УДК070+659.4](100)(075) ББК 76.01(0)я7+7б.006.5я7 1-20

Рецензенти:

Бебик В. М., доктор політичних наук, професор, проректор, завідувач кафедри глобалістики, політології та мЬкнародних комунікацій Університету «Україна»;

Медещенко о. ІІГ., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри міяснародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Рижков М. М., доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних віцносин Київ­ського національного університету імені Тараса Шевченка;

Шкляр В. І., доктор фиіологічних наук, професор, декан факуль­тету європейської освіти Рівненського міжнародного економіко-гуманітарного університету.

Іванов В. Ф.

Міжнародна журналістика. Міжнародний піар: навч. по­сібник / В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. — К.: Освіта України, 2011.-288 с.

І8ВМ 978-966-188-194-4

Посібник є зведенням теоретичної та практичної бази з основ міжнародної журналістики та міжнародного піару. Розкриває концептуально-теоретичні та практичні засади функціонування міжнародної журналістики та міжнародного піару, що дозволяє скласти уявлення про їхню сутність.

Рекомендований для учнів 9— 11 класів та студентів спеціаль­ностей «Журналістика» та «Зв'язки з громадськістю». Стане у на­годі практикам, які працюють за цими напрямами.

ISBN 978-966-188-194-4 © В. Ф. Іванов, О. С. Дудко, 2011

Книга І

^{Міжнародна журналістика}

Зміст

Вступ 5

Розділ І. Міжнародна журналістика

в системі засобів масової інформації......................................... 7

1. Місце та роль міжнародної журналістики в системі ЗМІ 7

2. Цілі, завдання та функції міжнародної журналістики 19

3. Принципи роботи журналіста-міжнародника ЗО

4. Джерела міжнародної інформації 40

5. Портрет журналіста-міжнародника 52

Розділ II. Історія міжнародної інформації.......... 55

2.1. Міжнародна журналістика як спеціалізація:

нарис історії та сучасне бачення 55

6. Вплив міжнародної журналістики на сучасні світові процеси 64

7. Тенденції розвитку міжнародної журналістики в світі та в Україні 70

Розділ III. Історія зарубіжної журналістики 76

8. Перші прояви журналістики у зарубіжних державах 76

9. Період розвитку друкованих видань у зарубіжній журналістиці 81

10. Період розвитку радіо, телебачення, інтернет 87

Розділ IV. Особливості роботи журналіста-міжнародника

за кордоном • 92

11. Що журналісту-міжнароднику треба знати про країну перебування 92

12. Процедура акредитації журналіста-міжнародника

перед відрядженням 94

4.3. Особливості роботи журналіста із джерелами

міжнародної інформації за кордоном 101

13. Дипломатія і журналістика 106

14. Репортер-міжнародник під час висвітлення конфліктів 116

Розділ V. Особливості роботи журналіста-міжнародника

всередині країни .....123

15. Яка міжнародна інформація є цікавою? 123

16. Як зробити міжнародну інформацію корисною для споживача? 127

17. Характеристика подачі міжнародної інформації в Україні 130

Вступ

Кілька спільних якостей має об'єднувати справжніх журналіс­тів: допитливість, спостережливість, вміння аналізувати і роби­ти висновки, наполегливість, неабиякий розум.

Журналіст повинен бути інтелектуально розвиненим, мати знання з різних і'алузей. Його робота пов'язана з людьми. Це і збір інформації через спостереження, опитування, роботу з документами. Такі важливі якості характеру, як комунікабель­ність, товаристськість, вміння слухати співрозмовника, дуже до­поможуть журналістові в отриманні інформаційного матеріалу.

Журналіст повинен відмінно володіти словом, мати грамот­ну мову і так само грамотно викладати свої думки на папе­рі. Від того, наскільки цікаво й актуально журналіст піднесе матеріал, залежить кількість його читачів.

Особливі вимоги існують до журналістів, які працюють з міжнародною інформацією. Вони повинні досконало розумітися на міжнародних процесах, достатньо знати про суб'єкти міжна­родної діяльності, про їхні інтереси, цілі та методи роботи.

