77.Банкрутство підприємства: сутність, значення, процедури та способи прогнозування.

В умовах ринкової економіки принцип відповідальності підприємств за результати фінансово-господарської діяльності реалізується у випадку виникнення збитків, неспроможності підприємства задовольняти вимогам кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг) та забезпечувати фінансування виробничого процесу, тобто при настанні банкрутства підприємства.

Банкрутство (від італ. banco – лава, банк й rotta – зламаний) – неспроможність боржника (фізичної чи юридичної особи), тобто визнана арбітражним судом чи оголошена боржником нездатність задовольнити вимогам кредиторів по грошовим зобов'язанням й забезпечити виплату зобов'язальних платежів.

Під грошовими зобов'язаннями розуміється обов'язок боржника виплатити кредитору означену грошову суму, передбачену цивільно-правовим договором та з інших підстав, передбачених законом, до обов'язкових платежів відносяться податки, збори та інші обов'язкові внески у бюджет відповідного рівня й у позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство» під банкрутством розуміє зв’язану з недостачею активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Очевидно, що банкрутство може бути наслідком впливу зовнішньої чи внутрішньої системи або їх взаємного впливу. Внаслідок цього розрізняють зовнішні та внутрішні фактори банкрутства.

До зовнішніх факторів відносяться:

• демографічне положення, яке характеризується чисельністю та структурою населення;

• політична стабільність, яка безпосередньо впливає на загальний стан макроекономіки;

• економічне положення, яке характеризується фінансовою, кредитною, митною й податковою політикою;

• рівень культури (звички та норми споживання, віддання переваги одним товарам й негативне відношення до інших, та ін.)

• науково-технічний прогрес, який в багатьох випадках визначає напрямок розвитку галузей, регіонів та окремих підприємств.

До внутрішніх факторів відносяться:1) філософія фірми (цілі й принципи її розвитку); 2) технічні можливості підприємства; 3) комерційні зв'язки; 4) кадровий потенціал; 5) організація управління фінансами; 6) стратегія інновацій та інвестицій; 7) рівень продуктивність праці. В свою чергу кожна з цих груп включає безліч конкретних факторів.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної забор­гованості та повної неплатоспроможності під-ва .До них належать: зменшення обсягів реалізації продукції, спад попиту на продукцію, зниження прибутковості вир-ва, утрата клієнтів та покупців, збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів, неритмічність вир-ва, низький рівень використання вир-го потенціалу, збільшення вит-т на вироб-во та реаліз продукції, знпження рівня продуктивності праці, скорочення кількості робочих місць.

72. Характеристика сучасних моделей розвитку підприємств. Активізація інтеграційної моделі розвитку малого бізнесу повинна сформувати позитивні зміни у підприємницькому середовищі України через низку наступних чинників: фінансова та ділова підтримка розвитку малого бізнесу; опанування малими підприємствами нових технологій; розширення сфер діяльності; якісна підготовка кадрів для малого бізнесу; підвищення рівня їх конкурентоспроможності. В свою чергу економічне середовище України отримає такі позитивні зміни: задоволення потреби споживачів у тих видах якісних товарів та послуг, які раніше не задовольнялись; зростання рівня зайнятості населення через створення додаткових робочих місць; якісні зміни у кадровому потенціалі; збільшення ВВП через зростання кількості прибуткових підприємств. Отже, розвиток підприємств припускає такі варіанти:  внутрішнє зростання за рахунок використання власних ресурсів;  злиття, поглинання як засіб збільшення ресурсів;  перерозподіл внутрішніх ресурсів, зосередження їх на пріоритетних напрямках;  припинення непріоритетних напрямків діяльності, не забезпечених ресурсами, за допомогою продажу акцій та активів або внутрішньої ліквідації — переорієнтації;  відокремлення, передача видів діяльності, не забезпечених ресурсами, іншим виконавцям на договірній основі, через продаж або виділення активів. Таким чином, оцінювання потенціалу ділових моделей дозволяє забезпечити ефективне управління розвитком підприємств за рахунок формування як адекватного механізму відбору перспективних ідей щодо зміцнення конкурентних позицій на ринку, так і подальшого їх втілення у проекти й відслідковування впливу ходу реалізації відібраних проектів і поточних змін у діяльності підприємств на їх позиції на ринку.

71. Розвиток підприємства: поняття, значення та основні напрямки.  Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак. Головні напрямки діяльності: - вивчення ринку товарів, абоситуаційний аналіз (комплексне дослідження ринку, рівня конкурентноспроможності і ціни на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства). - інноваційна діяльність (охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо. - виробнича діяльність (обгрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічниими ресурсами; розробка і дотримання узгоджених у часі графіків випуску продукції). - комерційна діяльність (реклама, організація збуту продукції, розвиток системи товарних бірж, стимулювання покупців). - післяпродажний сервіс (гарантійне обслуговування, пуско-налагоджувальні роботи, забезпечення запчастинами тощо). До інтегрованих напрямків відносяться: - економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна та фінансова діяльнсть тощо). Підприємства мають діяти в межах законодавства, що регулює усі напрямки його діяльності. З поміж усіх юридичних актів визначальними є Закон України про підприємництво та статут підприємства, колективний договір. Закон про підприємництво: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ним підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою. Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб’єктами. Велике значення має також трудовий договір – угода між трудовими колективами в особі профспілки та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити діючому законодавству. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією усякого підприємсчтва, яке виконристовує найману працю.