в політичній призвела до того, що у великих торгових і політичних центрах у кінці XVI ст. стали з'являтися інформаційні листки, що повідомляли про проведен­ня ярмарків, про кон'юнктуру цін, про прибуття товарів в порт, а також рукописні газети, покликані вгамувати інформаційний «голод» (Лучинский Ю. Очерки истории зарубежной журна­листики: уч. пособие. — Краснодар: изд-во Кубан. гос. ун-та., 1996. — 140 с).

За твердженням дослідника Є. Прохорова, перша щоден­на газета почала видаватися в Лондоні у 1702 році ("Daily Courant"), хоча, за твердженнями інших дослідників, першою щоденною газетою була «Leipziger Zeitung», яка виникла у 1666 році [Брюхер К. Происхождение газеты. — СПб, 1896. — С. 7 . Існує думка, що слово «газета» — італійське. «Gazetta» — на­зивалася дрібна монета, яка складала ціну письмового повідо­млення про якусь торгівельну новину. У місті Венеції, яке у XVI столітті було одним з центрів світової торгівлі, збиралися новини зі всього світу. Заповзятливі писарі розмножували від руки ці повідомлення і продавали їх діловим людям, вимагаючи за кожен екземпляр «gazetta».

В інформаційному потоці XVI-XVII ст. широкого вжитку набували друкарські памфлети, «книги новин», «листки новин», «реляції» і «балади новин». Це були друковані брошури невели­кого формату і невеликого обсягу, які оперативно інформували про різні події як всередині країни, так і за кордоном, і багато в чому нагадували перші газети. Незважаючи на схожість, три основні моменти відрізняють ці брошури від перших газет: 1) подібного роду друкована продукція зазвичай присвячува­лася тільки одній події, 2) ці видання не були періодичними, 3) великий акцент робився на ілюстративний ряд. «Книги новин» не зникли з появою перших газет, а продовжували існувати про­тягом усього XVII століття.

Просвітництво співпало зі становленням і розквітом жур­нальної періодики, і в цьому збігу є своя закономірність. У пе­ріод, коли володарями дум були філософи і письменники, роль друкованого слова у формуванні громадської думки зросла в багато разів. Цей період іноді називають епохою персонально­го журналізму — практично за кожним періодичним виданням стояла особистість редактора або видавця, який проводив свою ідеологічну політику. Письменники і філософи часто звертали­ся до створення журналів для пропаганди власних поглядів. Журнали як концептуальні періодичні видання стали одними з основних комунікаційних каналів для розповсюдження про­світницьких ідей на широку читацьку аудиторію^ Медіазнавці характеризують перші європейські газети як залежні від офі­ційної влади. У міру становлення газетної періодики в Європі відзначається тенденція до зміни як зовнішнього вигляду газет, так і їх змісту. У 1640-ті pp. в назвах багатьох газет з'являються вказівки на місце видання (наприклад, «London Informer»). Пер­ші сторінки ілюструвалися віньєтками, заставками, емблемами або портретами поважних осіб (хоча власне газетна ілюстрація, карикатура і сатирична графіка з'являться тільки на початку XVIII ст.). У лівому куті першої сторінки розмішувалися ано­тації статей; там же ставилася дата. У 1660-і pp. з'являються нововведення у верстці матеріалу і газетний текст ділиться на дві колонки. У середині XVII століття в і'азетах з'являється реклама, що стала згодом невід'ємною частиною газетного біз­несу. На початку XVIII ст. обсяг газет збільшився до 4 сторінок.

Зародження періодичної друкованої преси в колоніальних володіннях відбувалося в різні історичні терміни. В іспанських колоніях в Новому Світі перші газети з'яви.пися в ХУПІ ст. — в британській Індії, на Цейлоні, а також у Південній Африці і на частині територій Західної Африки (на межі ХУІІІ-ХІХ ст.). У Східній та Центральній Африці, де колоніальна експансія від­бувалася в більш пізній історичний період, поява перших пері­одичних видань (британських, німецьких, французьких) відно­сять до останньої третини XIX ст. Виникнення і розвиток преси багато в чому визначалися характером і ступенем інтенсивності діяльності метрополій у заморських володіннях, особливостями їх колоніальної політики. На еволюції друку позначалися також відмінності у рівні соціального і економічного розвитку коло­ній, в ступені зрілості національної самосвідомості їх корінного населення. Однак подібність економічних, політичних і соціаль­них наслідків колоніальної політики європейських метрополій створювала об'єктивну основу для прояву схожих рис і в про­цесах розвитку періодики в колоніях і напівколоніях, в якій би географічній точці світу вони не знаходилися [Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Стань-ко А. И. История мировой журналистики. — Москва — Ростов-на-Дону: издательский центр «МарТ», 2003. — 520 с. .

А ось в Америці головною тенденцією розвитку преси все ж таки був «персона,пьний журналізм». Основною ознакою «пер­сонального» журналізму, що панував в американській пресі до 90-х років XIX століття, був диктат газетного підприємця на опубліковані в газеті матеріали. Таким чином, лінія органу ма­сової інформації цілком і повністю була підпорядкована особис­тим чи діловим інтересам газетного магната. Відмітною ознакою преси того періоду була її нерозвиненість, адже основну масу пе­ріодичних видань складали дрібні газети. До «нового» журна­лізму капіталістична преса США переходила у зв'язку з появою телеграфної інформації, з укрупненням обсягу та ускладненням газетного комерційного бізнесу, втім, як і з ускладненням змісту газети. Тоді ж усередині адміністративного керівництва газетно­го видання стали відокремлюватися функції управління.

Зовсім по-іншому характеризувався «персональний жур-налізм» в Російській імперії. Там власниками газет та журна­лів були знані люди, які розглядали їх не як засіб заробити, а, швидше, як можливість ствердити своє ім'я, свій статус та свою впливовість. Від поглядів та вподобань цих людей зале­жала редакційна політика видання. Тому досить часто в мему­арах редакторів та журналістів газет й журналів, ш;о виходили у ХУІІ-ХІХ століттях, згадують про самодурство господарів та постійну цензуру.

Серйозні політичні зміни на геополітичній карті XX століт­тя зумовили особливу роль друкованих видань. Опозиційні по­літики через друковане слово зверталися до людей та підбурю-ва;ш маси. Під час світових воєн через газети відбувалась про­паганда.

До того ж дуже важливим для газетного бізнесу є постійне зростання кількості населення планети в геометричній прогре­сії. Це зумовлює вже зовсім інші, більші наклади, ніж можна було отримати навіть 50 років назад. Це — можливість робити з випуску газети чи журналу прибутковий бізнес. Адже коли на­селення міста складає 500 тисяч осіб, то меншою є вірогідність, що окупиться тираж газети у 10 тисяч екземплярів, ніж якщо в цьому ж місті вже проживає 2 мільйони осіб. Навіть якщо ін­формація в газеті не буде захоплювати, то, за теорією ймовір­ності, якийсь відсоток громадян таки її придбає, дозволивши тим самим зробити газету самоокупною.

Запитання та завдання для контролю

119. Як змінилася журналістика із винайденням друку?

120. Якими були перші друковані газети Європи?

121. Чим характеризуються друковані видання США?

122. Ш,о таке «персональний журналізм»?

123. Як зростання кількості населення планети відображається на газетному бізнесі?

Домашнє завдання

Використовуючи підручник із «Всесвітньої історії», оберіть собі країну та епоху. Уявіть, що ви — молодий видавець і планує­те видавати газету. Про що ви писатимете у ній і яким чином? Складіть тематичний план 2-3 випусків такої газети.