Робота журналіста-міжнародника цікава можливістю відвід­увати інші країни, спілкуватися з іноземцями, доносити їхній досвід до України. Таке спілкування передбачає двосторонній обмін інформацією — українські журналісти-міжнародники по­винні інформувати про власну країну, виходячи з її інтересів.

Швидкість передачі міжнародної інформації забезпечуєть­ся сучасними цифровими технологіями. Оперативна підготовка матеріалу для виходу у світ відбувається через постійний аналіз журналістом інформації, що безперервно надходить та викорис­товується для подачі до аудиторії у найбільш лаконічних і зро­зумілих інформаційно-публіцистичних жанрах. Все це приско­рює циркулювання міжнародної інформації у світі.

Однак наразі вона потребує від журналіста-міжнародника ґрунтовного вивчення перед подачею до аудиторії, виявлення співвідношення її з національними пріоритетами. Журналіст­

міжнародник має безсторонньо інформувати, роз'яснювати суть міжнародного досвіду, але аж ніяк не применшувати ста­тус власних співгромадян. На жаль, в Україні спостерігається тенденція, коли журналісти-міжнародники, звертаючись безпо­середньо до експертів, які виступають їхніми постійними інфор­маторами, переймаються їхніми точками зору й надалі діють відповідно до них. Насправді, журналіст-міжнародник повинен мати власну точку зору, яка дозволить йому спілкуватись неза­лежно, бути незаангажованим, неупередженим.

Журналіст-міжнародник повинен допомагати людям орієн­туватися в навколишньому світі та процесах, які в ньому відбу­ваються. Міжнародна журналістика дозволяє аудиторії бути в курсі розвитку на планеті. Світові ЗМІ є каналами, які переда­ють інформацію про зміни у навколишньому світі. Міжнарод­на журналістика неможлива без свободи слова, свободи самови­раження. Це виклик для будь-якого журналіста-міжнародника.

Світ постійно змінюється, а разом із ним стає іншою і спе­цифіка роботи журналістів-міжнародників. Вони повинні в умо­вах багатополярного світу бути об'єктивними інформаторами, які відстоюють інтереси саме своєї держави. Це вимагає від них різнобічних знань.

Міжнародна журналістика буде затребувана завжди. Часто вона розглядається як інструмент зовнішньої політики держав і, водночас, вона розширює світогляд людей і допомагає їм кра­ще розуміти один одного.

Розділ І.

Міжнародна журналістика в системі засобів масової інформації

1.1. Місце та роль міжнародної журналістики в системі змі

Обираючи роботу в мас-медіа, журналіст в першу чергу орієн­тується на їхню специфіку і вимоги, які кожне зі ЗМІ до ньо­го висуває.

До системи ЗМІ входять: преса (газети, журнали, альма­нахи тощо), телебачення, радіомовлення, інформаційні агент­ства, видавництва, документальне кіно [С. 12, Гриценко О. М., Шкляр В. І. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. Г Шкляр. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. — 304 с]. Виходячи зі світових тенденцій розвитку мас-медіа, на сьогодні вже можна із впевне­ністю додати до цього списку інтернет-ЗМГ

Згідно зі складовими системи ЗМІ, в журналістиці існують напрями журналістської діяльності (спеціальності у журналістиці):

* пресова журналістика (тобто друкована преса);

» телевізійна журналістика (робота журналіста на телевізій­них каналах);

• радіожурналістика (робота журналіста на радіостанціях);

• журналістика інформаційних агентств (журналіст миттєво передає інформацію до інформаційного агентства — найчас­тіше, відлік тут йде на хвилини, а то й секунди, аби конку­ренти з інших інформаційних агентств не випередили);

• інтернет-журналістика (специфічний напрям, який фактич­но почав утверджуватися в світі не більше десятиліття тому);

• особливими напрямами роботи у журналістиці є також робо­та журналіста у видавництві та робота журналіста над до­кументальним кіно.

