1.2. Цілі, завдання та функції міжнародної журналістики

Журналіст має задовольняти інформаційні потреби суспільства [С. ЗО, Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика: під­ручник / передм. В. П. Мостового. — 2-ге вид., випр. — К.: Вища школа, 2007. — 231 с]. Це — головна мета журналістської діяльності.

Міжнародна журналістика як вид діяльності журналіста має такі цілі:

1. Надавати суспільству знання про міжнародні про­цеси, інформуючи його про дійсність.

Журналіст-міжнародник повідомив читачів/глядачів/слу­хачів — вони тим самим дізналась більше про світ, який їх оточує. Інформація має надаватися постійно і в повному об­сязі — для того, аби люди її розуміли. Проблема в тому, що часто людина не може сприйняти якусь інформацію, бо не володіє темою. А пересічних громадян, в першу чергу, ціка­вить інформація про події усередині країни — ті події, які безпосередньо впливають на їхнє життя. Вони щодня відслід­ковують ці події, аби контролювати своє життя: чи подорож­чають продукти в магазині біля дому? Чи не планує влада найближчим часом якихось специфічних заходів? Які куль­турні заходи відбуватимуться в місті найближчими вихідни­ми? І т. п. Більшість громадян навіть не знає, де конкретно на світовій мані знаходиться сектор Газа і чому там постійно стріляють. Тож журналіст-міжнародник, повідомляючи ау­диторію про ш,ось, має пам'ятати: аудиторія, яка живе в од­ній країні, не відслідковує подій, які безпосередньо не стосу­ються її самої та її держави. Отож, повнота міжнародної ін­формації, яка надається журналістами-міжнародниками, пе­редбачає обов'язковий бекграунд.

Обов'язково надавайте своїм читачам/глядачам/слуха­чам бекграунди до повідомлень із міжнародною інформаці­єю. Бекграунд — це коротке нагадування (одне чи кілька ре­чень) про те, чого саме стосується повідомлення.

Основні вимоги до бекграунду повідомлення із міжна­родної інформацією:

а) доступність бекграунду для аудиторії (чи все зрозуміло сказано, чи все незрозуміле роз'яснюється лаконічно?);

б) наявність у бекграунді найважливішого — того, що має підготувати аудиторію до розуміння змісту основного по- відомлення.

Наприклад, журналісти-міжнародники дізнались у січні 2010 року інформацію про те, що Сербія подала до Міжна­родного суду ООН зустрічний позов проти Хорватії зі зви­нуваченнями у геноциді та інших злочинах проти сербів під час 1991-1995 р. Викладаючи цю інформацію, журналіст-міжнародник має у повідомленні двома-трьома реченнями нагадати аудиторії, що саме відбувалося між цими країна­ми у ті роки і сказати про нинішній стан відносин між ними. 2. Сприяти становленню та розвитку міжнародного інформаційного простору.

Дослідники С. Кудрявцева та В. Колос виокремлюють такі чинники, які характеризують міжнародний інформацій­ний простір:

1. Територія розповсюдження інформації за допомогою гло-

бальної системи комунікацій.

2. Інфраструктура або технологічні засоби і можливості збе-

рігання, обробки і розповсюдження інформації по верти­калі та горизонталі.

3. Наявність міжнародної та національної інформаційної по-

літики, комплексу норм і принципів, що регулюють функ­ціонування та використання міжнародної інформації.

4. Наявність міжнародних угод в галузі комунікацій, які ба-

зуються на розумінні світової ролі інформаційних проце­сів і їх впливу на розвиток цивілізацій.

5. Доступ до інформації світової громадськості і участь суб'єктів міжнародних відносин у загальній системі зв'язку. [С. 18, Кудрявцева С. П., Колос В. В. Міжна- родна інформація: навчальний посібник для студентів випщх навчальних закладів; 2-е видання. — К.: видавни- чий дім «Слово», 2008. — 400 с].

У широкому розумінні міжнародний інформаційний про­стір — це сукупність усієї інформації, яка циркулює між кра­їнами. Становлення міжнародного інформаційного простору передбачає, що в світі країнам стає легше надавати одна од­ній інформацію про себе, отримувати від інших потрібну ін­формацію й накопичувати її. Розвиток інформаційного про­стору спрямований на віднайдення та впровадження таких технологій, коли інформація шукатиметься швидко, знахо­дитиметься в повному обсязі і саме така, як потрібно, і ви­користовуватиметься за призначенням, стимулюючи цим прогрес. Розвиток міжнародного інформаційного простору має призводити до того, що українцям буде легче обмінюва­тися інформацією не тільки із близькими сусідами (Росією, Білорусією, країнами Європи і т. п.), а й із далекими (Кита­єм, Японією, Індонезією і т. п.). 3. Забезпечувати комунікацію (обмін інформацією) між. резидентами різних країн. Громадяни однієї кра­їни можуть віднайти щось таке, що зацікавить всіх — на­приклад, ліки від якоїсь поширеної хвороби. Повідомити про це світову спільноту вони зможуть лише завдяки масо­вим каналам комунікації — тобто, через ЗМІ. Журналісти-міжнародники передають цю інформацію у свою країну і така інформація тиражується в мас-медіа.

Зазначимо, що в контексті міжнародної журналістики об­мін інформацією розглядається як обмін інформацією про до­свід між країнами.

Реалізація трьох перерахованих вище цілей передбачає вико­нання журналістом-міжнародником наступних завдань:

1. Науковець Т. Приступенко зазначає, що одним із головних завдань журналіста є «інформувати світову спільноту про економічний, духовний, культурний клімат в Україні. Ін- формаційна політика в державі формується в руслі панівної в ній ідеології, яка залежить, у свою чергу, від суспільно-по- літичного ладу в країні» [С. 102, Журналістика в піарі та піар у журналістиці / упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. — К.: Грамота, 2010. — 288 с].

Дійсно, одним із ключових завдань журналіста-міжнародника є точне, повне, цілісне інформування. Таке інформування включає в себе:

а) надання інформації іноземцям про Україну;

б) надання українцям інформації про іноземних суб'єктів;

в) інформування різної аудиторії про міжнародні процеси.

2. Науковець А. Москаленко серед завдань журналіста під- креслює необхідність сповідування гласності, об'єктивності, плюралізму, чесності та сприяння інформаційній насиченос- ті [С. 30-31, Москаленко А. Теорія журналістики: навчаль- ний посібник. — К.: Експрес-об'ява, 1998. — 336 с. .

Одне з пріоритетних завдань журналіста-міжнарод­ника — це надавати гласності тим процесам, які від­буваються на світовій арені. При цьому він має бути об'єктивним та чесним, надавати можливість висловити свою точку зору кільком сторонам. Журналіст-міжнародник по­винен втамовувати «інформаційний голод» аудиторії на ін­формацію про події та явища, наявні у різних куточках світу.

3. Інформація, яка передається мас-медіа, ніколи не буває ней- тральною і завжди впливає на людей. «Проводилося досить багато досліджень, метою яких було довести, що можна ви­конати настанову американської журналістики «news not views» (новини без поглядів), але вони щоразу показували, що навіть без коментаря, через добір новин чи їх розташу­вання комунікатор свідомо чи підсвідомо все одно впливав на аудиторію у визначеному дусі» [Лекції для студ. Інститу­ту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка] / Іванов В. Ф. — Режим доступу до лекцій: http://journlib.univ.kiev.ua/ index. php?act=article&;article=1273 .

