3. Аналіз поточної платоспроможності.

Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату. Вона є важливим показником фінансової стійкості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої платіжні зобов’язання наявними грошовими коштами.

Отже, платоспроможність визначають порівнянням платіжних засобів підприємства із поточними платіжними зобов’язаннями. Платіжні засоби відображені в ІІ розділі активу (Оборотні активи), а платіжні зобов’язання – в IV розділі пасиву (поточні зобов’язання).

Для визначення показників платоспроможності потрібно спочатку статті оборотних активів згрупувати в залежності від ступеня їх ліквідності (тобто швидкості можливого перетворення їх на гроші), а статті поточних зобов’язань згрупувати в залежності від строків сплати зобов’язань.

Оборотні активи в залежності від ступеня їх ліквідності поділяють на такі три групи:

1. Найбільш ліквідні активи – це суми грошових коштів на всіх рахунках, а також поточні фінансові інвестиції (фінансові вкладення у короткотермінові цінні папери);

2. Активи, що швидко реалізуються – це активи, для перетворення в гроші яких потрібен певний час. Сюди відносять всі види дебіторської заборгованості (крім безнадійної), готову продукцію, що користується попитом, а також тварин на відгодівлі, готових до реалізації. Готову продукцію і тварин на відгодівлі включають в розрахунок по цінах можливої їх реалізації;

3. Активи, що реалізуються повільно – це такі активи, реалізація яких потребує більш тривалого часу. Сюди відносять виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі (крім готових до реалізації) та незавершене виробництво.

Поточні зобов’язання в залежності від строків їх сплати поділяються на такі три групи:

1. Прострочені зобов’язання та зобов’язання, строки сплати яких наступають негайно;

2. Зобов’язання, строк сплати по яких наступить найближчим часом (наприклад, на протязі місяця);

3. Зобов’язання, строк сплати по яких віддалений на більш тривалий час (наприклад, кредити банків терміном 3-4 місяці).

Для характеристики платоспроможності підприємства на основі даних ІІ розділу активу та IV розділу пасиву балансу визначають такі три коефіцієнти платоспроможності, які називають ще коефіцієнтами ліквідності чи покриття:

1. Коефіцієнт абсолютної або миттєвої платоспроможності (ліквідності). Визначають його діленням суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на загальну суму поточних зобов’язань (на підсумок IV розділу пасиву). Цей коефіцієнт показує частку платіжних зобов’язань яку підприємство може сплатити найбільш мобільними коштами. Оптимальна величина його складає 0,2 – 0,25

2. Коефіцієнт швидкої платоспроможності (ліквідності). Визначають його діленням суми грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, готової продукції, що користується попитом, тварин на відгодівлі, готових до реалізації на загальну суму поточних зобов’язань (підсумок IV розділу пасиву). Оптимальна величина цього коефіцієнта не менша 1.

3. Загальний коефіцієнт платоспроможності (ліквідності). Називають його ще коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом поточної ліквідності. Визначають його діленням вартості всіх оборотних активів на загальну суму поточних зобов’язань (тобто ділять підсумок ІІ розділу активу на підсумок IV розділу пасиву балансу). Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 2 - 3

В практиці існує потреба визначати платоспроможність підприємства не лише на початок і на кінець року, а постійно, щоденно. Визначають її діленням суми грошових коштів на суму поточних зобов’язань, строк сплати яких уже наступив, або наступить на протязі кількох днів. Для підприємства важливо, щоб цей коефіцієнт постійно перебував на рівні 1.

4. Аналіз оборотності оборотних активів.

Швидкість обертання оборотних активів є показником ефективності їх використання. Прискорення оборотності впливає на покращення фінансового стану підприємства.

Для проведення аналізу оборотності визначають і досліджують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності;

2. Тривалість одного обороту в днях;

3. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Ці показники знаходяться в тісному взаємозв’язку. Якщо коефіцієнт оборотності збільшується, то тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження зменшується, що є позитивним явищем і навпаки.

Показники оборотності визначають на основі таких вихідних даних:

1. Сума чистої виручки від реалізації продукції, робіт і послуг;

2. Середньорічна вартість оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності визначають діленням суми виручки на середньорічну вартість оборотних активів. Він показує скільки разів обернулися за рік оборотні активи.

Тривалість одного обороту в днях визначають діленням 365 днів на коефіцієнт оборотності. Таким чином визначають скільки днів тривав один оборот.

Коефіцієнт завантаження визначають діленням середньорічної вартості оборотних активів на суму виручки від реалізації. Коефіцієнт завантаження показує скільки оборотних активів припадає на одну гривню виручки від реалізації продукції.

Основним показником швидкості обертання оборотних активів є коефіцієнт оборотності. Він знаходиться в прямій залежності від суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг і в оберненій залежності від середньорічної вартості оборотних активів. А тому на зростання коефіцієнта оборотності впливає насамперед зростання суми виручки від реалізації продукції. А сума виручки зростає шляхом збільшення кількості реалізованої продукції і підвищення середньої реалізаційної ціни.

Коефіцієнт оборотності знаходиться в оберненій залежності від середньорічної вартості оборотних активів. Але це не означає, що потрібно їх зменшувати. Навпаки, потрібно зробити детальний аналіз забезпеченості підприємства кожним видом виробничих запасів окремо і рекомендувати збільшити ті види виробничих запасів, якими підприємство забезпечене не повністю. Це приведе до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а отже до зростання суми виручки та коефіцієнт оборотності. Але значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем, бо уповільнюють швидкість обороту.

Прискорення або уповільнення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення або додаткового залучення оборотних коштів для виконання виробничої програми.

Для збільшення коефіцієнта оборотності оборотних активів потрібно насамперед збільшити суму виручки від реалізації продукції за рахунок зростання обсягу виробництва і реалізації продукції та підвищення середньої реалізаційної ціни.

Що стосується оборотних активів, то потрібно подбати про повну забезпеченість підприємства кожним видом виробничих запасів (насіння, корми, нафтопродукти, добрива, засоби захисту рослин, запасні частини та ін.). Під час поглиблення аналізу потрібно зробити аналіз оборотності кожного виду виробничих запасів окремо

Виробнича ситуація 1.