Спеціальність визначається як «окрема галузь науки, техніки, мистецтва та ін.; основна кваліфікація; знання, в яких хто-небудь виявляє уміння, хист» (стор. 317, Новий тлумач­ний словник у чотирьох томах / укл. В. Яременко, О. Сліпуш-ко. — К.: Аконіт, 2001. — 942 с). Спеціальності у журналісти­ці вимагають враховувати особливості різних засобів передачі інформації та вимоги до конкретної інформації (на телебачен­ні — короткі речення, до яких добирається відеоряд; у друкова­ній пресі — докладна інформація, яка супроводжується образ­ністю мови; в інформаційних агентствах — швидкість передачі інформації від журналіста до оператора, який приймає новину, приміром, по телефону і т. п.).

Ви вже остаточно вирішили, що хочете пов'язати свою долю із журналістикою? Тоді вам обов'язково треба якнай­швидше для себе обрати один з напрямів роботи у системі ЗМІ.

Адже є вимоги до журналіста для роботи за кожним з пере­лічених напрямів. Наприклад, для того, аби працювати на радіо, потрібно мати хорошу дикцію, на телебаченні — ще й приємну зовнішність, не боятися камери, в пресі — писати більш розлого та образно, ніж для телебачення, в інформаційних агентствах та в інтернет-виданнях — швидко передавати інформацію, од­разу вловлюючи її суть, у видавництві — бути ще й терплячим до рутинної роботи з документацією. А для того, аби знімати документальне кіно, треба знати й розуміти історію.

З огляду на такі специфічні вимоги до журналіста, які має кожен із засобів масової інформації, можна судити про від­мінності між діяльністю журналіста у пресі, на телебаченні, у радіомовленні, в інформаційних агентствах та в інтернет-ЗМІ, у видавництвах та у документальному кіно.

Обравши для себе напрям роботи у ЗМІ (спеціальність), ви обов'язково повинні також обрати для себе вид журналісти­ки (спеціалізацію). Обрання спеціалізації у журналістиці — це обрання одного з видів журналістської діяльності, на якому ви надалі плануєте фахово розумітися.

Журналісти-практики між собою жартують: обрати для себе один з видів журналістської діяльності (тобто спеціалі­зацію) — це для журналіста ніби одружитися. Бо потім змі­на обраної спеціалізації проходитиме дуже болісно. І прощання із вже колись обраною спеціалізацією нагадуватиме вам справ­жнє розлучення.

Чому? Бо робота за кожним з видів журналістської діяль­ності вимагає повного зосередження на якійсь одній тематиці, якій ви приділятимете дуже-дуже багато часу свого життя.

А справжні фанати своєї справи найчастіше за все потім просто живуть своєю спеціалізацією. Тобто вони вже не тільки знають все з обраної ними тематики, досконало орієнтуються в її термінології та розуміються в глибинній суті тих процесів, а й постійно цікавляться новинками зі своєї теми. Навіть вдо­ма з рідними та на відпочинку з друзями обговорюють обрану ними тематику. Такі люди постійно, навіть поза роботою, шука­ють собі співрозмовників, аби дізнатись від них ще щось з того, чим вони займаються з обраної ними спеціалізації. Бони не тіль­ки живуть своєю професією журналіста, але й живуть обраною ними спеціалізацією. Такий тип журналіста медіа-дослідники називають «справжнім журналістом».

Види журналістської діяльності (спеціалізації у журналістиці):

• міжнародна журналістика; , ,, ,

• політична журналістика;

• економічна (ділова) журналістика; '

• соціальна журналістика;

• спортивна журналістика;

• журналістика культури.

Спеціалізуватись — це отримувати «спеціальні знання, навички в будь-якій галузі» (С. 317, Новий тлумачний слов­ник у чотирьох томах / укл. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 2001. — 942 с). Спеціалізація журналіста передбачає отримання ним спеціальних знань (з міжнародних відносин, по­літики, економіки, соціології, спорту, культурології і т. п.).

Приходячи на роботу до будь-якого ЗМІ, журналісту, в першу чергу, завжди доводиться починати співбесіду з головним редак­тором із повідомлення про тематику, на якій він спеціалізується.

Коротко охарактеризуємо роботу журналіста за кож­ним з видів журналістики:

Міжнародна журналістика — це вид журналістської діяльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для ауди­торії ЗМІ міжнародної інформації.