Отже, одним із завдань журналіста-міжнародника є формування соціальних оцінок аудиторії щодо між­народних подій та явищ. Соціальні оцінки бувають пози­тивні, негативні та нейтральні — за тими емоціями, які вони викликають в аудиторії. Для когось одне й те ж саме повідо­млення про міжнародну подію викликатиме позитивну оцін­ку, для іншого — негативну. Тож навіть якщо журналіст-міжнародник не ставить перед собою свідоме завдання сфор­мувати в своїх читачів соціальну оцінку щодо якоїсь інфор­мації, ця оцінка все одно формується.

Для того, аби виконувати всі ці завдання, журналісту-міжнароднику потрібні специфічні вміння та навички. Науко­вець М. Рижков називає такі характерні особливості фахівця-міжнародника:

• володіння методологією інформаційно-аналітичної роботи в певній галузі професійної діяльності;

* використання сучасних інформаційних і математичних тех­нологій: моделювання, прогнозування, оптимізації для ухва­лених рішень;

® критичне мислення [стор. 5, Гондюл В. П. Вступ до спеці­альності «Міжнародна інформація»: підручник / В. П. Гон­дюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с]. Перед тим, як окреслити функції міжнародної журналістики,

треба зазначити: «функція означає обов'язок, коло діяльності;

призначення, роль» [Словарь иностранных слов. — М., 1985. — С. 543.]. Науковець В. Моисеев окреслює функції мас-медіа в і їхній особливій діяльності, в якомусь призначенні. «Загалом питання про функції преси є одним з найбільш складних. Бо функції — це найбільш узагальнені завдання, які вирішуються для задоволення загальних суспільних потреб. Підняття питан­ня про функції передбачає пошук відповіді на питання, навііцо| суспільству потрібна журналістика, які основні, стратегічні за­вдання преси під час здійснення соціального прогресу», — пише] він [С. 51-52, Моисеев В. А. Журналистика и журналисты. -К.: Дакор, 2002. — 400 с].

Проаналізувавши концепції вітчизняних журналістикознав-ців, можна виділити функції міжнародної журналістики.

Науковець В. Шкляр надає класифікацію функцій жур­налістики: інформаційно-пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, соціально-організаторська, комунікативно-естетична, функція психологічної регуляції [Шкляр В. І. Теорія і методика жур­налістської творчості: конспект лекцій. — К.: видання МІЛІІ, 1999. — 31 с].

Інформаційно-пізнавальна функція журналістики допома­гає людині з преси дізнатися про нове та пізнати світ. Викону­ючи комунікативно-естетичну функцію, журналісти допомага­ють людям спілкуватися зі світом, виховуючи аудиторію на ес­тетичних категоріях (трагічне — комічне, прекрасне — потвор­не, високе — низьке і т. п.).

Зазначимо, що науковець В. Владимиров вважає базовими соціальними функціями журналістики пізнавальну та комуніка­тивну (як синоніми — посередницька, медіативна). Він називає аналіз та синтез стадіями пізнавальної функції: «У результаті їх здійснення створюється певна готова інтелектуальна продук­ція: підготовлені журналістські доробки, як-то статті, корес­понденції, репортажі, зняті й змонтовані сюжети тощо». А ко­мунікативну функцію журналістики він характеризує як таку, що «полягає у негайному поширенні журналістської продукції в суспільстві. Саме тут відбувається таїнство перетворення сус­пільно значимої інформації на інформацію масову. Тут чітко виявляється роль журналістики як посередника, «медіатора» між фактом і аудиторією (звідси й англійська назва ЗМІ — мас-медіа)» [С. 68-69, Владимиров В. М. Вступ до спеціальності «Журналістика»: навч. посіб. — К.: МАУП, 2007. — 166 с]. Науковець М. Кім додає, що комунікативна функція журна­лістики в суспільстві полягає в тому, що через спілкування люди обмінюються між собою необхідною інформацією [С. 63, Ким М. Н. Новостная журналистика. Базовый курс. — М.: изд-во Михайлова, 2005. — 352 с. .

Отож, міжнародна журналістика як вид журналістської ді­яльності виконує у суспільстві інформаційну, пізнавальну та ко­мунікативну функції.

Інформаційна функція міжнародної журналістики полягає в тому, що журналісти-міжнародники системно нада­ють аудиторії відомості про події та явища.

Пізнавальна функція міжнародної журналістики по­лягає в тому, що суспільство через міжнародну інформацію від журналістів-міжнародників пізнає дійсність у межах багатьох країн.

Комунікативна функція міжнародної журналісти­ки полягає в організації журналістами-міжнародниками про­цесу передачі, обміну та засвоєння аудиторією міжнародної ін­формації.

В. Шкляр характеризує ціннісно-орієнтаційну фз^нкцію Журналістики як таку, що допомагає людині сформувати свій світогляд та свої життєві цінності, а соціально-організаторську функцію — ту, що формує з людей соціум та допомагає керува­ти цим соціумом.

Соціальна функція міжнародної журналістики по­лягає в захисті інтересів соціуму, вказуючи йому на правиль­ні шляхи вирішення проблем та на найліпший шлях розвитку.

За В. Шкляром, журналістика виконує функцію психоло­гічної регуляції — роль регулятора і нейтралізатора соціаль­них конфліктів, інформаційно-психологічних війн. Науковець

A. Москаленко визначає такі функції як пропаганду та контр- пропаганду. Пропагандистська функція вимагає від ЗМІ доступ- ного роз'яснення практичних і теоретичних проблем становлен- ня не тільки правової держави, але й важливості глибокого ро- зуміння загальнолюдських цінностей. Контрпропагандистська функція журналістики — це уміння журналістів відповідати на психологічні атаки із-за кордону на Україну [С. 172-173, Мос- каленко А. Теорія журналістики: навчальний посібник. — К.: Експрес-об'ява, 1998. — 336 с].

Пропагандистська функція міжнародної журна­лістики полягає в сприянні популяризації журналістами-міжнародниками власної країни за кордоном та сприянні адек­ватному позиціонуванню іноземних країн у своїй державі.

Контрпропагандистська функція міжнародної журналістики полягає в адекватній оцінці журналістами-міжнародниками світових процесів, а також своєчасному вияв­ленню інтересів суб'єктів міжнародної діяльності, які надають їм інформацію, з метою нейтралізувати негативну дію.

Підкреслимо провідну роль ЗМІ у формуванні дискусії у суспільстві щодо значущих питань. Таким чином, журналісти відіграють суттєву роль у соціальних перетвореннях, розбудо­ві незалежної держави, утвердженні соціальної справедливості. Журналіст та його слово стимулюють аудиторію до дії — під­німають людей на мітинги та революції [Лекції для студ. Ін­ституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка / Іванов

B. Ф. — Режим доступу до лекцій: http://journlib.univ.kiev.ua/ index. php?act=article&article=1276].

Тому слід зазначити, що функції стимулювання диску­сії та формування громадської думки у міжнародній журналістиці є одними з ключових. Вони полягають, в пер­шу чергу, у формуванні в різних суспільствах громадської дум­ки щодо значущих міжнародних питань.

У контексті функцій міжнародної журналістики слід згада­ти і позиції деяких науковців п];одо функцій міжнародної інфор­мації.

Функції міжнародної інформації полягають в:

• наданні узагальнень та професійній оцінці інформації;

• в прогнозуванні міжнародних правових та економічних на­слідків прийняття рішень;

• у створенні обґрунтованих рекомендацій для реалізації та­ких рішень.

