68.Управління інноваційно-інвестиційним портфелем підприємства.

Під інноваційно-інвестиційною діяльністю -- розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інновацій та інвестицій.

Однією з основних задач формування інноваційно-інвестиційного портфеля підприємства є управління інноваційно-інвестиційними проектами за допомогою рішень відбору проектів і розподілу ресурсів, забезпечуючи комплексність задач рівня кожного з розглянутих проектів із задачами підприємства Зміст інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства виявляється в єдності всіх її елементів, властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, суперечностей і тенденцій. Тому інвестиційно-інноваційну діяльність підприємства слід розглядати як сукупність заходів економічного, фінансового, комерційного і організаційного характеру, що здійснюються учасниками інноваційного процесу з метою пошуку необхідних інвестиційно-інноваційних ресурсів, раціонального формування їх структури, вибору найефективніших об'єктів для інвестування, а також розробки збалансованої інвестиційної програми (інвестиційно-інноваційного портфеля) і забезпечення її реалізації При управлінні інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства має вірогідність зіткнення з недоліком, нечіткістю або суперечністю інформації, це може вносити деяку невизначеність, в умовах якої взаємодія між персоналом різних структурних підрозділів підприємства може мати неузгоджений характер. Від якості використовуваної інформації залежить ефективність системи, що управляє. Отже інформаційна система управління інноваційно-інвестиційною діяльністю є процесом безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників для внутрішніх і зовнішніх користувачів підприємства для здійснення аналізу, планування контролю і підготовки ефективних управлінських рішень по всіх аспектах інноваційно-інвестиційної діяльності

54.Сучасні системи матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Система матеріально-технічного забезпечення — це сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торгово-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення. Діяльність цієї системи має бути спрямована на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і автоматизацію технологічних процесів, відновлення і збереження родючості грунту в сільському господарстві на основі вітчизняного машинобудування та виробництва матеріальних ресурсів.

Створення та функціонування системи матеріально-технічного забеспечення агропромислового комплексу повинно базуватися на таких принципах:

спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики держави на відновлення і підтримку платоспроможності підприємств агромислового комплексу для досягнення розширеного відтворення основних засобів виробництва;

забезпечення однакових економічних умов у взаємовідносинах споживачів матеріально-технічних ресурсів із структурами їх виробництва, постачання, технічного обслуговування та надання виробничих послуг;

рівноправність розвитку всіх форм власності і господарювання;

вільний вибір структурами системи сфери діяльності;

вільний вибір товаровиробниками постачальників техніки, обладнання, матеріальних ресурсів і технологій, а також сервісних структур;

створення умов для розвитку конкуренції в усіх ланках системи;

обмеження економічними методами монопольних формувань у сфері матеріально-технічного забезпечення;

дотримання гарантій і відповідальності партнерів агропромислового комплексу за високу якість технічних засобів та наданих послуг, термінів і умов їх поставок, своєчасність взаєморозрахунків;

створення умов для забезпечення мінімальної кількості посередників у ланцюзі виробник-споживач;

забезпечення через амортизаційну політику своєчасного вітдворення матеріально-технічних засобів.

Виробничими структурами у системі матеріально-технічного забезпечення є заводи сільськогосподарського, продовольчого і торгового машинобудування, хімічні підприємства, торговельно-посередницькі організації, підприємства з ремонту і технічного обслуговування машин і обладнання, машинно-технологічні формування з надання виробничих послуг, центри випробування техніки, конструкторські та науково-дослідні установи. У межах свого регіону і сфери діяльності вони вивчають попит, купівельну спроможність споживачів, умови реалізації товарів, терміни поставок і на основі зібраної інформації налагоджують виробництво та реалізацію продукції.

Виробництво та реалізація матеріально-технічних засобів, технічне обслуговування і надання виробничих послуг набувають характеру цілісного технологічного процесу. Управління та координацію цим процесом здійснюють органи, діяльність яких визначається особливостями функціонування агропромислового комплексу, загальнодержавними і регіональними програмами соціально-економічного розвитку, що розроблені Кабінетом Міністрів України.

На ці органи покладаються такі функції:

формування і проведення єдиної технічної політики виробництва та постачання матеріальних ресурсів, сервісного забезпечення підприємств; закупівля критичних видів ресурсів;

координація діяльності державних і приватних структур для поліпшення матеріально-технічного забезпечення;

державна підтримка пріоритетних напрямів технічного і технологічного переоснащення сільськогосподарського, продовольчого та торгового машинобудування і виробництва продукції, придбання ліцензій та освоєння наукоємких технологій;

реалізація державних і регіональних програм розвитку сільськогосподарського, продовольчого і торгового машинобудування, технічного сервісу і виробничого обслуговування;

координація замовлень на виконання та освоєння науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектно-технологічних розробок для підвищення ефективності матеріально-технічного та сервісного забезпечення;

формування єдиного інформаційного простору та координація маркетингу в системі матеріально-технічного забезпечення;