Міжнародна інформація — це інформація, яка містить ві­домості про процеси у різних країнах. Іншими словами, між­народна інформація — це сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні влас­тивості інформації і питання, пов'язані з пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та розповсюдженням інформації у сис­темі міжнародних відносин [С. 15, Кудрявцева С. П., Колос В. В. Міжнародна інформація: навч. посіб. для студентів випщх навч. закладів; 2-е видання. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. — 400 с].

Науковець М. Рижков визначає міжнародну інформацію як «сукупність даних, що характеризує структуру, загальні влас­тивості інформації, а також питання, пов'язані з її пошуком, збиранням, збереженням, обробкою, перетворенням, розповсю­дженням та використанням у системі міжнародних відносин» [С. 6, Гондюл В. П. Вступ до спеціальності «Міжнародна ін­формація»: підручник / В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Андрєєва. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. — 383 с].

Для того, аби подавати таку інформацію, необхідно: добре ро­зумітися на світових процесах, досконало володіти кількома іно­земними мовами (чи хоча б однією англійською — мовою міжна­родного спілкування), знати всесвітню історію та країнознавство.

Політична журналістика — це вид журналістської ді­яльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для аудиторії ЗМІ політичної інформації.

Політична інформація — це інформація, яка містить відо­мості про політичні процеси у державі. Це відомості про по­літичні події, процеси, розстановку політичних сил, за якими можна визначити характер, особливості і тенденції політичної обстановки, зробити висновки, потрібні для ухвалення політич­них рішень, розробки політичної стратегії і тактики. Політична інформація є основою політичного аналізу, моделювання і про­гнозування [С. 5, Гондюл В. П. Вступ до спеціальності «Міжна­родна інформація»: підручник / В. П. Гондюл, М. М. Рижков, О. М. Андреева. — К.: видавничо-поліграфічний центр «Київ­ський університет», 2009. — 383 с].

Політична журналістика передбачає розуміння, яким чином відбувається боротьба за обмежену кількість державних посад між політиками, опис методів, якими вони користуються (най­частіше за все це — прийняття та втілення політичних рішень), опанування історії та політології.

Економічна (ділова) журналістика — це вид журна­лістської діяльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для аудиторії ЗМІ економічної (ділової) інформації. Така жур­налістика покликана обслуговувати головним чином катего­рію людей, дотичних до економіки та бізнесу [Мордовская Е. И. Перспективы развития деловой прессы в России // Вестник Моск. гос. ун-та. — 1997. — Сер. 10, Журналистика. — № 5.].

Економічна (ділова) інформація — це інформація, яка міс­тить відомості про економічні процеси у державі. «Наприклад, зав. відділом іноземних інвестицій Кабінету міністрів повідомив під час телефонної розмови з журналістом, ш,о наступного міся­ця відкриваються представництва трьох нових японських фірм; натомість, туніська туристична фірма закриває бюро у Києві. Це — класична ділова інформація, сировина для наступної пу­блікації» [С. 36-37, Економічна журналістика: новації західної преси / За матер. семінару Інституту масової інформації. — К., ІМІ, 2005. — 111 с]. Підкреслимо ключове слово «сировина»: така інформація дійсно є сировиною для публікації, однак по­требує дуже серйозного опрацювання для того, аби бути ви­користаною у журналістському матеріалі. Бо найголовніше, що треба зробити — це знайти інтерес для аудиторії у такій інфор­мації.

Для того, аби подавати економічну (ділову) інформацію, не­обхідно: розбиратися у цифрах та розумітися на тому, яким чи­ном відбувається боротьба за обмежену кількість ресурсів між різними суб'єктами (наприклад, яким чином між собою кон­курують компанії, країни, окремі бізнесмени? Які інструменти впливу застосовують? Що з цього виходить? Чому вони прийма­ють такі рішення і як економічна ситуація в країні на це впли­ває? І т. п.). Журналіст повинен знати економіку та фінанси.

Соціальна журналістика — це вид журналістської ді­яльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для аудито­рії ЗМІ інформації про стан речей у соціальній сфері держави.