Як зазначають науковці С. Кудрявцева та В. Колос, кож­на країна розглядає міжнародні інформаційні процеси як об'єктивну реальність і шукає можливості співпраці з монополь­ними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнарод­ної інформації. Вони визначають CNN, ВВС, Rater, France Press та Acosiation Press найбільшими корпораціями, які розповсю­джують інформацію через інформаційні потоки [С. 19, Кудряв­цева С. П., Колос В. В. Міжнародна інформація: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів; 2-е видан­ня. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. — 400 с].

Характеризуючи функції міжнародної інформації, нау­ковець М. Рижков до них відносить наступні:

31. Комунікаційна функція. Через циркулювання відомос­тей про події та явища у країнах відбуваються міжнародні контакти. Представники однієї країни надають задокумен­товані відомості (документи) чи передають усні повідомлен­ня (розповідають про щось) представникам інших країн.

32. Довідково-консультаційна функція. Поглягає в отри­манні громадянами відомостей про міжнародний контент та світову кон'юнктуру. «У практиці інформаційної діяльнос­ті документи поділяються на такі типи: первинні і вторинні. Вважається, що в первинних документах наводяться безпо­середні результати спостережень, наукових досліджень, нові відомості або нові осмислювання відомих ідей та фактів, а у вторинних документах — результати аналітико-синтетичної і логічної обробки 'одного або кількох первинних документів чи відомостей про них» [С. 207, Гондюл В. П. Вступ до спе­ціальності «Міжнародна інформація»: підручник / В. П. Гон­дюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с. . Журналіст-міжнародник, подаючи первинну інформацію, повідомляє факт про подію чи явище, які тілько-но відбулись. Подаючи вторинну інформацію, журналіст-міжнародник на­дає аудиторії аналіз та власні поради.

33. Оглядова функція. Полягає у формуванні журналістами-міжнародниками так званої «картини дня»: вони обирають, що саме аудиторія сьогодні має дізнатись про міжнародні події та явища.

34. Когнітивна функція. Це функція формування світогля­ду громадян у багатьох країнах. Громадяни дізнаються про процеси, які відбуваються у світі, через сприйняття ними міжнародної інформації. У цієї функції є дві підфункції:

а) Функція моделювання. Журналіст створює для ауди- торії моделі, які стають частинами їхньої реальності. Від- бувається це дуже просто: журналіст-міжнародник роз- повідає на прикладах про якісь ситуації, які відбувають- ся в обраній ним країні. Громадяни, які ніколи не були в тій країні, уявляють собі ці ситуації. Вони конструюють у себе в уяві моделі, які потім засвоюють. Таким чином, складається враження про іноземне життя.

б) Функція інтерпретації. Це передбачає вихід на новий рівень дійсності для аудиторії. Журналіст працює з ін- формацією (відбирає її, обробляє та передає аудиторії) і формує тим самим фонд соціально актуальних знань у своєї аудиторії. Іншими словами, цю функцію ще мож- на назвати роз'яснювальною — аудиторія журналіста- міжнародника щось не знала і він їй це пояснив на при- кладах із власними судженнями.

5. Функція проектування дійсності. Аналізуючи міжна- родну інформацію, журналіст-міжнародник іноді надає про- гнози. Прогноз — це проект, адже проектом є те, чого ще не- має на даний момент і що може бути створене (може відбу- тись) у майбутньому.

Приміром, журналіст-міжнародник, проаналізувавши то­нальність останньої зустрічі двох лідерів країн, прогно­зує, що найближчим часом те, про що вони домовились, обов'язково буде реалізоване. Він проектує для аудиторії свій прогноз: мовляв, ось так і так виглядатиме побудована електростанція, стільки-то кіловат вироблятиме і за таку-то ціну поставлятиме цю електроенергію в обраному напрямі. Тобто, журналіст-міжнародник, роблячи прогноз, проектує для аудиторії те, чого ще в реальності немає.

35. Функція аналізу міжнародних процесів. Застосовуючи власні знання, журналіст-міжнародник накладає їх на між­народну інформацію, яку отримує від різних джерел. Про­аналізувавши таким чином інформацію, він презентує ауди­торії результати аналізу.

36. Рекомендаційна функція. Журналіст-міжнародник, ви­вчивши закордонний досвід, надає аудиторії рекомендації. Вони містяться у відповідях на запитання: Чому так стало­ся? Які справжні причини? Як нам уникнути чужих поми­лок? Що треба позичити з міжнародного досвіду і реалізу­вати у себе? Як це можна зробити? Які ризики? Які прибут­ки від цього? Які втрати?

Запитання та завдання для контролю

37. Назвіть цілі міжнародної журналістики. Розкажіть про осо­бливості кожної з них.

38. Класифікуйте завдання міжнародної журналістики у відпо­відності з її цілями. Поясність свою класифікацію. Що ви взяли за основу під час класифікації?

зо

Міжнародна журналістика!

39. Що включає в себе процес інформування в міжнародній] журналістиці?

40. Як обмін інформацією розглядається в контексті міжнарод-j ної журналістики? Розкажіть про це докладно.

41. Назвіть функції міжнародної інформації та розкажіть пре кожну з них через призму роботи журналіста-міжнародника^

Домашнє завдання

Проаналізуйте 10-15 повідомлень із міжнародною інформаціє у ЗМІ та визначте до них бекграунди:

а) там, де є бекграунди, проаналізуйте їх. Визначте доступністі бекграунду для аудиторії (чи все зрозуміло сформульовано?)] та наявність у бекграунді основного, що має підготувати! аудиторію до розуміння змісту основного повідомлення.

б) там, де повідомлення не містять бекграундів, напишіть ції бекграунди. Враховуйте при цьому основні вимоги до напи-| сання бекграунду журналістом-міжнародником.

1.3. Принципи роботи журналіста-міжнародника

Принципи роботи журналіста-міжнародника — це осно- і вні положення та особливості, що визначають норми поведінки та діяльності журналіста на роботі. Це відповіді на питання, які | для себе визначає журналіст: Що можна робити і заради чого?' Як це можна робити? Чого ніколи не варто робити і чому?

Журналіст-міжнародник має добирати міжнародну інформацію за такими принципами: 1. Актуальність. Міжнародна інформація, що подається, має] бути важливою саме у цей момент для представників ауди-І торії, на яку вона розрахована. Науковець Г. Кривошея ви-! значає актуальність як злободенність, надзвичайну важли­вість теми, проблеми. На його думку, актуальним вважаєть-1 ся журналістський виступ, який «відповідає вимогам часу, викликає інтерес у аудиторії» [С. 9, Кривошея Г. П. Жур-;

налістика: поняття, терміни: навч. посібник. — К.: КиМУ, 2005. — 201 с].

42. Об'єктивність, яка досягається через збалансованість. Науковець В. Різун пише, ш;о «балансування інформації для журналістики — це лише метод, спосіб виконання соціально значугцих завдань і досягнення важливих цілей» [С. 55, Рі­зун В. В. Основи журналістики у відповідях та заувагах. — К.: вид-во Київського нац. університету ім. Тараса Шевчен­ка. — 2004. — 80 с]. Кількість звинувачень має дорівнюва-Х ти можливості об'єкта критики надати свої контраргументи. І

43. Перевіреність фактів. Журналіст-міжнародник обов'яз­ково проводить журналістські дослідження та журналіст­ські розслідування. Тільки так він точно буде певним, що надає аудиторії перевірену інформацію.

