75. Бізнес-процеси на підприємстві: поняття, види та принципи їх організації.

Бізнес-процес - будь-яка діяльність або група діяльностей, що має вхідний продукт, додає вартість до нього та забезпечує вихідний продукт для внутрішнього або зовнішнього споживача. Процес використовує організаційні ресурси для забезпечення відповідного ре- зультату.

Під бізнес-процесом у широкому значенні розуміється структурована послідовність дій з виконання певного виду діяльності на всіх етапах життєвого циклу предмета діяльності — від створення концептуальної ідеї через проектування до реалізації і результату (здача в експлуатацію об'єкта, постачання продукції, надання послуг, закінчення певної фази діяльності), тобто певний системно-замкнений процес. Бізнес-процес являє собою сукупність бізнес-операцій, певну кількість внутрішніх видів діяльності, що починаються з одного або більше входів і закінчуються створенням продукції, необхідної клієнту (клієнт — не обов'язково зовнішній відносно підприємства споживач, це може бути підрозділ організації або конкретний працівник). Призначення кожного бізнес-процесу полягає в тому, аби запропонувати клієнтові продукцію, що задовольняє його за вартістю, довговічністю, сервісом та якістю. Під продукцією в такому разі розуміється результат бізнесу, що має матеріальну або нематеріальну цінність для конкретного клієнта. Бізнес-процес — це потік роботи, що переходить від однієї людини до іншої, а для великих процесів — від одного відділу до іншого. Процеси можна описати на різних рівнях, але вони завжди мають початок, визначену кількість кроків і чітко обумовлений кінець. Не існує стандартного переліку процесів, і організації повинні розробляти свої власні. Не в останню чергу це відбувається через те, що в такий спосіб у конкретній організації досягається глибше розуміння власної ситуації, коли її описують через процеси.

Основні категорії бізнес-процесів, що найчастіше трапляються в організаціях, такі: Розробка продуктів — охоплює процеси обробки вимог, потреб і очікувань замовників і розробки продуктів і послуг, що задовольняють цим вимогам. Маркетинг і збут —реклама та інші види просування товарів, ціноутворення, пакування і документація. Процеси збуту включають залучення нових і обслуговування наявних замовників, а також усі процеси, пов'язані з продажем товарів. Постачання — полягає у придбанні матеріалів і послуг. Виробництво — процеси, що перетворюють входи, отримані від процесу постачання, у виходи, що пропонуються для збуту. В обслуговуючих організаціях включає процеси, за допомогою яких замовнику надаються послуги. Сервіс — усі післяпродажні види діяльності, що виконуються для обслуговування, ремонту, відновлення і модернізації проданих раніше продуктів. Доставка — процеси з перевезення і доставляння продуктів до замовника. Управління — процеси стратегічного управління, бізнес-планування і фінансового контролю. Забезпечення — процеси, що забезпечують управління персоналом, юридичний супровід, відповідність вимогам охорони навколишнього середовища, охорони праці і техніки безпеки, а також утримання будівель, підготовку персоналу та інші внутрішні процеси. Процеси можуть бути основними і допоміжними. Основними є процеси поточної діяльності підприємства, результатом яких є виробництво виходів, необхідних зовнішнім клієнтам. Допоміжні процеси забезпечують ефективну реалізацію первинних. Процеси можуть бути зовнішніми або внутрішніми. Зовнішнім називається процес, що має вхід і/або вихід поза підприємством. Внутрішнім називається процес, що реалізується цілком у рамках однієї організації.

Основні приципи:

1.Поєднання кількох робіт в одну

2.Самостійне при­йняття рішень ви­конавцями

3.Виконання робіт з процесу в природ­ному порядку

4.Робота виконуєть­ся там, де це доці­льніше

5.Процеси мають рі­зні варіанти вико­нання

6.Необхідно зменшу­вати кількість вхо­дів у процеси

7.Зниження частки робіт з перевірки і контролю

8.Зниження частки узгодження

9.Відповідальний менеджер є єдиною контактною осо­бою по процесу

10.Поєднання центра­лізованих і децент­ралізованих опера­цій

76.Економічна безпека підприємства: сутність, складові, способи досягнення та методи вимірювання.

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного забезпечення економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Складові економічної безпеки сучасних підприємств:

Фінансова складова – досягнення найефективнішого використання корпоративних ресурсів.

Інтелектуальна і кадрова складова – збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом.

Техніко – технологічна складова – ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимальних витрат ресурсів.

Політико – правова складова – всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства.

Інформаційна складова – ефективне інформаційно – аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства

Екологічна складова – дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля

Силова складова – забезпечення фізичної безпеки працівників фірми ( передовсім керівників) і збереження її майна.

Загальна схема процесу забезпечення економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно та одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);

2) загальностратегічне прогнозування і планування економічної безпеки за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки.

Рівень економічної безпеки підприємства пропонуєть­ся оцінювати на підставі визначення сукупного критерію за допомогою зважування й підсумовування окремих функціональ­них критеріїв, які розраховуються через порівняння (зіставлен­ня) величини загрози економічній безпеці та ефективності за­ходів для її відвернення. Сукупний критерій економічної безпеки підприємства kсебп=Сума(ki*di), де к. — величина окремого (поодинокого) критерію за і-ю функціональною складовою; д — питома вага значущості і-ї функціональної складової; п — кількість функціональних складових економічної безпе­ки підприємства.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється по­рівнюванням розрахункових значень к_себп із реальними величи­нами цього показника, одержаними раніше щодо підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб'єктів господа­рювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну k_себп здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки підприєм­ства.

Результати функціонального аналізу звичайно офор­мляються у вигляді спеціальної карти. Заповнюючи таку таблицю-карту, нега­тивні явища, що впливають одразу на кілька складових еконо­мічної безпеки, ураховують окремо для кожної складової.