Така інформація містить у собі повідомлення про пробле­ми громадян держави та про їхні інтереси, про побутове жит­тя. Журналіст повинен розвинути у собі вміння жити інтереса­ми пересічних громадян і досконало розумітися на психології.

Спортивна журналістика — це вид журналістської ді­яльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для аудиторії ЗМІ інформації про спорт.

Спортивна журналістика передбачає досконале володіння знаннями про спорт.

Журналістика культури — це вид журналістської ді­яльності, який передбачає спеціалізацію на подачі для аудиторії ЗМІ інформації про культуру.

Подача такої інформації вимагає від журналіста добре розу­мітися у культурології.

На жаль, на сьогодні дуже мало ґрунтовних наукових праць з міжнародної журналістики. Натомість у вищих навчальних закладах, зокрема й України, досить серйозно вивчається про­блематика зарубіжної й вітчизняної журналістики. Проблемою є те, що на практиці досить часто студенти потім плутаються у визначеннях «міжнародна журналістика» та «зарубіжна жур­налістика». А це — два зовсім різних поняття.

Зарубіжна журналістика — це особливості роботи інозем­них журналістів за кордоном. Тобто, зарубіжна журналістика вивчає особливості роботи, наприклад, американського журна­ліста в США, німецького журналіста в Німеччині, російського журналіста в Росії і так далі. «Скільки газет у цій країні? Яка їхня історія? Які там телеканали? Хто їхній власник? Які пра­вила диктують ці власники журналістам у цій країні?», — це лише кілька питань, відповіді на які дає зарубіжна журналісти­ка. Медіазнавці, що викладають у вищих навчальних закладах предмет «Зарубіжна журналістика», вивчають історію журна­лістики інших країн. Зокрема, історію її формування, розвитку та становлення, стандарти, принципи, методи, прийоми роботи іноземних журналістів тощо.

Вітчизняна (в нашому випадку — українська) журналіс­тика — це особливості роботи журналістів всередині своєї кра­їни. Медіазнавці, які викладають у вищих навчальних закладах предмет «Українська журналістика», вивчають біографії видат­них вітчизняних журналістів, історію формування, розвитку та становлення української журналістики, стандарти, принципи, методи, прийоми роботи вітчизняних журналістів тощо.

Міжнародна журналістика як вид журналістської діяль­ності дотична як до зарубіжної, так і до української журна­лістики:

• В чому особливість подачі інформації про міжнародні відно­сини в закордонній пресі? В чому специфіка роботи інозем­них журналістів-міжнародників у різних країнах?, — це пи­тання до науковців, які вивчають зарубіжну журналістику.

• В чому особливість подачі інформації про міжнародні відно­сини в українській пресі? В чому специфіка роботи україн­ського журналіста-міжнародника:, — це питання до науков­ців, які вивчають вітчизняну журналістику. Роль міжнародної журналістики у суспільстві вели­чезна. Вона зводиться до того, що журналіст через формуван­ня та подачу міжнародної інформації розкриває для українців іноземний досвід життя (побуту, сфери відносин і Т.П.). Тобто, з матеріалів журналістів-міжнародників пересічна людина може дізнатись щось особливе (цікаве, незвичне, корисне) про устрій життя в будь-якій країні світу.

У світі існує близько 200 країн. Журналісти-міжнародники за власним баченням відбирають інформацію про процеси у цих країнах і надають її громадянам власної держави.

Побачивши, почувши, прочитавши від журналістів-міжна­родників інформацію про те, як це відбувається в іншій країні, громадяни можуть для себе:

18. Щось запозичити (спробувати зробити так, як це у інозем­ців). Якісний матеріал журналіста-міжнародника може за­цікавити аудиторію розповіддю про вдалий досвід когось у якійсь країні. Це призведе до того, що аудиторія спробує пе­рейняти цей досвід на практиці;

19. Спробувати проаналізувати, чому за кордоном так сталося, і спробувати самим уникнути чужих помилок;

20. Зрозуміти місце своєї держави в міжнародному розподілі ре­сурсів.