Представник Всесвітнього комітету вільного друку М. Ф. Міллет вважає, що репортерам треба вміти «викопувати» факти, які не лежать на поверхні: «потрібно викликати лю­дей на розмову, знаходити джерела інформації, створюва­ти мережу інформаторів, що представляють потрібні фак­ти або вказують, де 'їх можна здобути. Репортерам слід бути спритними, обізнаними у тому, як робити справи. Вони ма­ють постійно пам'ятати, що факти не завжди відповідають істині. У кожного, навіть найбільш щирого очевидця події, може бути своя правда. А якісь пропущені деталі здатні спо­творити враження, створене опублікованими фактами. Основний принцип — нічого не приймати на віру. Здоровий скептицизм (але не цинізм) — найцінніша якість журналіс­та, тому що ситуація іноді обертається зовсім не тією, якою здається на перший погляд. Репортер повинен «копати гли­боко» і викривати недоліки і правопорушення» [С. 10-11, Справочник для журналистов Центральной и Восточной Европы / редактор-составитель Малькольм Ф. Мэллет. — М., Изд-во «ППП», 1993. — 175 с].

44. Точність поданих фактів. Всі цифри, адреси, назви та імена мають уточнюватися у компетентних осіб перед тим, як бути поданими. Особливо на це треба звернути увагу журналісту-міжнароднику, адже він має справу з іноземни­ми словами, які можуть за перекладу різними мовами зву­чати по-різному. Є й різні підходи щодо перекладу тих чи інших слів. Наприклад, в Україні науковці зі сфери психо­логії й досі не визначилися: всесвітньо відомого австрійсько­го психіатра звуть «Зігмунд Фрейд» чи «Зігмунд Фройд»? Тому у журналістських матеріалах можна це прізвище зу­стріти і так, і так.

45. Корисність інформації для вашої аудиторії. Ставте собі питання: «Навіщо моїй аудиторії це знати? Чи покра­щить це стан її свідомості? Чи є ця інформація пізнаваль­ною? Необхідною?».

Нагадаємо вам основні ознаки журналістського твору:

46. актуальність: важливість публікації, телерадіопрограми у певний час, злободенність;

47. оперативність: здатність вчасно донести відповідну інфор­мацію до аудиторії;

48. повторюваність тем, проблем: пошук нових поворотів теми, незвичайних, нових подробиць, збільшення інформаційно-аналітичного потенціалу;

49. документалізм: побудова твору на дійсних, достовірних, неза­перечних, задокументованих фактах [С. 130, Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: навч. посібник. — К.: КиМУ, 2005. — 201 с].

Основні ознаки журналістського твору базуються на таких властивостях тексту журналіста:

50. Інформаційна: здатність надати аудиторії нові відомості щодо актуальних подій, явищ, процесів соціальної дійсності;

51. Пропагандистсько-просвітницька: аргументоване, логічно переконливе розкриття суті подій, явищ, процесів, про які говориться в тексті;

52. Соціально-педагогічна: здатність переконувати, виховувати;

53. Організаційно-практична: здатність надихати на дію, запро­понувати практично доцільну програму дій [С. 33-34, Кри-вошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: навч. посіб­ник. — К.: КиМУ, 2005. — 201 с].

Основні принципи роботи журналіста-міжнародника:

54. Бути обізнаним та поінформованим. Постійно слідкуй­те за потоком новин. Спостерігайте та спілкуйтеся з різними людьми. Вам треба сформувати власну думку, власне бачен­ня, мати власну позицію.

55. Бути неупередженим. Будьте чесним, неупередженим і сміливим при зборі, передачі та інтерпретації точної інфор­мації. Займайтеся пошуком і поширенням альтернативних поглядів на розвиток подій — таким чином, ви мінімізує­те можливість для вашого джерела міжнародної інформа­ції навіяти вам її.

56. Бути справедливим. Справедливість є відповідною оцін­кою між змістом певного вчинку та оцінкою його громад­ською думкою, яку формують журналісти як лідери думок С. 15, Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика: під­ручник / передм. В. П. Мостового. — 2-ге вид., випр. — К.: Вища школа, 2007. — 231 с]. Пам'ятайте такий біблійний постулат: «Не суди — й не будеш судимим». Для п;ього по­трібно жити не лише емоціями, а й застосовувати власний розум, здатний до аналізу та співставлення фактів.

Не треба залжувати аудиторію чи вказувати їй на ворога в своїх матеріалах. Ви розповідаєте про діяльність терорис­та? Розкажіть ще й про те, що змусило цю людину обрати собі таку долю. Ви знайшли винних у фінансових махінаці­ях? Згадайте про те, яка саме недолугість у фінансовій сис­темі дозволяє людям прикривати свої фінансові махінації. Адже, як свідчить практика, — садять за грати одних махі­наторів і одразу з'являються інші. Чому? Подумайте про це і запропонуйте відповідь аудиторії.

Не треба у своєму матеріалі так подавати факти про зло­діяння, що потерпілі, почитавши ваш матеріал, ладні бу­дуть завтра піти й роздерти «злодія» на шматки, розгро­мити офіс міжнародної організації чи підірвати посольство.

4. Підштовхувати аудиторію до самостійного мислен- ня. «В основі ефективності журналістики лежить свідо- мість людей, пов'язана з глибоким розумінням ними всіх роз'яснюваних положень і засвоєнням законів суспільного розвитку. І якщо журналістика спонукає людину до розду- мів і усвідомлення своїх дій в ім'я спільних цілей, то тим са- мим вона якраз і виконує своє завдання інтеграції ідей зі справами. Таким чином, ефективність ЗМІ прямо пов'язана з життям. Зміцнення цього зв'язку залежить насампе- ред від глибини теоретичного аналізу життєвих процесів і об'єктивної їхньої оцінки» [С. 5, Журналистика: проблемы эффективности: сб. науч. тр. / отв. ред. В. М. Теплюк. — Владивосток: изд-во Дальневост. ун-та, 1988. — 88 с].

Журналіст-міжнародник повинен звертатись до аудито­рії, ставити їй питання, розповідати про варіанти вирішення проблем, які застосовуються в інших країнах.

5. Бути відданим справжнім інтересам аудиторії. На противагу до правила п'яти «с», яке на 90% формує пода- чу інформації згідно із тваринними інстинктами аудиторії, віднайдіть інше правило і користуйтеся ним у своїй роботі журналіста-міжнародника. Хай це буде, наприклад, прави- ло пошуку пізнавальної міжнародної інформації про інозем- ний досвід чи повідомлення про незвичні події та явища із коментарями- рекомендаціями тощо.

Іноді у гонитві за тиражами журналісти ладні пода­вати чутки та плітки, які завдають шкоди репутації та іміджу окремих осіб чи країн. Будьте вищими за це.

«Газетна качка» — це журналістські вигадки, небили­ці, вміщувані у виданні з метою підняти його тираж. Вираз виник у XVII ст. у Німеччині. Сумлінні газетярі на повідо­мленнях про незвичайні події ставили помітку: «NT» (non testaur — «Не перевірено"). Умовний знак на слух звучав як «енте», що німецькою означає «качка». Не радимо вам пра­цювати таким чином, аби ваше журналістське прізвище в аудиторії асоціювалося з такою інформацією. Навіть якщо джерело поданих вами пліток та чуток, які псують чийсь імідж — це дуже авторитетна на міжнародній арені осо­ба чи організація, яка на правах анонімності через вас ві­щає на зарубіжну аудиторію. Подумайте: чому ця людина не зробить офіційну заяву? Які інтереси вона переслідує, розповідаючи вам плітки?

