55.Виробничий процес на підприємстві: сутність, структура та принципи організації.

Під виробничим процесом розуміється серія взаємообумовлеиих операцій (видів діяльності), які здійснюються над початко­вим матеріалом (вхід процесу), збільшують його цінність шляхом надання визначених властивостей і ведуть до певного результату (вихід процесу). Оскільки будь-який процес, здійснюваний лю­дьми, — це сукупність взаємозв'язаних ресурсів і діяльності, які перетворюють вхід у відповідний вихід процесу, то загальну мо­дель процесу (в т. % і виробничого) можна зобразити у вигляді такої схеми.

Оновною структурною одиницею виробничого процесу є операція. Виробнича операція — це закінчена частина виробничого процесу, що виконується на одному робочому місці і складається з низки дій над тим самим предметом праці (матеріалом, деталлю, ву­злом, виробом) тими самими знаряддями праці (верстатом)_$ одним або кількома робітниками без переналагоджування устаткування.

Виробничі операції поділяються на: основні (технологічні), за допомогою яких здійснюється зміна форми, структури, властиво­стей, об'єму, взаємного розташування предметів праці; допоміж­ні, які пов'язані з технічним контролем якості та зміною місця розташування предметів праці (заготовок, деталей, складальних одиниць) у просторі.

Структура виробничого процесу:

Основні (технологічні) виробничі процеси — це частина зага­льного процесу з безпосереднього виготовлення основної (профі­льної) продукції підприємства відповідно до спеціалізації, в пе­ребігу яких відбувається безпосередня зміна форми, розмірів, властивостей, внутрішньої структури предметів праці.

До допоміжних виробничих процесів належать процеси виго­товлення продукції або надання послуг, які використовуються або безпосередньо в основних процесах, або для забезпечення їх ефективного здійснення (перебігу).

Обслуговувальні виробничі процеси пов'язані з наданням по­слуг, необхідних для безперебійного здійснення основних і допо­міжних процесів.

Виробничий процес проектується з урахуванням системи принципів раціональної організації, що поділяються на основні, які є обов'язковими при проектуванні виробничого процесуі та додаткові, що залежать від рівня техніки та взаємодії із зовнішнім середовищем, реалізуються під час функціонування виро­бничих систем.

Сутність наведених принципів є такою:

• безперервність — мінімізація перерв між суміжними техно-оі ічними операціями або їх ліквідація у виробництві кожного

кретного виробу;

• прямоточність — вибір найкоротших маршрутів руху предметів праці в процесі обробки, що передбачає розміщення цехів, дільниць, робочих місць (наскільки це можливо) за напря­мом технологічного процесу;

• паралельність — одночасне виконання окремих операцій і процесів на різних робочих місцях, що визначається типом вироб­ництва;

• пропорційність — наявність відповідної до потреби пропус­кної спроможності процесу в кожному підрозділі, на кожному (ниючому місці;

• ритмічність — ступінь точності виконання завдання з випуску продукції в однакових або зростаючих кількостях в однакових або повторюваних проміжках часу;

• автоматичність — економічно обґрунтоване звільнення иодини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробни-шго процесу, при цьому за робітником-оператором залишається функція нагляду за перебігом процесу;

• гнучкість — перебудова на виготовлення нової продукції з мінімальним переналагодженням устаткування або без нього;

• модульність — використання в робочому процесі модулів робочих місць, що дає змогу швидко перепроектувати виробничу структуру;

• надійність — забезпечення стійкого здійснення виробничо­го процесу, безвідмовність техніки та технології;

• екологічність — забезпечення виробничих процесів відповід­но до міжнародних стандартів ISO 140001.

Крім того, слід виділити принцип спеціалізації — закріплення за підрозділом (робочим місцем) визначеної номенклатура, яка підбирається виходячи з конструшгивних, технологічних особли­востей продукції, Що ґрунтуються на стандартизації та уніфікації.