Говорячи про роль міжнародної журналістики у суспільстві, треба також відмітити наступні аспекти:

21. Інформування суспільства про міжнародні процеси. Через постійну подачу міжнародної інформації до аудиторії розбу­довується міжнародний комунікаційний простір;

22. Обмін досвідом між країнами. Журналісти-міжнародники у своїх матеріалах розповідають про конкретні історії з жит­тя, розкриваючи тим самим на конкретних прикладах до­свід громадян однієї країни для громадян інших країн;

3. Аналіз міжнародної інформації задля того, аби зробити її доступною для аудиторії. Журналісти-міжнародники, засто­совуючи свої знання та навички, фахово обробляють для своєї аудиторії міжнародну інформацію. Тим самим вони ро­блять її не лише цікавою, а й корисною. Робота журналіста-міжнародника захоплює. Це — нові вра­ження, відрядження за кордон, зустрічі з представниками інших країн. Обираючи для себе міжнародну тематику, жур­наліст набуває особливих знань, вмінь та навичок. І, як свід­чить практика, іноді журналіст-міжнародник починає жити лише своїми інтересами.

Ось кілька «гріхів», які мають журналісти-міжна­родники, і яких треба всіляко уникати: 1, Не живіть тільки «іноземним досвідом». Журналіст, який кожен день має справу з інформацією про те, як це відбувається за кордоном, починає забувати про особливос­ті життя у своїй країні. Після цього він найчастіше повчає власних співгромадян: мовляв, бачите, як добре живеться в країні «X», треба і нам тепер саме так зробити. При цьому він забуває, ш,о у його країні такий іноземний досвід може і не прижитися — через зовсім інші макросередовище та мі-кросередовище життя.

Як зазначає науковець В. Вергун, «людина, яка працює у сфері міжнародних відносин, має досконало знати мікросе-редовище та макросередовище тих країн, із якими працює». До макросередовища життя громадян в країні відносять:

• економічне середовище (як в країні розподіляються ре­сурси, який рівень життя, скільки багатих, скільки бід­них, середній рівень їхніх доходів? І т. п.);

• політичне середовище (який в країні режим, яка політич­на система, хто при владі, що сповідують політики краї­ни (яка ідеологія)? І т. п.);

• правове середовище (які закони в країні, вони працю­ють чи ні, яким чином і ким вони можуть нівелювати­ся? І т. п.);

• демографічний фактор (кількість населення країни, його етнічний склад, менталітет і т. п.);

• взаємодія представників країни з міжнародним середо­вищем (хто є країнами-сусідами і який ведеться з ними спільний бізнес? Членство в яких міжнародних організа­ціях має країна? І т. п.);

• науково-технічний прогрес (наскільки розвинутими є технології в країні: чи дозволяють вони оптимізувати процеси виробництва? І т. п.);

• культурне середовище (норми, догми, правила, які пану­ють у країні);

• історичне середовище (треба знати й враховувати осо­бливості розвитку країни);

• екологічне середовище (яким є довкілля цієї країни, які природні ресурси вона має і як їх використовує з огляду на стан довкілля? І т. п.).

До мгкросередовища життя громадян в країні відносять:

• сімейні традиції громадян країни;

• звички у побуті та відносинах між людьми;

• етикет.

Ви хочете порадити у журналістському матеріалі для співгромадян своєї країни запозичити якийсь іноземний до­свід? Тоді, враховуючи макро і мікросередовища, спочатку оцініть: що треба зробити, аби цей досвід прижився у най­кращому вигляді у вашій вітчизні? 2. Не ставте інтереси ваших джерел міжнародної ін­формації вище за інтереси аудиторії. Головна проблема для майже всіх журналістів-міжнародників: де взяти інфор­мацію? Іноді іноземці самі вас шукатимуть, аби надати свою інформацію. Але перед тим, як узяти від них цю інфор­мацію, ви маєте серйозно оцінити: а чи не нашкодить вона аудиторії вашої країни? Чи не має ця інформація негатив­ний пропагандистський характер?