«Газетними качками» переповнена «жовта преса». «Жов­та преса» — загальна назва видань, які в гонитві за тира­жем не гребують дешевними сенсаціями. Поняття з'явилося у 1895 р. Тоді художник Р. Отколт для нью-йоркської газети «The World» (перебувала у власності магната Д. Пулітце-ра) намалював «жовтого хлопчика», котрий смішив читачів. Конкурент Пулітцера Р. Херст-старший перекупив художни­ка з його «жовтим хлопчиком» для «New-York Journal». На сторінках своїх видань магнати поливали один одного бру­дом. Ці газети були названі «жовтою пресою». Існує також тип «жовтого репортера» — мисливця за сенсаціями, циніч­ного «легмента» (від англ. legs — ноги), котрий за гонорари продає власну совість. Засновник «жовтої преси» у США Р.Херст-старший ще у 1927 році заповідав: «Читач цікавить­ся насамперед подіями, які містять елементи його власної примітивної породи. Такими є: 1) самозбереження; 2) кохан­ня і розмноження; 3) марнолюбство. Матеріали, які містять цей елемент, гарні. Якщо містять два ці елементи, вони кра­щі, але якщо містять три елементи, то це першокласний ін­формаційний матеріал» [С. 22, 30-31, Піддубняк В. Г. Слов­ник журналіста і видавця. — Херсон, ХМД, 2005. — 120 с]. 6. Думайте про інших. Замислюйтеся про долі тих, кому ваша робота може завдати шкоди. Ставтеся до джерел ін­формації, до героїв ваших матеріалів як до таких, що за­слуговують на пошану людей, а не як до засобів досягнений ваших журналістських цілей.

Показовою є історія, описана у книзі «Баталіст» минулого ' ■ журналіста-міжнародника із двадцятирічним стажем роботи в гарячих точках планети іспанця А. Перес-Реверте. Він роз­повідає, як репортер-фотограф під час збройного конфлікту випадково зробив фото переляканого обличчя чоловіка І. Мар­ковича без його згоди і відправив на конкзфс до редакції дуже тиражного видання із підписом «Обличчя жаху». Фото отри­мало приз і було надруковане на обкладинці журналу, що при­звело до вбивства дружини та дитини І. Марковича тими, хто впізнав його та помстився за боягузтво.

Завжди намагайтеся звести можливу шкоду до мінімуму. 7. Стимулюйте прогрес. Взаємозв'язок інформації та роз­витку є очевидним. Обміну інформацією в процесі розвитку суспільства відведена дуже важлива роль.

«Засоби інформації стали одним із виразних показників рівня розвитку (економічного, соціального, освітнього, куль­турного і т. п.) будь-якої країни. Національні системи масо­вої інформації можуть успішно служити ефективності соці­альних починань, внутрішньої і зовнішньої політики.

Міжнародний обмін інформацією найтіснішим чином пов'язаний із положенням справ у сфері світової економіки. Необхідно поширювати знання і думки, заохочувати творчу активність мас. Але потрібні радикальні зміни в міжнарод­них економічних відносинах для того, щоб проблеми міжна­родного інформаційного порядку могли вирішитися.

У наявності діалектичний взаємозв'язок двох сфер між­народних відносин. Це означає не тільки те, що зміни в інформаційному порядку повинні бути підтримані прове­денням фундаментальних економічних змін, але й що нові структури міжнародного інформаційного обміну можуть по­легшити глибинні зміни в міжнародній економіці.

Ідею про новий міжнародний інформаційний порядок / можна"розгладатй як одну з важливих проблем сучасних V міжнародних відносин. Якщо одночасна передача інформа-цїГв усьому світі технічно можлива і створення всесвітньої системи зв'язку — річ цілком реальна, то розподіл потоків інформації між групами країн і регіонами, практичне вико­ристання потенціалу комунікації далекі від того, щоб гово­рити про наявність якогось елементарного порядку в кон­структивному, позитивному сенсі цього слова» [С. 130-131, Кашлев Ю. Б. Информационный взрыв: международный ас­пект. — М.: Междунар. отнопіения, 1988. — 208 с].

Шукайте інформацію про іноземний досвід, яка вкаже на шляхи вирішення протиріч і допоможе вирішити завдання, які ставить перед собою суспільство вашої країни. Спілкуй­тесь з експертами, аналізуйте, прогнозуйте, — головне ро­бити це фахово. Вказуйте людям на прикладах з іноземного досвіду шляхи розвитку і на те, як уникнути регресу. 8. Будьте етичним та дипломатичним. Пам'ятайте: ви — представник своєї країни і на вас покладена відповідальна місія презентувати її за кордоном. У іноземців завдяки ва­шій роботі має скластися позитивне враження про народ ва­шої країни.

Принципи роботи журналіста-міжнародника вимагають спе­ціальних знань, вмінь та навичок. Медіазнавець М. Недопитан- Д ський підкреслює, що сучасному журналістові замало бути до-"^ре освіченим і мати літературний хист. Бо фахова самодостат­ність вимагає ще й по-особливому відчувати інформацію. «Тоб­то, усвідомлювати її значимість, масштабність впливу в часі і просторі. Інформацією випробовується фактично весь світ. З од­ного боку, комунікативна взаємозалежність між державами та народами убезпечує людство від деградації. З іншого боку, воно уніфікується, втрачає різнобарвність. Неоднозначний вигляд у світовому інформаційному контексті має також позиція Украї­ни. Інформаційність сприяє нашій державі наближатися до ци- ] вілізованості, водночас загрожує етнокультурній ідентичності» [С. 3-4, Недопитанський М. І. Випробовування інформацією: тексти лекцій. — К.: Інститут журналістики, 2003. — 116 с].

Цікавим є питання іцодо ocoбJшвocïeй професійної піді^отов-: ки спеціалістів із роботи з міжнародною інформацією. Жур-' наліст-міжнародник обов'язково повинен бути освіченою люди­ною, мати вишу освіту. Бо він під час своєї роботи вже виступає не тільки як співробітник мас-медіа, але й як представник сво­єї країни. Більш того, журналіст-міжнародник презентує свою державу не тільки перед пересічними громадянами іноземної країни. Він досить часто має змогу спілкуватись також із ви­щим керівництвом іноземних держав — під час інтерв'ю чи різ­них заходів. Існує велика кількість визначень освіти. Науковці В. Гондюл, М. Рижков та О. Андрєєва дають наступний пере­лік: «Освіта — це:

розповсюдження наукових знань; сукупність знань, здобутих у процесі навчання; процес засвоєння знань і загальний їх рівень; /

процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок;

» сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, погля­дів, переконань, набутих завдяки навчанню в навчальному закладі або шляхом самоосвіти; * процес і результат оволодіння системою наукових знань та пізнавальних умінь і навичок, формування на цій основі сві­тогляду, моральних й інших якостей особистості, розвитку її творчих сил і здібностей» [С. 13, Гондюл В. П. Вступ до спе­ціальності «Міжнародна інформація»: підручник / В. П. Гон­дюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: Видавничо-по­ліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с. . Останнім часом в Україні серед студентства поширеною ста­ла досить хибна думка про надАїірну «теоретизованість» укра­їнської вищої освіти, у своїх інтерв'ю журналісти-випускники починають говорити, що, мовляв, ось прийшли вони до редак­ції, і там вчаться працювати по-новому. Насправді ж, цінність університетської академічної освіти якраз і полягає у наданні студентові загальних знань та вмінь, які надалі досить легко і швидко адаптуються до реалій життя (до специфіки роботи у конкретному ЗМІ).

Науковець В. Вергун зазначає дуже важливу річ: «Від за­гального легше дійти до конкретного, ніж навпаки». Загаль­не — це знання, які є узагальненням набутого людством досві­ду. Коли ви отримали знання, ви маєте змогу застосувати їх до конкретної ситуації, у якій опинилися.

