6. Ринкове середовище функціонування підприємств.

Політекономічне поняття ринку Сфера виявлення економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну га споживання. Конкретно-економічне поняття ринку Сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, які виникає між виробни­ками (продавцями) та споживачами (покупцями) в процесі купівлі-продажу товарів. Роль ринку в забезпеченні життєдіяльності суспільства Ринок забезпечує органічний зв'язок між виробницт­вом і споживанням. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, установлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цій на товари та послуги. Основні функції ринку: спеціальна: забезпечується рух товарів від виробника до споживача; регулятивно-контрольна: через посередництво ринку визначається: що, скільки, коли, як і для кого виробляти; стимулююча: ініціюється виробництво тих товарів, які необхідні споживачам.

Структура ринку суб'єктний склад (види – 1 споживачів виробників проміжних 2 продавців державних установ міжнародні 3 установ продавців і посередників)

продуктово-ресурсне накопичення (види - 1 продовольчих і непродовольчих товарів 2 знаряддя і предметів праці 3 житла 4 землі і т д) елементно-технологічні зв'язки (види - 1 засобів виробництва 2 предметів споживання 3 інновацій та інформації 4 інвестицій 5 робочої сили 6 грошово-кредитний 7 валютний)територіально-просторова організація (види - 1 місцевий 2 регіональний 3 національний 4 транснаціональний 5 світовий) Типи ринків: ринок споживачів, тобто ринок окремих осіб і до­машніх господарств, які купують товари або послуги для особистого споживання; ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, які купують товари для їх використання у виробництві інших товарів чи наданні послуг; ринок проміжних продавців (посередників) — сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для їх перепродажу або здавання в оренду іншим споживачам та одержання прибутку; ринок державних і громадських установ, які ку­пують товари і одержують послуги для їх дальшого використання у вигляді комунальних послуг або для передавання тим, хто цих послуг потребує; міжнародний ринок — ринок іноземних покуп­ців, споживачів, виробників, проміжних продавців. Інфраструктура ринку — сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забез­печують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Основні елементи ринкової інфраструктури: • комерційні інформаційні центри;• товарні, фондові і валютні біржі;• комерційно-кредитні та інші об'єкти;• транспортна і складська мережі; • комунікаційні системи.

11. Виробнича структура підприємства: поняття, види та чинники формування.

Виробнича структура – інтегрований склад підрозділів (цехів та обслуговуючих господарств), де відбуваються відповідні виробничі процеси.

Види: залежно від підрозділу, на основі якого формується структура: цехова (експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням но­вих виробів, розробкою нових технологій, проведенням різнома­нітних експериментальних робіт), безцехова (основа побудови є виробнича дільниця - сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція), корпусна(на великих підприємствах кілька однотипних цехів об‘єднуються в корпус, він стає основним структур­ним підрозділом підприємства), комбінатська(здійснюються багатостадійні процеси ви­робництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини); за формою спеціалізації основних цехів: технологічна(спеціалізація цехів підприємства на вико­нанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії ви­робничого процесу; одиничне і дрібносерійне виробництво з різноманітною і нестійкою номенклатурою), предметна(спеціалізація цехів на виго­товленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних проце­сів та операцій; великосерійне й масове виробництво з обме­женою номенклатурою та значними обсягами продукції), змішана(частину цехів спеціалізовано технологічно, а решту — пред­метно); залежно від наявності основних і допоміжних цехів: комплексна(мають усю сукупність основних та допоміжних цехів), спеціалізована(лише частину).

Види виробничих цехів: основні (заготівельні, обробні, складальні) – виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства; допоміжні (інструментальні, ремонтні, транспортні) – виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства; побічні (товарів широкого вжитку) - займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва.

Сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських структур (відділів, бюро, служб) із системою відповідальних зв‘язків, підпорядкованості та взаємодії, які характеризують внутрішню побудову підприємства (організації).

Чинники формування виробничої структури: виробничий профіль підприє­мства(характер та особли­вості продукції, що виробляється, безпосередньо зумовлюють хід виробничого процесу і склад відповідних підрозділів); обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.