Конспект лекцій

«МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІСЬКИХ РІШЕНЬ»

1. Рішення як результат управлінської діяльності

2. Класифікація управлінських рішень

3. Вимоги до управлінських рішень

4. Етапи процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінського рішення

5. Методи підготовки та обґрунтування управлінського рішення

6. Реалізація управлінських рішень і надійність систем управління в організації (самостійно)

7. Якість та ефективність управлінських рішень

1. Рішення як результат управлінської діяльності

Прийняття рішень є одним з важливих управлінських процесів. Від ефективності управлінських рішень багато в чому залежить успіх справи, а іноді й майбутнє підприємства загалом. Прийняття ефективних управлінських рішень є основною передумовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку, формування раціональних організаційних структур, проведення правильної кадрової політики, регулювання соціально-психологічних стосунків на підприємстві створення позитивного іміджу тощо.

Поняття «рішення» може розглядатися як процес, як акт вибору і як результат вибору. Рішення як процес передбачає часовий інтервал, протягом якого воно розробляється, приймається і реалізується. Рішення як акт вибору відображає етап ухвалення рішень з дотриманням особливих правил. Рішення як результат вибору – це вольовий акт, орієнтований на наявність альтернатив, суміжних цілей і мотивів поведінки менеджера.

Рішення передбачає наявність певних елементів:

- суб'єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому);

- об'єкта – виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому);

- предмет рішення;

- мета і причини розробки рішення.

Управлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.

Альтернатива – вибір одного з двох або декількох можливих рішень.

Прийняття рішень є складовою частиною управлінського процесу. Необхідність прийняття рішень виникає на всіх етапах процесу управління та пов'язана зі всіма ділянками і аспектами управлінської діяльності.

Прийняття рішень – це процес вибору напрямку дій з декількох альтернатив, якщо вибір зроблено – рішення прийнято. Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення також є прийняттям рішення.

Мета управлінського рішення – забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Ефективним організаційним рішенням є вибір, який буде насправді реалізований і внесе найбільший вклад в досягнення кінцевої мети.

Кожне управлінське рішення стосується економічні, організаційні, соціальні, правові і технологічні інтереси компанії, які обумовлюють його сутність. Тому до складу критеріїв для вибору найкращого управлінського рішення слід включати і ті, які відображають цей набір інтересів підприємства.

Економічна суть виявляється в тому, що на розробку і реалізацію будь-якого рішення потрібні фінансові, матеріальні та інші витрати. Тому кожне управлінське рішення має реальну вартість. Реалізація ефективного рішення повинна принести компанії прямий або непрямий дохід, а помилкове рішення або рішення, що неправильно зрозуміло підлеглими, призводить до збитків, а інколи і до припинення діяльності компанії. Так, якщо керівник вирішує звільнити недбайливого працівника, то останній може сильно постраждати, а якщо не звільняти і не вжити інших заходів, то може постраждати все підприємство.

Організаційна суть полягає в тому, що до процесу прийняття рішень залучається персонал організації. Для ефективної роботи необхідно сформувати працездатний колектив, розробити інструкції і положення, наділити працівників повноваженнями, правами, обов'язками і відповідальністю, налагодити систему контролю, виділити необхідні ресурси, у тому числі інформаційні, забезпечити працівників необхідною технікою і технологією, постійно координувати їхню роботу.

Соціальна суть закладена в механізмі управління персоналом, який включає важелі впливу на людей для узгодження їх діяльності в колективі. До цих важелів відносяться потреби та інтереси людини, мотиви і стимули, установки і цінності, побоювання і тривоги. Соціальна суть управлінського рішення виявляється, перш за все, в його меті. Цілі управлінських рішень мають бути орієнтовані в першу чергу на створення комфортного місця існування людини, всебічний розвиток особи.

Правова суть полягає в точному дотриманні законодавчих актів України, статутних та інших документів підприємства. Порушення законодавства при розробці управлінських рішень може призвести до відміни рішення. Підприємство може зазнати істотних втрат, якщо вже розроблене рішення буде скасовано, а за незаконно реалізоване рішення на підприємство може бути накладений штраф або порушення кримінальної справи з переслідуванням ініціаторів прийняття рішення. Незнання законодавства не звільняє порушника від відповідальності. Тому у багатьох компаніях рішення проходить правову і економічну експертизу.

Технологічна суть проявляється в можливості забезпечення персоналу необхідними технічними, інформаційними засобами і ресурсами для розробки і реалізації управлінського рішення. Іноді розробники управлінського рішення не дуже уявляють собі об'єкт, на який спрямовано рішення, або використовують застарілу інформацію. Бувають випадки, коли розробка рішення призупиняється через брак необхідних фінансових або матеріальних ресурсів, і при цьому управлінське рішення може втратити свою актуальність.

Основними критеріями, що відрізняють управлінські рішення від інших, є:

1. Цілі. Суб'єкт управління (будь то індивід або група) приймає рішення виходячи не зі своїх власних потреб, а з метою вирішення проблем конкретної організації.

2. Наслідки. Приватний вибір індивіда позначається на його власному житті і може вплинути на обмежене коло близьких йому людей. Менеджер, особливо високого рангу, вибирає напрям дій не лише для себе, але і для організації в цілому і її працівників, і його рішення можуть істотно вплинути на їхнє життя. Якщо організація велика і впливова, рішення керівників можуть серйозно вплинути навіть на соціально-економічну ситуацію цілих регіонів.

3. Розподіл праці. Якщо у приватному житті людина, приймаючи рішення, як правило, сама його і виконує, то в організації існує певний розподіл праці: одні працівники (менеджери) зайняті вирішенням виникаючих проблем і ухваленням рішень, а інші (виконавці) – реалізацією вже прийнятих рішень.

4. Професіоналізм. У приватному житті кожна людина самостійно приймає рішення в силу свого інтелекту і досвіду. В управлінні організацією ухвалення рішень – набагато складніший, відповідальніший і формалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Далеко не кожен співробітник організації, а тільки той, що має певні професійні знання і навички наділений повноваженнями самостійно приймати певні рішення.

Найважливіша риса керівника – здатність вирішувати проблеми приймаючи ефективні рішення. Необхідність приймати рішення є сутністю діяльності менеджера. А здатність приймати правильні рішення є вмінням, що розвивається з досвідом.