Приміром, в Інституті журналістики ви отримали знання про систему журналістських жанрів. Тепер, коли редактор ска­же вам написати замітку, ви з легкістю це зробите, бо вже знає-^-^ те, що це таке і як саме її пишуть, за якими вимогами.

Чи ще приклад: у вищому навчальному закладі вам надали знання про особливості спілкування із інформаторами. Ви зна­тимете типи особистостей та шляхи знаходження з ними спіль- ^ них інтересів. Прийдете на інтерв'ю до чиновника вищого рангу і вже орієнтуватиметеся в його інтересах, менталітеті чиновни­ків, знатимете про стимули, які треба до нього застосувати, аби отримати інформацію і т. п. [С. 39-53, Журналістика в піарі та піар у журналістиці / упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. — К.: Грамота, 2010. — 288 с].

Коли ж ви навчитеся переходити від конкретного до загаль­ного, то станете науковцем. Бо накласти конкретне знання на конкретну ситуацію легше, ніж, маючи інформацію про кон­кретні ситуації, намагатися сформувати знання та запатенту­вати їх. Особливості проведення наукових досліджень якраз і полягають у вмінні людини узагальнити досвід та надати пев­ні рекомендації: що треба робити у подібних ситуаціях? Що за­стосовувати і як?

^—п

Запитання та завдання для контролю

57. Що таке принципи роботи журналіста?

58. Які основні принципи роботи журналіста-міжнародника ви знаєте?

59. Назвіть принципи добору міжнародної інформації журне лістом.

60. Назвіть основні ознаки журналістського твору та властивос ті тексту журналіста, згідно з якими вони формуються.

61. Чому для журналіста так важливо набути академічну освіту?

Домашнє завдання

Пропишіть принципи вашої роботи журналіста-міжнародниі' Які саме інтереси аудиторії для вас будуть пріоритетними?

Складіть власну концепцію формування та подачі міжнс родної інформації для аудиторії.

1.4. Джере/іа міжнародної інформації

Джерело міжнародної інформації — це ресурс, звідки з'яв­ляється та починає розповсюджуватися міжнародна інформа­ція. Знання конкретного суб'єкта та задокументовані відомості є джерелом інформації.

Користувач інформації — це кінцева ланка будь-якої комунікації, інформаційної системи. З одного боку, він є ви­робником інформації (автор рішень, нових гіпотез, теорій), з іншого — для успішної роботи йому потрібна інформація з пи­тань, що його цікавлять, і які, свого часу, розроблялися іншими людьми. Відповідно до цього склалася система інформаційних зв'язків між авторами (й водночас користувачами) інформа­ції за допомогою формальних (публікації й інші документаль­ні джерела) і неформальних (особисті контакти, усні виступи тощо) каналів, забезпечуючи необхідний обмін інформацією і кількісне зростання загальнолюдських знань.

Інформаційна потреба — усвідомлення користувачем не­обхідності вивчення комплексу даних, що доповнюють початко- ^

_І

ві знання, через які суб'єкт інформаційної взаємодії розв'язує об'єктивну проблему, що виникла перед ним у процесі взаємо­дії з навколишньою дійсністю і розв'язання якої пов'язане з підтримкою його діяльності в усвідомлений проміжок часу на оптимальному рівні [С. 198-199, Гондюл В. П. Вступ до спеці­альності «Міжнародна інформація»: підручник / В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с].

Різні науковці звертають увагу на такі показники доступу до джерел інформації, як рівень інтернетизації, телефонізації та комп'ютеризації суспільства [С. 18, Боднар І Р. Міжнародна інформація: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу. Частина 2. — Львів: вид-во Львівської комер­ційної академії, 2004. — 92 с]. Звісно, сучасні технології при­швидшують обіг інформації, значно полегшують доступ до дже­рел міжнародної інформації.

Також вважається, що для того, аби джерела міжнародної ін­формації ефективно виконували головне завдання з передачі фак­тів міжнародної обстановки, до нріх пред'являються такі вимоги:

62. Оперативність (подача інформації в найкоротші терміни).

63. Повнота (наявність істотних даних, що характеризують предмет повідомлення з усіх можливих аспектів).

64. Новизна (наявність нових даних, не відомих раніше).

65. Надійність (відсутність або мінімум відхилень порівняно із фактичним станом предмета вивчення).

66. Стислість (мінімально можливий обсяг повідомлень). Науковий підхід до взаємозв'язку джерел і каналів

міжнародної інформації полягає в орієнтовному визначенні, який відсоток інформації в середньому отримується користува­чем з кожного джерела:

1- Канал «Текст» (передає до 60-80% інформації) і містить джерела:

• офіційні документи: державні, інших країн, міжнародних організацій та спілок;

• масові публікації: місцева преса (регіональна і галузева), національна преса, міжнародна преса;

• спеціальні видання: матеріали конференцій, семінарів, симпозіумів, літописи, спеціальні тематичні збірники, ка­талоги виставок, ярмарків;

® автоматизовані бази даних.

2. Аудіо- відеоканал (адресат одержує до 20-30% інформації):

• радіопрограми;

• телепрограми.

3. Діалог (адресат одержує до 10-20% інформації). Джерела:

• співробітники своєї організації;

• співробітники інших організацій; ^

• представники інших країн;

• рекламні агентства, центри суспільних зв'язків;

• семінари, конференції, ярмарки, салони, виставки.

4. Канал «Експерт» (забезпечує 5-10% інформації). Джерела:^

• консультанти;

• експерти.

5. Канал «Джокер» (забезпечує 1-5% інформації):

• випадкова інформація, стор.

Науковці розрізняють два види джерел міжнародної ін­формації: документальні та фактографічні.

Документи — об'єкти, що мають на будь-якому матеріаль­ному носії (папері, кіноплівці, магнітофонній стрічкі тощо) ін­формацію за допомогою певної знакової системи, призначеної для передачі в просторі і часі.

Фактографічні джерела інформації містять інформа­цію у вигляді конкретних фактів, подій або їхньої сукупності, необов'язково зафіксовані на матеріальному носії. Факт — до­стовірна, одинична подія або явище, конкретний об'єкт, поданий докладним описом своїх характерних рис і властивостей. У сис­темі комунікацій між автором і користувачем інформації доку­мент і факт є джерелами інформації [С. 207-212, Гондюл В. П. Вступ до спеціальності «Міжнародна інформація»: підручник /

В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с].

Особливості отримання міжнародної інформації від людини-інформатора. Ваші інформатори в міжнародній сфе­рі — це:

67. пересічні громадяни-іноземці;

68. експерти — політологи, економісти, соціологи, історики, культурологи і т. п.;

69. владні діячі — представники влади та опозиції, лідери, а також колишні політики і т. п.;

70. представники бізнесу — менеджери міжнародних компаній, офіційні представники транснаціональних корпорацій і т. п.;

71. представники суспільних об'єднань, цивільних організацій, профспілкові діячі, правозахисники і т. п.;

72. персонал міжнародних організацій — офіційні представники міжнародних організацій, політтехнологи, дипломати, юрис­ти, працівники політичного апарату і т. п.;

73. співробітники прес-служб іноземних організацій, представ­ництв, аташе посольств і т. п.;

74. колеги-журналісти, які давно вже працюють із міжнарод­ною інформацією — журналісти-міжнародники, публіцисти-дослідники, аналітики, оглядачі та коментатори і т. п. Будь-хто з цих людей може вам підказати актуальну тему

для журналістського матеріалу. Спілкуючись із ними, не забу­вайте час від часу задаватися питанням: «Чому, з яких моти­вів ця людина мені щось розповідає?». Розуміючи мотиви дже­рел, ви зможете з більшою ймовірністю оцінити достовірність отриманої інформації [С. 15, О. С. Хоменок, О. О. Бурмагін, К. Б. Іванова, Є. М. Рибка, С. А. Томіленко. Журналістське розслідування: навчальний посібник для початківців / за заг. Ред. О. Хоменка. — Мелітополь, 2008. — 182 с].

