107

Конспект лекцій з дисципліни менеджмент персоналу

Тема 1: Управління персоналом в системі менеджменту сервісного підприємства

1. Суть, цілі, принципи та методи управління персоналом.

   1. Суть та цілі управління персоналом.

   2. Принципи управління персоналом.

   3. Методи управління персоналом.

2. Системний підхід до управління персоналом організації.

3. Закономірності управління персоналом.

4. Аналіз сучасних концепцій управління персоналом.

5. Світові тенденції розвитку менеджменту персоналу.

1.1. Одна з найважливіших функцій господарської діяльності підприємства, яка дозволяє ефективно використовувати і стимулювати найголовніший елемент виробничого процесу - трудову діяльність людини для того, щоб пов’язати всі матеріальні його сторони і досягти повного виконання поставлених цілей – це управління персоналом.

Управління персоналом організації – цілеспрямована діяльність керівного складу організації (керівників та спеціалістів підрозділів системи управління персоналом), яка включає розробку концепції та стратегії кадрової політики, принципів та методів управління персоналом організації.

Управління персоналом полягає у формуванні системи управління персоналом: планування кадрової роботи, розробка оперативного плану роботи з персоналом; проведення маркетингу персоналу; визначення потреби організації у персоналі тощо.

В сучасній літературі з економіки персоналу існує єдність думок відносно того, що всі рішення, що стосуються персоналу, орієнтуються або повинні орієнтуватися на економічні та соціальні цілі.

При прийнятті рішень у сфері управління персоналом повинні бути враховані як економічні аспекти (наприклад, затрати), так і потреби та інтереси співробітників (наприклад, справедлива оплата праці, умови праці).

Економічна ефективність у сфері управління персоналом означає досягнення цілей організації шляхом використання співробітників за принципом економічного споживання обмежених ресурсів. Показники: витрати на персонал; обіг; матеріальні затрати.

Соціальна ефективність: реалізується у вигляді виконання очікувань, потреб та інтересів співробітників. Показники: навантаження; зайнятість; абсентеїзм (ухиляння від участі у виборах, зборах); плинність; задоволеність роботою.

Економічно активне використання персоналу відображає сприятливе співвідношення результатів роботи і затрат на персонал. Тому кожне рішення в сфері персоналу необхідно аналізувати з двох поглядів: по-перше, як воно впливає на результат роботи персоналу, по-друге – які затрати на нього.

Заниження витрат на персонал може погіршити економічну ефективність організації в цілому за рахунок реакції співробітників:

• свідомого заниження продуктивності;

• абсентеїзму;

• плинності персоналу (флуктуація).

Економічні і соціальні цілі менеджменту персоналу взаємодоповнюються, що пояснюється такими причинами:

1. Соціальну ефективність як стимул для співробітників можна забезпечити тільки тоді, коли діяльність організації є стабільною і вона отримує прибуток, який дає можливість надавати ці стимули.

2. Економічної ефективності можна досягти тільки в тому випадку, якщо співробітники будуть надавати організації свою робочу силу, що вони готові зробити тільки за наявності відповідної соціальної ефективності.

Отже, існує взаємозв’язок між економічною і соціальною ефективністю. Тому роботодавці підтримують соціальну ефективність, а співробітники – економічну.

Таким чином, цільова функція менеджменту персоналу полягає у визначенні балансу інтересів роботодавців і працівників при досягненні економічної і соціальної ефективності, тобто такого рівня соціальної ефективності, при якому економічність досягає оптимального значення.

Узагальнення досвіду вітчизняних та зарубіжних організацій дає можливість сформулювати головну мету системи управління персоналом: забезпечення кадрами, організація їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку.

Відповідно до цієї мети формується система управління персоналом організації. Базою для її побудови є принципи та методи, обґрунтовані наукою та апробовані практикою.

1.2.

Принципи управління персоналом – це об’єктивні правила управлінської поведінки, що витікають із потреб об’єкта управління.

1. Принцип науковості

2. Принцип системності

3. Принцип економічності

4. Принцип ієрархічності та зворотного зв’язку

5. Принцип узгодженості

6. Принцип перспективності та прогресивності

1.3.

Управління – складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи їх досягнення. Отже виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.