3. Поняття та елементи юридичної техніки

Юридична техніка - це сукупність правил, методів і прийомів розробки, оформлення і систематизації юридичних документів з метою надання їм зрозумілості та ефективності [6].

Юридична техніка обмежується питаннями, які визначають або уточнюють умови використання мови і структури юридичного міркування, а також різні правила, засоби і технічні прийоми.

Виділимо основні елементи юридичної техніки (див. схему "Елементи юридичної техніки"): сукупність правил найбільш раціонального складання й правильного викладу юридичних документів, сукупність засобів (юридична термінологія, юридичні конструкції) і сукупність прийомів (прийоми викладу юридичних норм, система відсилань і т.ін.). Об'єктом юридичної техніки є текст юридичного документа, по відношенню до якого застосовуються інтелектуальні зусилля особи, яка створює документ та використовує різні правила і прийоми підготовки такого документа.

Юридичну техніку варто відмежовувати від деяких явищ, таких, як прийняття (підписання) документа, експертиза документа, правозастосовча діяльність, тлумачення юридичного документа, розгляд юридичних колізій і т.ін. Однак знання правила юридичної техніки може допомогти і у цій діяльності, особливо в правозастосовчій практиці.

Розглянемо елементи юридичної техніки більш докладно. Домовимося відразу, що багато елементів юридичної техніки є досить універсальними й не залежать від типу або виду юридичного документа. Відзначимо також, що немає юридичних документів, у яких використовувалися б всі елементи юридичної техніки. У кожному конкретному випадку автор документа сам визначає доцільність використання того або іншого прийому.

3.1. Правила юридичної техніки.

1. Повнота регулювання відповідної сфери відносин.

Це правило найчастіше стосується нормативно-правових актів або договорів. У юристів є навіть спеціальний термін - "предмет закону", або "предмет договору", - який фактично і характеризує сферу відносин, що регулюються. Звичайно, в ідеалі чим більш повно врегульовані відносини, тим краще. Однак передбачити абсолютно все неможливо, але найчастіше в цьому немає потреби. Автор документа виходить із своїх можливостей (таких, як рівень знання предмета, терміновість прийняття документа і т.п.), сам для себе визначає ступінь повноти регулювання відносин.

Наприклад, ректор вузу може затвердити посадову інструкцію завідувача кафедрою, що буде регулювати діяльність завідуючих усіх кафедр, що є у вузі. Але також ректор може затвердити інструкцію для завідувача кафедрою на юридичному факультеті, інструкцію для завідувача кафедрою на філософському факультеті і т.ін. Природно, діяльність різних кафедр має свої особливості, але чи треба це так докладно відображати в інструкціях? Як краще вибрати предмет правового регулювання? Скільки інструкцій краще мати -одну або декілька?

1.1. Повнота регулювання відповідної сфери відносин: конкретність регулювання, боротьба з декларативністю, правильне використання юридичних конструкцій;

1.2. системність побудови: цілісність, збалансованість, внутрішній зв'язок і взаємозалежність всіх частин, логічна послідовність викладу;

1.3. недоцільність повторення положень, викладених у нормативно- правових актах більшої юридичної сили; ясність і доступність мови для адресата;

1.4. точність і визначеність юридичної форми:

формулювань, виразів і окремих термінів; використання апробованих сталих термінів і виразів, які мають широке застосування; виправдане використання тих або інших способів викладення елементів правових норм; максимальна економічність, оптимальна ємкість, компактність формулювань; уніфікація, однаковість форми і структури юридичного документа, способів викладу правових розпоряджень.

З погляду правозастосовчої практики дуже зручно використовувати один документ, що має широкий предмет правового регулювання. Проте, вибір вузького кола регульованих відносин приводить до необхідності мати велику кількість документів. В результаті можливі протиріччя в документах, хоча кожен такий документ може бути прийнятий швидко і без особливих труднощів.

1.1 1. Конкретність регулювання, боротьба з декларативністю. Це правило найчастіше порушується в текстах нормативних актів. Класичним прикладом є ситуація з ветеранами. Проголосити велику кількість пільг і прав для ветеранів просто, а включити в текст документа механізми їх реалізації, забезпечити фінансування всіх наданих пільг виявилося набагато складнішим.

1.2.Системність побудови: цілісність, збалансованість, внутрішній зв'язок і взаємозалежність всіх частин, логічна послідовність викладу. Необхідно використовувати різні прийоми логіки в текстах юридичних документів. В одних випадках це визначається здоровим глуздом, в інших - вимогами закону.

Наприклад, фраза "двосторонні і міжнародні договори" побудована з порушенням прийомів логіки, хоча значних правових наслідків не тягне.

У відповідності зі статтями УПК однією з підстав скасування або зміни вироку при розгляді справи в касаційному порядку є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Іншими словами, порушення логіки у викладі матеріалу, відсутність зв'язку у викладі можуть спричинити і правові наслідки.

1.3.1. Недоцільність повторення положень, викладених у нормативно-правових актах більш високої юридичної сили. Очевидно, багатьом приходилося мати справу з податковими інспекторами з приводу правильності вирахування або сплати податків. Не буде помилкою, якщо відзначимо, що нерідко для податкового інспектора більш важливим і значимим документом с інструкція про сплату податку, а не закон про сплату цього ж податку. Але ж повинно бути навпаки. Причому така ситуація була створена ледве не руками юристів, тому що в інструкції були переписані багато норм законодавчого акта, хоча вона призначена для зовсім інших цілей. В інструкції повинні бути докладно викладені механізми реалізацій норм, які містяться в законодавчих актах. Аналогічна ситуація виникає при "переписуванні" норм загальнодержавного законодавства в регіональне, включення норм Цивільного кодексу в текст договорів і т.ін. Такі дії фактично ведуть до "приниження" юридичної сили правової норми, негативно впливають на правову культуру клієнтів.

1.3.2. Ясність і доступність мови для адресата точність і визначеність юридичної форми: формулювань, виразів й окремих термінів; використання апробованих сталих термінів і виразів, які мають широке використання. "Споживачі" юридичних документів звичайно мають різну освіту, соціальний стан, вік і т.ін. Природно, вони не завжди можуть правильно розуміти спеціальну термінологію.

Наприклад, норма статті "договір страхування підприємницького ризику особи, що не є страхувальником, незначний" містить велику кількість юридичних термінів і може бути незрозуміла звичайним підприємцям.

Але небезпечно впадати й в іншу сторону роблячи мову-інструмента зайво побутовою, повсякденною.

Наприклад, включення фрази "забороняється допускати пустощі на воді" у текст нормативного акта представляється не зовсім виправданим.

Виправдане використання тих або інших способів викладу елементів правових норм; максимальна економічність, оптимальна ємність, компактність формулювань. Ми всі пам'ятаємо чудову фразу "Стислість -сестра таланту". Природно, більш коротке, точне формулювання легше сприймається, краще запам'ятовується. Але іноді спроба коротко сформулювати фразу неможлива без обмеження змісту.

Наведемо як приклад два варіанти формулювання попередження власникам газонокосарок.

1-й варіант: "При певних обставинах і при експлуатації в умовах високої температури або ж якщо устаткування не очищене відповідним чином, а також у деяких інших випадках механічні частини даного агрегату можуть перегрітися і викликати несподіване загоряння вогненебезпечних матеріалів".

2-й варіант: УВАГА! Якщо, газонокосарка не очищена або перегріта, вона може вибухнути".

Який варіант вам подобається більше і чому?