В журналістській практиці існує гак зване «правило равли­ка», яке застосовується щодо спілкування із людьми-інформато-рами. Суть його полягає в тому, що ви починаєте збирати інфор­мацію від менш значущих джерел і доходите до найважливіших.

Наприклад, вас цікавлять перспективи збільшення китай­ським урядом квот на експорт українського металу до Китаю, про що, зокрема, велися переговори під час візиту президента Укра­їни Віктора Януковича до КНР у вересні 2010 року. Спочатку зателефонуйте експертам із аналітичних центрів та послухайте їхні оцінки щодо таких перспектив. Наприклад, в інтернеті ви без проблем знайдете міські телефони десятка українських експертів (можете звернутися до Міжнародного центру перспективних до­сліджень. Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ і т. п.). Звернувшись до них за коментарем по телефону у робочий час, ви зможете без проблем поспілкуватися з ниьш.

Зателефонуйте до прес-служб українських компаній, пред­ставники яких зацікавлені в збільшенні таких квот, і попросіть в них коментарі.

Після цього ви маєте рухатися до більш значущих джерел інформації. Зверніться до торгово-економічної місії, яка діє при Посольстві КНР в Україні, і спробуйте поспілкуватися з ними по телефону (за потреби треба туди відправити офіційний запит на отримання коментаря) та домовитися про зустріч.

Зібравши таку кількість коментарів, ви вже можете рухатися до найбільш значущих людей-джерел потрібної вам міжнародної інформації. Акредитуйтеся від свого видання на засідаїшя Кабі­нету Міністрів України, а після засідання підійдіть із проханням про коментар до міністра промисловості України, міністра еко­номіки та першого-віце-прем'єр-міністра. За потреби зверніться із офіційними запитами до їхніх прес-служб. Відправте запит до прес-служби Адміністрації Президента України і спробуйте там також отримати коментар від заступників голови Адміністрації.

Головне у схемі пошуку інформації за «правилом равли­ка» — іючері'ово дізнаватись всю значущу інформацію на кож-

_А.

ному з існуючих рівнів, БІД найнижчого до людей-інформаторів високого рангу. Таким чином, коли ви зустрінетесь із найбільш значущою особою із теми, яка цікавить, то матимете величез­ний багаж вже зібраних матеріалів. Це вас характеризуватиме як журналіста-професіонала в очах цієї людини. Зібрана інфор­мація надасть змогу поставити грамотні, глибокі питання.

Особливості отримання міжнародної інформації від структури. Специфіка роботи із офіційними представництва­ми міжнародних організацій, компаній чи іноземними держав­ними структурами полягає в наступному:

75. напрацювання тісних міжособистісних контактів із їхніми співробітниками;

76. напрацювання тісних міжособистісних контактів із прес-секретарями та помічниками співробітників;

77. можливість у будь-який момент швіидко оформити до них офіційний запит за всіма правилами (із печаткою та підпи­сом редактора). Серйозні структури просять вас надсилати їм запити не через власні забаганки. Для того, аби їхня прес-служба/інформаційно-аналітичний відділ скоріше зібрав по­трібну журналістові інформацію, їм потрібне чітко сформу­льоване запитання. Вони хочуть знати: Що саме їм шукати? Для кого? Яким чином ця інформація потім може бути ви­користана?

Звичайною практикою є прохання представників структури, які надають коментар (по телефону чи при зустрічі із вами), про можливість його перечитати та відкоригувати перед опри­людненням у ЗМІ.

Дуже важливо у відповідь на запит до структури отримати на руки документи із печатками. Бо документ, на відміну від людини, ніколи не відмовиться від своїх свідчень і є достатнім доказом на боці журналіста-міжнародника у суді.

Приклади документів: звіти, пояснювальні записки, перекла­ди з іноземних видань, дисертації й автореферати, депоновані рукописи, протоколи і рішення адміністративних, учених рад інших колегіальних органів, організацій, установ, відомств і т. п.

У практиці інформаційної діяльності документи поділя­ються на первинні і вторинні. Вважається, що в первинні документах наводяться безпосередні результати спостережень, наукових досліджень, нові відомості або нові осмислювання ві­домих ідей та фактів, а у вторинних документах — результа­ти аналітико-синтетичної і логічної обробки одного або кількох первинних документів чи відомостей про них.

Каналами поширення первинних документів є видання різ­них видів. Видання — продукт, що має самостійне поліграфічне оформлення, який пройшов редакційно-видавничу обробку, має установлені вихідні відомості і призначений для передачі інфор­мації, що знаходиться у ньому.

Документи поділяються на опубліковані та неопу-бліковані. Опубліковані документи подають відомості за допо­могою друку, проходять тиражування і, зазвичай, офіційну ре­єстрацію.

Розрізняють авторські й офіційні опубліковані документи. До авторських опублікованих документів належать розробки із зазначенням прізвищ конкретного автора (авторського колекти­ву), до офіційних опублікованих документів — матеріали зако­нодавчого, нормативного або директивного характеру.

Вторинні інформаційні документи виконують дві основні функції:

• оперативно повідомляють користувачів про появу первин­них документів;

• стисло викладають зміст первинних документів [С. 207-208, Гондюл В. П. Вступ до спеціальності «Міжнародна інфор­мація»: підручник / В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Ан­дрєєва. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с].

Особливості пошуку міжнародної інформації з від­критого доступу (ЗМІ, довідники, література загально­го характеру). Будь-який журналіст має постійно читати пе­ріодичну пресу, дивитися телебачення. Журналіст-міжнародник повинен переглядати, що і як його колеі'и пишуть на ті ж самі теми. Щоденний перегляд матеріалів із ЗМІ щодо міжнарод­них процесів допомагають журналістові завжди бути в міжна­родній темі.

Журналістові-міжнароднику необхідно читати й літературу загального характеру. Це — не тільки мемуари відомих за кор­доном осіб та спогади іменитих журналістів-міжнародників, а й художня література. Особливо важливо читати зарубіжну кла­сичну літературу, яка відображає життя в тому вигляді, в яко­му воно є. Завдяки зарубіжній класичній літературі можна від-стежувати розвиток історії країн через історії з життя героїв. Такі герої уособлюють реальних громадян країн. Звідти можна дізнатись про їхній менталітет, звичаї, проблеми, простежити, як вони еволюціонували за роки.

В успішного журнгшіста-міжнародника обов'язково вдома знаходиться 4-5 енциклопедій та довідників країн світу, в яких висвітлюються питання історії та географії. Зрозуміло, що в час, коли є інтернет і там можна подивитись будь-яку інфор­мацію, паперові носії інформації вже не є такими актуа.льни-ми. Однак друковані енциклопедії та довідники з країнознав­ства, по-перше, є перевіреними джерелами (бо в інтернеті часто можна отримати недостовірні факти), по-друге, їхня наявність У журналіста-міжнародника є правилом хорошого тону. Довід­кова література є допоміжним елементом у його роботі і при­значена для полегшення роботи із фактами, які він збирає та обробляє щодня.