На жаль, реалії є такими, що журналіст-міжнародник, в першу чергу, думає про важливість затоваришувати із людьми-джерелами міжнародної інформації, особливо якщо це — представники розвинених країн чи впливових міжна­родних організацій. Тому він бере інформацію у тому вигля­ді, в якому йому її надають, і, не аналізуючи, не проводячи власного дослідження, одразу подає її для аудиторії. Досить часто потім ця міжнародна інформація у такому вигляді ви­являється шкідливою для світогляду громадян.

Медіазнавці В. Горбачук, І. Зоц, В. Романько підкреслю­ють необхідність перевіряти інформацію від джерел: «Готу­ючи матеріал (чи невелику замітку, чи проблемну статтю), слід поставитися до цієї справи з належною сумлінністю та уважністю: матеріал повинен бути достовірним, правдивим. Інакше вся праця піде даремно і престиж видання буде піді­рваний. Лише так звана жовта (бульварна) преса у погоні за сенсацією, розрахована на невибагливого, нерозбірливого, нерозвиненого читача, дотримується принципу: достатньо 5% правди або хоч правдоподібності. Недостатньо просто помічати, дуже важливо вибрати головне із безлічі деталей, які стосуються певного явища» [С. 62-63, Горбачук В. Т., Зоц І. О., Романько В. І. Основи журналістики: навчальний посібник. — Слов'янськ: СДПІ, 2002. — 108 с].

Тому закликаємо журналістів-міжнародників: нехай ваші джерела міжнародної інформації сприймають вас як незалежного журналіста-міжнародника! Не бійтеся проводи­ти власні журналістські дослідження та розслідування, ви­вчати достовірність, чесність та об'єктивність наданої вам міжнародної інформації. 3. Не зосереджуйтесь лише на інформації про кілька (хай і дуже успішних) країн. Реалії роботи українсько­го журналіста-міжнародника всередині країни є такими, що він сам шукає собі джерела міжнародної інформації. Ними, найчастіше за все, виявляються представники інших кра­їн та організацій, світові інформаційні агентства. В ідеалі журналіст-міжнародник має шукати цікаву міжнародну ін­формацію усюди, де її тільки можна знайти. Він повинен уникати односторонньої подачі. Тобто ситуацій, коли інфор­мація про три чи чотири суб'єкти міжнародної діяльності займає 80% матеріалів міжнародного відділу.

Наприклад, у 90-х роках в України був такий досвід, коли журналісти-міжнародники зосереджувались лише на отриманні інформації від таких країн, як США, Росія, кіль­ка країн ЄС та міжнародних організацій ООН, ЄС, Рада Єв­ропи. Про інші країни та організації згадувалось лише за умови, що там сталося щось сенсаційне. Ті ж самі представ­ники українського бізнесу, які вже у той час активно тор­гували з азійськими країнами, повинні були дізнаватись ін­формацію про Китай чи Малайзію із своїх власних джерел. Такий перекіс у формуванні міжнародної інформації для ау­диторії призводив до нівелювання прав аудиторії на отри­мання повної інформації.

Запитання та завдання для контролю

23. Охарактеризуйте систему ЗМІ. Які новітні мас-медіа утво­рилися в журналістиці за останні десятиліття? Розкажіть про їхню еволюцію. Спрогнозуйте, які ще можуть з'явитися.

24. В чому особливість роботи за кожним з напрямів діяльнос­ті журнбіліста? В чому особливість робота за кожним з видів діяльності журналіста?

25. Оберіть для себе спеціальність та спеціалізацію у журна­лістиці. Розкажіть, яких це від вас вимагатиме: а) знань; б) вмінь; в) навичок. Де і як ви їх набуватимете?

26. Чому ви обрали саме міжнародну журналістику?

27. Які відомості містить у собі міжнародна інформація?

Домашнє завдання

Доберіть кілька найпопулярніших українських газет, які пода­ють міжнародну інформацію. Знайдіть у них 5-7 публікацій на міжнародну тематику і проаналізуйте:

28. Що в них цікавого для аудиторії? Наскільки грамотно жур­наліст розставив акценти? Оцініть: наскільки цікаву інфор­мацію він знайшов і яких фактів у матеріалах не вистачає?

29. Що в них корисного для аудиторії?

30. Які висновки читач може для себе зробити після ознайом­лення з цим матеріалом?