62.Система управління витратами на підприємстві: сутність, значення та принципи функціонування.

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування, контролю та оптимізації рівня витрат за носіями і місцями їх виникнення з метою досягнення встановлених резуль­татів діяльності підприємства найбільш економічно ефективним способом. Модель управління витратами має якомога повніше відповідати вимогам та цілям управління.

Управління витратами підприємства передбачає:

- організацію обліку витрат у цілому і за статтями виробни­чих витрат, яка створює інформаційну базу для прийняття управ­лінських рішень;

- аналіз витрат підприємства, що дає змогу оцінити стан ви­трат, ступінь раціональності здійснених витрат, дати кількісну оцінку факторам, які впливають на рівень витрат;

- нормування витрат, яке передбачає визначення граничних розмірів з окремих видів витрат;

- планування (прогнозування) витрат, яке дає можливість ви­значати мінімальні й максимальні межі витрат, можливий розмір витрат за планового обсягу діяльності і рівня використання ре­сурсів та допомагає обрати такий варіант плану витрат, який мак­симально відповідає досягненню цільового розміру прибутку;

- контроль і оперативне управління витратами.

Основними принципами управління витратами є:

♦ можливість оперативного отримання інформації, що дозво­ляє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його;

ф відповідність системи обліку цілям управління;

• критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію;

• основна увага повинна приділятись розподілу непрямих ви­трат та визначенню точної фактичної собівартості, складання об­ґрунтованих нормативних калькуляцій та організація контролю за їх дотриманням у процесі виробництва;

• виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дає змогу менеджерам оперативно втручатись у перебіг виробництва і попереджувати виробничі втрати, що має велике значення в мобілізації резервів виробництва і підвищенні його і ефективності;

• встановлення відповідальності за величину витрат; досяг­нення цього завдання можливе в умовах обліку витрат за центра­ми відповідальності.

Дотримання основних принципів створює основу економічної конкурентоспроможності підприємства, його провідних позицій в умовах ринкової економіки. Всі прийняті рішення, спрямовані на ефективне здійснення управлінської діяльності, можуть бути зве­дені нанівець, якщо на підприємстві не буде функціонувати ефе­ктивна система обліку. Цей напрям діяльності несе основну від- і повідальність за інформаційне забезпечення процесів прийняття і виконання необхідних управлінських рішень.

63. Методичні основи розрахунку кошторису та сукупних витрат на виробництво товарної продукції.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:

-матеріальні витрати (містять витрати на сировину, напівфабрикати, виробничі послуги, допоміжні матеріали, паливо і енергію, пошук природної сировини тощо).

-заробітна плата (всі форми оплати штатного і позаштатного персоналу).

-відрахування на соціальні потреби (відрахування на соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості тощо).

-амортизація основних фондів.

-інші витрати (оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, страхування, винагорода за винаходи тощо).

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. Кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх та великих – кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб тощо).

Собівартість валової продукції (ВП) – визначається на підставі кошторису з урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх платежів.

Собівартість ТП – методи: 1. синтетичний(на кошторисі виробництва): *) виключають витрати, які не ввійшли у виробничу собівартість продукції; +приріст\-зменшення залишків майб.періодів; +приріст\-зменшення залишків майб.платежів (відпускних сум, винагороди за стаж роботи).*)коригування на зміну залишків незавершеного виробництва-виробнича вартість ТП; *) +позавиробничі витрати – повна собівартість ТП.

2. підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів: Ст.=сумаСі*Ni.

3. чинників: , де Ст – собівартість планового обсягу ТП за рівнем витрат базового періоду(розрахункова собівартість), ДС – зміна собівартості в плановому періоді під впливом j-го чинника, m-кількість чинників в розрахунковому періоді.

Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів: , де С1,С2-витрати на одиницю продукції до та після здійснення заходу, N2 – обсяг виробництва після впровадження заходу в плановому періоді.

У розрахункові собівартості Ст. умовно-постійні витрати взято на рівні базового періоду, а в плановому обсяг виробництва найімовірніше зазнає змін, що вплине на С: , де Суп-відносна зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді, Супб –абсолютна сума ум-пост.витрат у базовому, ДVп,ДVупв-зміна в плановому періоді відповідно обсягу виробництва та ум-пост витрат у відсотках.

Собівартість РП-коригування собівартості ТП на зміну залишків нереалізованої прод.: Ср=Стп+Стп-Стк, де Стп,Стк – собівартість залишків ТП на складі на початок і кінець розрах періоду.