Особливості отримання міжнародної інформації під час заходу (акції). Відвідування прес-конференцій — це бу­денна журналістська робота. Журналіст-міжнародник має змо­гу відвідувати прес-конференції і спілкуватися там: 1- З представниками своєї країни про міжнародну проблема­тику. Це передбачає, що журналіст-міжнародник поставить громадянину своєї країни, який дає прес-конференцію, таке питання, що стосується інтересів кількох країн;

2. З представниками інших країн. Журналіст-міжнародник, що ставить питання на прес-конференції іноземцям, ціка- виться такими темами, які можуть зачіпати інтереси його власної країни;

3. З особами, які ведуть міжнародну діяльність. Журналіс має змогу поставити питання таким особам (міжнародниг експертам, бізнесменам і т. п.) під час їхнього спілкуванню із ЗМІ під час прес-конференції. Треба уточнювати особли-| вості ведення міжнародної діяльності та причини виникнен-^ ня проблем, які заважають. Головне правило, яким має користуватися журна- ліст під час роботи на прес-конференції: діяти згід-\ но із правилами етикету (демонструвати чемність,\ повагу до людей) та, формулюючи питання, завждг пам'ятати про інтереси власної країни.

Ставлячи питання, журналіст перевіряє позицію інших осі^ щодо власних суджень. Він висуває власні судження і дізнаєть ся про думки інших щодо них, робить припущення.

«Припущення — імовірнісне судження про події, явища, відбулися в минулому.

Форми припущення:

• думка — персоніфікована позиція аналітика щодо оцінюва-| них відомостей;

• версія — одне або кілька відмінних один від одного викла дів, пояснень щодо окремих фактів, подій;

• гіпотеза — обгрунтоване припущення щодо фактів, при^ принципів функціонування і розвитку явищ, що не мг емпіричного або логічного пояснення» [розділ 10, С. Гондюл В. П. Вступ до спеціальності «Міжнародна інфор мація»: підручник / В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Ан-| дрєєва. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київськиі університет», 2009. — 383 с].

Особливості отримання міжнародної інформації від світових інформаційних агентств. «Інформаційне агент­ство — це організація чи установа, яка оперативно збирає нови­ни і передає їх для преси, радіо, телебачення, громадських ор­ганізацій. Кожна суверенна держава має такі інформаційні ор­гани: прес-синдикати, бюро, агентства» [С. 8, Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: навч. посібник. — К.: КиМУ, 2005. — 201 с].

Світові інформаційні агентства, які збирають та поширю­ють інформацію у різні країни, продають її, в тому числі і журналістам-міжнародникам. Наприклад, українські ЗМІ, які висвітлюють міжнародні процеси, щороку оформлюють під­писку на новини The Reuters (Велика Британія), AFP (Agency France Press, Франція), АР (Associated Press, США) та інші.

Буденний робочий день журналіста-міжнародника, що пра­цює в українській щоденній газеті чи на телеканалі й висвіт­лює міжнародні процеси, виглядає так. Він зранку відкриває редакційну електронну пошту, на яку згідно із підпискою при­ходять міжнародні новини від обраних світових інформаційних агентств, та продивляється їх. Потім — обирає найголовніші, тобто ті, які він подасть у сьогоднішньому випуску газети чи в теленовинах. Якщо журналіст-міжнародник працює в газеті, то він разом із текстом про подію також скачує фото, якщо на те­лебаченні — то до тексту скачує й відео.

Журналіст-міжнародник до отриманого від агентства пові­домлення також намагається отримати коментарі від україн­ських представників, яких хвилює подібна тематика. Уявімо, Що журналіст-міжнародник дізнається зранку з міжнародних новин світового інформаційного агентства про витік нафти з бу­рової платформи в Мексиканській затоці (це відбулося в черв­ні 2010 року). Звісно, що він одразу ж телефонує за коментаря­ми до Посольства США та до експертів, які можуть надати гра­мотні коментарі щодо цієї проблематики (це можуть бути люди, які займаються нафтовим бізнесом в Україні, економісти, полі­тики, громадські діячі і т. п.).

Отже, на практиці світові інформаційні агентства є ключо-| вими в ланцюжку поширення міжнародної інформації на між-' народній арені. їхніми новинами користуються журналісти-міжнародники зі всього світу.

Через обмежені бюджети власники ЗМІ не тільки Україні, але й в багатьох інших країнах світу обмежуютг журналістів-міжнародників лише обробкою повідомлень міжнародною інформацією від світових агентств. Журналіс міжнародник оформлює таке повідомлення в потрібному йомз жанрі та шукає до нього коментарі відповідальних осіб того, аби подати своїй аудиторії.

Звісно, кожен журналіст-міжнародник мріє мати змог отримувати міжнародну інформацією від багатьох джерел, а неї зосереджуватися лише на повідомленнях агентств та комента-] рях українських експертів щодо цих повідомлень.

По-перше, будь-який журналіст-міжнародник мріє пре змогу постійно отримувати інформацію від іноземних дже­рел під час своїх відряджень за кордон. Для того, аби поїхаті у відрядження, найчастіше за все в українських реаліях жур налісту-міжнароднику доводиться шукати спонсорів для йогс поїздки.

Приміром, бюджетом деяких державних установ Україні (Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України, Вер ховної Ради України, держадміністрацій міст України і т. п.) передбачається фінансування журналістських пулів під час від-' ряджень їхніх представників за кордон. Тобто, коли за кордоні їде Президент України, члени уряду, спікер, мери, то вони через і бюджет фінансують поїздки обраних ними журналістів для ви-, світлення своїх зустрічей. Тож для журналіста-міжнародника' дуже важливо товаришувати з представниками прес-служб різ­них установ, аби мати змогу потрапити за кордон під час важ­ливого державного візиту.

До того ж є цілий ряд міжнародних благодійних фондів, які надають разові гранди журналістам для відряджень. Туди та­кож є сенс звертатися по допомогу, якщо ви бажаєте написати проблемний матеріал і ваша редакція готова його подати, але не має змоги профінансувати вашу поїздку.

По-друге, журналіст-міжнародник повинен мати базу контак­тів іноземних представників в Україні і постійно ходити до них на прес-конференції. Там він повинен ставити проблемні питан­ня, які стосуються взаємодії інших країн із Україною. Журна­ліст-міжнародник повинен знати, хто і коли з впливових іноземців приїздить в Україну і, головне, навіщо. Важливо знаходити змогу спілкуватися з цими особаьш. Спробуйте на них виходити через їхніх прес-секретарів/помічників та домовлятися про зустрічі.

Запитання та завдання для контролю

78. Що називається джерелом міжнародної інформації? Які джерела ви знаєте?

79. Хто такий користувач інформації і в чому полягають його інформаційні потреби?

80. В чому полягають особливості спілкування журналістів-міжнародників із своїми інформаторами?

81. Яким чином журналісту-міжнароднику треба ставити пи­тання на прес-конференції? Які правила та рекомендації щодо цього існують?

82. В чому особливість роботи журналіста-міжнародника із між­народною інформацією від світових інформаційних агентств?

Домашнє завдання

Подивіться останні міжнародні новини — знайдіть 5-7 повідо­млень про події, які сталися в світі за останню добу.

До кожної новини складіть список з 3-5 осіб, до яких ви може­те звернутися по коментарі щодо подій, які висвітлюються. Роз­кажіть, де ви шукатимет'е цих осіб, як ви з ними розмовлятиме­те, яку саме інформацію від них очікуєте отримати в результаті.